8.Види книг за тематикою і читацькою адресою.

Книга – історично сформований блок-кодекс обсягом понад 3 друковані аркуші (або відповідна кількість кілобайтів у комп’ютерному еквіваленті) для закріплення, зберігання, і передачі інформації у часі і просторі.

Вид видань – група видань, які мають однакові суттєві ознаки залежно від логічної основи поділу.

Офіційними вважаються такі видання, які складаються з текстів документів, вироблених і затверджених офіційними органами чи організаціями різних рівнів - державними, відомчими, громадськими, політичними. Це передусім закони, постанови, укази законодавчих і виконавчих органів влади, стенограми засідань, доповіді та матеріали з'їздів, пленумів, інших офіційних зібрань. Сюди належать також різноманітні інструкції, прейскуранти, стандарти, технічні умови, статути. Друкуються вони окремими назвами, серійними виданнями та зібраннями томів, що продовжуються. Такими є, зокрема, "Відомості Верховної Ради України", "Закони; України", "Кодекс законів про працю". "Матеріали І з'їзду Народного руху України" тощо. Видання такого виду вимагають особливо ретельної редакційної підготовки з точки зору їх абсолютної відповідності (навіть граматичної і стилістичної) з оригіналом.

Інший значний за обсягом блок складають наукові видання.

В основі текстового матеріалу - результати теоретичних чи експериментальних досліджень одного або групи авторів в тій чи іншій галузі знань. Сюди належать також історичні документи, першо- чи передруки пам'яток культури, науки, літератури та мистецтва, доповнені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текстів. Наукові видання маютъ такі підвиди: монографії, автореферати дисертацій, препринти, збірники наукових праць, тези доповідей та повідомлень на різних наукових зборах (конференціях, з'їздах, симпозіумах).

Близькими до попередніх є науково-популярні видання. Оскільки призначені вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є доступний, популярний стиль викладу. Звідси й назви серійних видань - "Популярно про складне", "Бесіди про науку", "Еврика".

Навчальні віддання

Це особливий вид видань, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому загалу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в оволодінні ним конкретним навчальним предметом. Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних даних рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчального чи наукового закладу, а також проходження визначеного порядку рецензування.

Навчальні видання мають кілька підвидів із чітко зумовленими характеристиками й вимогами, які важливо розрізняти під час підготовки рукопису до друку: підручник, навчальний посібник, методичний посібник, наочний посібник (таблиці), хрестоматія, робочий зошит, самовчитель, задачник, практикум, курс лекцій, навчальна і робоча програми.

Довідкові видання

У доступній читачеві формі подають стислі й найголовніші відомості щодо того чи іншого поняття, предмета, терміна, події, персоналії. Матеріали довідкових видань мають зручну форму розміщення, здебільшого за алфавітним принципом (суцільним, або проблемно-тематичним), що дає можливість швидко віднаходити їх і не потребує суцільного читання.

Підвиди цього блоку: словник (правописний, етимологічний, орфографічний, термінологічний, тлумачний, перекладний, біографічний, бібліографічний, частотний), словник-довідник, довідник, енциклопедія, розмовник, путівник.

Літературно-художні видання

Об'єднують усі твори художньої літератури, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ. Це художні, документально-художні твори, альманахи, антології, пісенники.

За читацькою адресою розрізняються книги для дорослого читача й для дітей. При цьому дорослих читачів прийнято ділити на кілька груп:

1. масовий читач - практично всі грамотні люди, від академіка до різноробочого;

2. широкий читач - група численна,- але обмежена за тими або іншими ознаками: наприклад, читачі із середньою освітою; читачі різної підготовки й освіченості, але які об’єднані любов’ю до теми чи галузі - наприклад, захоплені кіно або театром, цікавляться історією, або політикою; читачі, що розрізняються за віковими інтересами (юнацтво, пенсіонери) або статевою належністю (жінки, чоловіки);

3. вузький читач - нечисленна група, що пов’язана з вузькістю теми книги або спеціальності, якій вона присвячена.

Відповідно до цих читацьких груп, книги можуть бути масовими, популярними (тобто адресованими широкому колу читачів) і вузькогруповими (для фахівців).

Діти - читачі, що поділяються на групи за віком: молодші й старші дошкільники (до 6 років); молодші школярі; школярі середнього віку, школярі старшого віку.

Точна уява про майбутнього читача й відповідна підготовка книг, враховуючи інтереси і можливості читацької групи, визначає успіх книги й допомагає без грубих прорахунків точніше встановити наклад.