- •Дайте визначення поняттю типу і виду видання
- •4.Новизна змісту,мова і спосіб опрацювання авторського тексту.
- •2.Сформулюйте поняття типології видання
- •3.Сформулюйте два основних значення поняття книга
- •4.Яким є вік українського друкарства та книговидання
- •5.Назвіть і схарактеризуйте типи періодичних видань
- •6.Що таке брошура чи не є вона різновидом книги?
- •7.Логічні основи поділу книжних видань на види
- •8.Види книг за тематикою і читацькою адресою.
- •9.Види книг за складом творів:
- •10.Види книжкових видань за знаковою природою інформації:
- •11.Види книг за новизною змісту, мовою, способом опрацювання авторського
- •15.Види книг за способом фінансування, матеріального забезпечення і розповсюдження
- •17.Елементи книжкового тексту
- •18.Охарактеризуйте матеріальну частину видання
- •19.Охарактеризуйте структурно-змістову частину книги
- •20.Що таке службова частина видання і які її основні елементи?
- •21.Охарактеризуйте елементи титульного листа і його звороту
- •23. Відомості про автора книги.
- •28. Охарактеризуйте варіанти вступної змістової частини книги.
- •29. Структура основної змістової частини видання
- •30. Охарактеризуйте варіанти заключної змістової частини книги.
- •31. Особливості сучасного етапу розвитку книговидавничої справи в Україні
- •32. В чому полягають причини заполонення українського ринку російською книгою і які шляхи виходу з цієї ситуації?
- •33. Ситуація на ринку книги і проблема національної безпеки. Чому так стоїть питання?
- •34. Місце наукового стилю серед функціональних стилів української мови.
- •35. Назвіть основні риси наукового стилю.
- •36.Які ви знаєте підвиди наукового стилю?
- •37.Які ви знаєте види наукових видань?
- •38.Вимоги до редагування сучасних наукових творів.
- •39.Актуальні проблеми розвитку сучасного наукового стилю.
- •40.Особливості редакторського аналізу наукового твору.
- •41.Оцінка редактором вибору теми.
- •42.Висновки редактора щодо композиції твору.
- •43. Оцінка фактичного матеріалу і методи роботи над ним
- •44. Аналіз рівня мовно-стилістичного виконання твору
- •45. Лексико-фразеологічні засоби мови в науковому стилі
- •46. Терміни і поняттєво-термінологічні системи
- •47. Дайте визначення терміна і поняття
- •48. Завдання і хід упорядкування українських терміносистем на сучасному етап
- •Сутність проблеми
- •49. Робота редактора з термінами і терміносистемами
- •50. Складні терміни і фразеологізми наукового твору, їх відмінність від фразеологізмів в інших стилях мови.
- •51. Система процесових понять у наукових текстах.
- •1. Назви опредметнених дій
- •2 Віддієслівні прикметники
- •52. Способи віддачі калькованих активних дієприкметників у наукових текстах української мови.
- •53. Синтаксичні особливості творів наукової і навчально-методичної літератури; робота редактора над ним.
- •54. «Науковий жаргон» як проблема наукового стилю і роль редактора в боротьбі з ним.
- •55. Система правил ділового та наукового стилів у держстандартах України.
- •3. Зворотну форму дієслова, відповідно до її прямої призначеності, треба вживати лише на позначення неперехідної дії.
- •5. Потрібно розмежовувати засобами української мови дію, подію та наслідок події, уживаючи для них різні віддієслівні іменники, утворені відповідно від дієслів недоконаного та доконаного виду.
- •6. Віддієслівні іменники, що означають дію, потрібно вживати тільки в однині
- •8. Потрібно правильно вживати іншомовні терміни на –ція, ‑зія, ‑інг, ‑мент
- •10. Потрібно вживати за прямою призначеністю віддієслівні прикметники та дієприкметники.
- •56. Лексико-фразеологічні та синтаксичні відмінності в українському та російському науковому стилі.
- •57. Логічне мислення автора і логічна культура редактора.
- •58. Аналіз тексту з погляду логіки
- •59. Прийоми виявлення логічних зв’язків у науковому творі
- •60. Закон тотожності і його вимоги до суджень у наукових творах.
- •61. Помилки, пов’язані з порушенням логічних правил визначення понять.
- •62. Операції поділу понять та авторські помилки при їх здійсненні.
- •63. Обґрунтованість і доказовість наукового твору. Логічна операція доказу та її елементи.
- •64 Судження, його види, структура
- •65 Структура доведення в науковому творі
- •66Вимоги логіки до тези, аргументів, демонстрації
- •67 Закон достатньої підстави
- •68Значення модальності в системі наукових доведень
55. Система правил ділового та наукового стилів у держстандартах України.
У зв’язку з ухваленням закону України “Про стандартизацію” та затвердженням “Державної програми розвитку й функціонування української мови на 2004–2010 роки”, у стандартах уперше у вітчизняній практиці закріплено систему вимог до стилю українських нормативних документів (НД). Ці стандарти разом із чинним правописом мають стати нормою для розробників НД усіх видів та рівнів приймання.
Дотримування застандартованих правил сприятиме: 1) усталюванню однозначності термінів; 2) уніфікуванню мовних засобів, необхідному для внутрішньомовного гармонізування науково-технічної термінології; 3) шліфуванню українського науково-технічного стилю мовлення.
А також дасть змогу: 1) полегшити сприймання й розуміння науково, технічного та ділового тексту; 2) впорядкувати й пришвидшити процес узгоджування й удосконалювання української науково-технічної термінології; 3) випрацювати українську термінологію, що відповідатиме традиціям, духові й структурі сучасної української літературної мови; 4) убезпечити від руйнування, відродити і розвивати цілісність та системність української наукової й ділової мови.
Головних застандартованих правил ділового та наукового стилю є два й установлено їх в одному з основоположних стандартів національної стандартизації України ДСТУ 1.5, а інші випливають із двох перших і тому підпорядковані їм.
Перше головне правило – усі мовні засоби треба вживати відповідно до їхнього прямого (головного) призначення.
Друге головне правило – за наявності двох рівнозначних слів: іншомовного походження й українського, треба вживати українське.
Обидва правила зумовлені тим, що науковий, технічний чи діловий текст повинен бути однозначний і потребувати якнайменше зусиль, щоб його зрозуміти. Адже кожне слово насамперед спричинює асоціацію свого прямого (головного) значення, а переносне випливає лише з аналізу контексту.
Стосовно першого головного правила нагадаймо пряме (головне) призначення деяких мовних засобів, які означають:
- дієслова недоконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на ‑ння (‑ття) – дію (процес);
- дієслова доконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на ‑ння (‑ття) – подію;
- зворотні дієслова на –ся – неперехідну дію;
- безособова форма дієслова на –но, –то – дію в безособових реченнях;
- віддієслівні іменники із суфіксами відмінними від ‑ння (‑ття), без суфіксів і на –óвання – предмети, об’єкти, суб’єкти, наслідки, стани тощо, але не дії чи події;
- дієприкметники – стан об’єкта дії;
- дієприслівники – стан суб’єкта дії;
- віддієслівні прикметники – дійові властивості об’єктів і суб’єктів дії.
Зазначені вище мовні засоби в українській мові становлять добре структуровану словотворчу й поняттєву систему, що свідчить про досконалість мови.
1. Треба віддавати перевагу природному для української мови дієслівному способові позначання дії (процесів) перед іменниковим, традиційним для російського офіційно-ділового та наукового стилів .
Однією з основних і безперечних прикмет української мови є вживання зворотів із дієсловом у неозначеній формі й у різних особових формах, а також дієприслівниками, там, де в російській мові, як правило, уживають віддієслівні іменники, що можна проілюструвати такими прикладами:
рос.: |
отдать в стирку |
укр.: |
віддати прати |
|
отдать в чистку |
|
віддати почистити |
|
требует принятия решительных мер |
|
потребує вжити рішучих заходів |
|
учиться игре на скрипке |
|
учитися грати на скрипці |
2. Потрібно уникати мовних конструкцій “дієслово + віддієслівний іменник” .
Мовна конструкція “дієслово + віддієслівний іменник” |
Дієслово, що її замінює |
виконувати обчислення |
обчислювати |
виконувати моделювання |
моделювати |
здійснювати вимірювання |
вимірювати |
здійснювати гармонізацію |
гармонізувати |
здійснювати контроль |
контролювати |
забезпечувати безпеку |
убезпечувати |
займатися досліджуванням |
досліджувати |
