Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник ФО Нападовська.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
6 Мб
Скачать
☆

4.1. Сутність, визнання, класифікація та оцінка запасів

Основні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного П(С)БО під запасами розуміють активи, які:

  • утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

  • перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

  • утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням та вартість таких запасів може бути достовірно визначена. Якщо хоча б одна з цих вимог не виконується, то такі запаси не зараховуються на баланс підприємства, а вважаються витратами періоду.

Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

  • сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

  • незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробленням і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

  • готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

  • товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) підприємством з метою подальшого продажу;

  • малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

  • поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються згідно з П(С)БО 9;

  • сільськогосподарську продукцію і продукцію лісового господарства після її первісного визнання.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру та ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформлюється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і використання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Оцінка надходження запасів. Згідно з П(С)БО 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, які придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

  • суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків,

  • суми ввізного мита;

  • суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

  • транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат (далі – ТЗВ), що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Наведемо приклади розподілу ТЗВ (табл. 4. 1, 4.2).

Таблиця 4.1

Розподіл транспортно-заготівельних витрат на підприємствах, що застосовують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат

Зміст

Вартість запасів, тис. грн. (рахунки 20, 22, 28)

ТЗВ, тис. грн. (окремий субрахунок)

1

2

3

1. Залишок на початок місяця

150

25

2. Надійшло за місяць

300

50

3. Вибуло за місяць (витрачено, реалізовано та інше вибуття - природний убуток, нестачі, псування, уцінка, безоплатна передача тощо)

400

67*

4. Залишок на кінець місяця (ряд. 1 + ряд. 2 - ряд. 3)

50

8

*Сума транспортно-заготівельних витрат, що за розподілом припадає на запаси, які вибули у звітному місяці, становить:

25 + 50



х 400

= 67.

150 + 300

Таблиця 4.2