65. Напрями, шляхи, види аналізу лхт

Аналіз твору сприяє більш активному засвоєнню суспільством своєрідного пізнавального та морально-етичного потенціалу. Мета, з якою аналізується твір зумовлює шляхи: науково-академічний(до нього вдаються професійні учені, має чітке спрямування на твір, текст, намагаються висвітлити і з’ясувати його природу), шкільний (заняття з л-ри, для формування особистості учня, в старший класах – сприймання тексту як естетичного цілого), вузівський (поєднує в собі особливості предметного і навчально-формуючого, спрямованого на осмислення предмета викладання вчителя-філолога ХЛ, розвиток його особистості), цей аналіз повинен наближатися до професійного. Шляхи аналізу: пообразний, проблемно-тематичний (змістовий аналіз, поставлені автором запитання, втілені в ОС і сюжеті, зауважуються відповіді на них письменника), послідовно-цілісний (за автором, текстом: повільне читання, через яке з’ясовується архітектоніка твору, його естетична природа). Види аналізу: соціологічний – через взаємозв’язок твору з соціально-історичним моментом; психологічний; дослідження дій і поведінки героїв; психо-аналітичний - через вивчення псих.домінант автора, які несвідомо реалізувалися в творі; естетичний- розглядає тип цілісності твору, системність, краса і завершеність; біографічний, формальний(через рівні і закони твору);через систему зображально-виражальних засобів твору.

66. Комплексний аналіз - Історико-літературний(час написання, редакції), ідейно-тематичний (мотиви, проблеми, тема, ідея), жанрово-видовий, структурно-композиційний, художньо-образний (лір.герой), лінгвістичний, естетичний. Розрізняють цілісний аналіз, який не тотожний, оскільки дає повну характеристику лише одного аспекту твору.

67. Системний підхід

Напрям літерат.досліджень, в основі якого уявлення про ЛХ твір як системно-організований об’єкт, як цілісність.

Методологія системного аналізу творів: 1) визначення прийомів, 2) визначення компонентів, 3) визначення закономірно функціонуючих зв’язків між компонентами (ними зумовлюється специфіка об’єкта), 3)визначення домінант, 4) вивчення їх функцій, детермінованості. Системний підхід діє як на рівні конкретного твору, так і в літературному процесі – на рівні епохи, періоду, напряму наукової л-ри.

68. Цілісність і поетика лхт

Цілісність твору - інтегральна якість довершеності твору, елементи якого взаємодіють між собою за принципом організації систем: набувають естетичної самодостатню силу тільки в контексті цілого. Системно-твірні чинники цілісності твору: художня ідея, художній наслідок, творча мета. Процес формування цілісного твору – виникає задум письменника як творчого мислення (худ.ідея), через пафос він втілюється в елементи твору (худ.результат). Творча мета корегує процес втілення ідеї у форму з погляду естетичної доцільності і забезпечує функціональну наповненість цілого. Показник цілісності твору – відчуття гармонійності його частин, що підкреслює оптимальну організацію твору і є критерієм художності.

Типи цілісності творів: 1. Монолітна (заснована на канонічності жанру та автологічності образів)

2. Мозаїчна допускає варіанти прочитання тексту, оскільки модернізує форму і містить металогічні образи (символ, алегорія, підтекст), художньо-варіативний твір, визначається активністю реципієнта, який сам конструює цілісність.

3. Монолітно-цілісний твір – закрита система.4. Мозаїчно-цілісний.

5. Калейдоскопічно-цілісна - відкрита незавершена система.

У 20-х рр. ХХст. рос. Вчені Тиняєв,Шкловський («ОПОЯЗ») виробили теорію системо-твірних категорій ЛХТ як цілісності: - прийом(елемент) – далі неподільна одиниця форми, здатна до виконання певної інформації: троп, елемент сюжету; - група прийомів (компонент, субсистема) – структурний рівень твору: сюжетний, композиційний, ритмічний, характеротвірний; - домінанта – переважаюча група системо твірний факторів; - детермінанта – причинно-наслідкова зумовленість, об’єктивна, залежить від мети; - ієрархія – підпорядкованість складних компонентів більш складним. Твір – творчість- літературний напрям- літературна епоха; - художня система – структурована єдність усіх елементів і компонентів, здатних взаємодіяти, виконувати естетичну функцію, забезпечуючи цілісність і функціональність твору.

Клочек називає такі значення поетики: художність;система творчих принципів;художня форма; системність, цілісність;

майстерність письменника. Відомі поетики нормативні, описові, історичні, функціональні, загальні. Автором нормативної поетики є Н. Буало ("Мистецтво поетичне"). В основі описових поетик — порівняльне вивчення різних літератур. Історичні поетики досліджують еволюцію видів, жанрів і художніх засобів, використовують порівняльно-історичний принцип.