2. Етапи логопедичного впливу при дислалії

І етап — підготовча робота. Проводяться ігри, вправи, які спрямовують увагу дитини на звуковий склад мови. її навчають прислухатися, впізнавати мовні і немовні звуки, розрізняти їх за тембром, висотою і силою голосу. У цьому допоможуть різноманітні логопедичні ігри, наприк­лад: "Впізнай за звуком" (немовні звуки), "Впізнай, кому належить голос" (зображення відповідних тварин), "Відгадай, в якому слові допущено помилку", "Добери малюнки до певного звука" тощо. ІІ етап — постановка звука. Розпочинається робота з відповідних підготовчих артикуляційних вправ для розвитку рухливості мовленнєвих органів. Артикуляційні вправи добирають з урахуванням мовленнєвого дефекту, наприклад, "лопаточка", "голочка", "трубочка", "годинничок", "коники", "гойдалки" та ін.  Ці та інші вправи розвивають артикуляційний апарат, сприяють покращенню робо­ти мовленнєвих органів, їх рухливості, динамічності, кращому і точнішому координу­ванню. Після артикуляційної гімнастики проводиться робота над звуконаслідуванням (ди­тина повторює за педагогом певний звук), або механічною постановкою звука. III етап — автоматизація вимови Закріплення правильної вимови звуків проводять ізольовано, в складах, словах, скоромовках, чистомовках, віршах, потішках, насичених звуками, які вимагають корекції. IV етап — диференціація звуків. На цьому етапі звуки, які найчастіше змішуються ([с] — [ш], [з] — [ж], [ч] — [ц], [р] — [л] і ін.), діти порівнюють за артикуляцією, звучанням, смисловою функцією.

3. Етіологія порушень звукової системи мовлення у дітей.

1. За часом виникнення: пре, натальні, постнатальні.

2. За характером:

• Соціальні: пс дипривація, неправильний тип виховання, неправильні зразки мови, білінгвізм, сюсюкання, жорстоке ставлення до дитини;

• Біологічні: органічні (порушенна анатомія), функціональні (порушена робота органів№ 4 Загальні вимоги до роботи з подолання недоліків звуковимови при дислалії.

№ 4 Загальні вимоги до роботи з подолання недоліків звуковимови при дислалії.

1. Врахування онтогенетичного принципу.

2. Постановка звуків відбувається за в залежності від складності артикуляції.

3.При постановці та диференціації звука певної фонематичної групи інші звуки цієї групи слід тимчасово виключити з мовленнєвого матеріалу, як такі, що вимагають тонких диференціювань. В іншому випадку матимуть місце заміни та змішування звуків.

4.При постановці рекомендують дотримуватись такої послідовності, прийнятої в логопедичній практиці: глухі приголосні - перш ніж дзвінкі; змичні - перш ніж щілинні; тверді - перш ніж м'які; прості приголосні -перш ніж африкати. Звуки "Р" і "Л" можуть ставитись та виправлятись в будь-якій послідовності.

5.Якщо ж порушена вимова звуків з різних фонетичних груп, роботу можна вести над кількома звуками паралельно.

6. Необхідно дотримуватися етапів роботи над звуками.

7. Етап автоматизації поставлених звуків передбачає систе­му мовленнєвих вправ, спрямованих на вироблення вміння ви­користовувати в самостійних висловлюваннях поставлені зву­ки. При цьому лексичний матеріал має бути різнобічним і охоп­лювати не тільки ізольоване вимовляння звука, а й складові вправи зі словом, де поставлений звук посідає різну позицію, а також речення і тексти.

8. Етап диференціації звуків настає після того, коли добре відпрацьована вимова кожної із груп звуків, подібних за звуковимовою або артикуляцією.

9. Логопедична робота повинна проводитись обережно і поступово, це забезпечується доступністю та систематизованістю мовленнєвого матеріалу.

10. Важливим у ході занять є плавний перехід від простих до більш складних форм мовленнєвої діяльності.