- •Генезис фонетико-фонематичного недорозвинення мовлення.
- •2. Етапи логопедичного впливу при дислалії
- •Етіологія порушень звукової системи мовлення у дітей.
- •5. Закономірності формування звуковимовної системи мовлення в процесі нормального онтогенезу.
- •6.Засоби відновлення темпо-ритмічної сторони мовлення.
- •9. Інтерпретація одержаних результатів з усіх розділів моделі обстеження, формування діагностичних висновків.
- •Методична інтерпретація результатів обстеження інтонаційних засобів виразності мовлення дитини.
- •13. Недоліки вимови та способи постановки шиплячих звуків при дислалії
- •11. Недоліки вимови та способи постановки задньоязикових звуків
- •12. Клінічне і психолого-педагогічне обстеження заїкуватих
- •14. Недоліки та способи постановки сонорних звуків при дислалії.
- •15. Огляд технологій альтернативної та підтримуючої комунікацій.
- •Огляд сучасних логопедичних технологій подолання мовленнєвих вад.
- •18. Особливості обстеження дітей із заїканням.
- •19.Особливості обстеження дітей із ринолалією.
- •20. Особливості подолання порушень звукової системи мовлення при відкритій ринолалії.
- •21.Особливості просодичних та дихальних порушень при ринолалії, дизартрії, заїканні.
- •Порівняльна характеристика порушень звукової сторони мовлення при дислалії та різних формах ринолалії.
- •24 Принципи корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •Психофізіологічні та лінгвістичні аспекти вивчення темпо-ритмо-інтонаційної сторони мовлення.
- •Структурно-змістовна характеристика етапів обстеження дитини з вадами звукової системи мовлення.
- •Сутність етіопатогенетичного принципу та принципу системності корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •28. Сутність онтогенетичного принципу та принципу комплексного підходу корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей
- •Сутність принципів комунікативності та диференційованого підходу корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •31. Сутність принципів опори на збережені аналізатори та послідовного поетапного формування навичок звуковимови в корекційно-логопедичній роботі з формування звуковимови у дітей.
- •32.Сучасні підходи до класифікації порушень звуковимови.
- •33. Сучасні підходи до класифікації порушень звуковимови.
- •34.Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при дизартрії.
- •35.Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при відкритій органічній ринолалії.
- •36. Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при відкритій органічній ринолалії.
- •Технології логопедичної роботи з попередження порушень писемного мовлення.
- •39. Технології подолання недоліків темпо-ритмічної сторони мовлення.
- •Технології подолань порушень звукової сторони мовлення при стертій формі псевдобульбарної дизартрії.
- •42. Технології проведення індивідуальних занять із дітьми із заїканням.
- •43.Технології розвитку слухової уваги, пам’яті, фонематичного сприймання у дітей із вадами звукової сторони мовлення.
- •44. Технології розвитку фонематичних процесів у дітей із вадами звукової сторони мовлення.
- •45.Технології сенсо-моторного розвитку дітей із пмр.
- •46.Технології формування мовленнєвого дихання, раціональної подачі голосу та голосоведіння.
- •47. Технології формування ритміко-складової структури слова у дітей із ринолалією.
- •48 Технологія розробки програм корект впливу при поруш інтонац стор мовлення.
21.Особливості просодичних та дихальних порушень при ринолалії, дизартрії, заїканні.
Ринолалії. Порушення тембру і з\в – первине, темпо-ритмічна сторона порушується вторино.дихання змішане.при спрямованості видихуваного повітря відбувається втрата повітря. Вдих і видих короткі. Мовленнєве дихання несформоване. Переважає грудне і верхньоключичне д-ня.
Дизартрія. Інтонаційно-мелодійна сторона голосу мовлення змазана. Може страждати тембр. Змішаний тип дихання. В наслідок недостатньої інервації - грудне д-ня. Дихання часте, що призводить до проблем мовленнєвого дихання. Несинхронізованість в роботі органів мовленнєвого апарату.
Заїкання. Первинно страждає темпо-ритмічна сторона. Неправильний тип дихання. Під час заїкання наявні судоми, тому дихання поштовхоподібне. Вдих короткий.
22. Порівняльна характеристика порушень звукової сторони мовлення при дислалії та стертій формі псевдобульбарної дизартрії.
При стертій дизартрії порушується робота тих рухів, які вимагають підйому кінчика язика вгору: р,ж,ш,ц,ч,дж. Домінує порушення свистячих та шиплячих по типу бокового стигматизму та м\з. х-ні спотворенн, пом’якшення стійкі.Щілинні приголосні зі складною формою щілини перетворюються в плоскощілинні. Артикуляція твердих приголосних порушується більше, ніж м'які.
Поставлений звук при введені в власне мовлення може повністю втратитись.
При дислалії (пор. звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарату):
-дитина зовсім не вимовляє звуків;
-замінює один звук іншим;
-спотворює звук (міжзубна, бокова вимова свистячих або шиплячих звуків, гортанний звук [р] і ін.);
-нечітко вимовляє окремі звуки.
Про. В. Правдіна виділяє три рівні порушеної вимови: невміння правильно вимовляти звук або групу звуків; неправильна вимова їх у мовленні при правильній вимові ізольовано або в легких словах; недостатнє диференціювання (змішування) двох близьких за звучанням або за артикуляцією звуків при умінні правильно вимовляти обидва звуку.
Порівняльна характеристика порушень звукової сторони мовлення при дислалії та різних формах ринолалії.
Ринолалія: Лепені звуки(п, б, т,д)дитина артикулює дуже тихо чи беззвучно. Голос глухий, здавлений, слабкий, тихий. Мовлення розвивається з запізненням. Часто страждає слухова функція, тобто розвивається туговухість. Імпресивне мовлення розвивається нормально, експресивне страждає від множинних якісних змін. Звуки є своєрідними за артикуляцією та звучанням. Дітям через млявість і недостатню рухомість кінчика язика важко вимовити – л, т,д,ч,ш,щ,ж,р,с,з,ц з одночасним ротовим видихом. Звуки к,г відсутні або замінюються вибухом. Р, р. майже ніколи не досягають нормального звучання. Л – відсутній або наближається до двогубого. Часто звучить як нь чи й. Глухі звуки наближені до х, дзвінкі до г, губні і губно-зубні до м, передньоязикові до н чи и.
Закрита ринолалія: знижений фізіологічний резонанс під час вимовляння носових звуків(м, мь, н, нь). Якщо носового резонансу немає, то ці звуки звучать як ротові( б, бь,д, дь). Порушуються голосні звуки, вимова набуває неприрднього відтінку. Мовлення набуває носового відтінку.
Відкрита ринолалія: порушується звуковимова і фонаційна сторона мовлення, порушення контролю за власним мовленням у разі зниження слухової функції або наслідуванням назальному мовленню.
Змішана ринолалія: надмірна назальність мовленнєвих звуків, їх дефектна артикуляція, усі звуки є ротовими, порушується артикуляційна характеристика звуків.
Дислалія: збережена будова артикуляційного апарату, не страждає просодична сторона. Може страждати від одного і більше звуків, як заміни, пропуски, спотворювання так змішування. Немає порушень мовленнєвого дихання. У дітей немає порушень слуху. Губні звуки майже ніколи не страждають. Постановка, автоматизація відбувається значно легше і скоріше.