18. Особливості обстеження дітей із заїканням.

Основна увага приділяється темпо-ритмічній стороні мовлення.

Конкретні завдання мовного обстеження полягають в тому, щоб визначити:

- місце виникнення і форму мовних судом;

- частоту їх проявів і збережені мовні можливості заїкуватого;

- супутні порушення мови; рухові порушення;

- відношення заїкуватого до свого мовного дефекту; наявність психологічних особливостей.

Місце виникнення судом (дихальних, голосових, артикуляційних,змішаних) та їх форма (клонічні, тонічна, змішана) визначаються наслух або візуально.

Частота судом дозволяє судити про збережені ділянки мови,від неї безпосередньо залежатиме наскільки правильно і успішно почнуться перші ж мовні заняття з дитиною. У бесіді про його батьків, друзів,інтересах і т. д. виявляються особливості його мовної поведінки і мовнихсудом.

Необхідно простежити появу мовних судом залежно відтого, вимовляє дитина складну або просту фразу, окремі слова або звуки. На матеріалі переказу тексту фіксується, в яких випадках виникаютьмовні судоми: тільки а початку розповідання, на початку фраз, наокремих словах чи звуках. З'ясовується, не залежать чи мовні судоми відрівня гучності мови. З цією метою пропонується обстежуваній говорититихо, голосно, пошепки.

При обстеженні логопед звертає увагу на супутні мовні і рухові порушення. При дослідженні ігрової діяльності дітей з'ясовується характер їх ігор, взаємовідносини, ступінь ігрової активності, емоційний стан.

При дослідженні навчальної діяльності звертається увага на те, як заїкається школярі користуються різними формами мови в процесі навчання.

Звертається увага і на наявність у них психологічних особливостей,зокрема на ступінь болючою фіксованості на своєму мовному дефект.

19.Особливості обстеження дітей із ринолалією.

Обстежуючи дитини з ринолалія, логопед обов'язково проводить:

1) встановлення наявності та ступеня піднебінно-глоткової недостатності,

2) встановлення рубцевих змін твердого та м'якого піднебіння,

3) встановлення довжини піднебіння,

4) виявлення характеру контакту із задньою стінкою гортані (пасивний, ак-тивний, функціональний),

5) виявлення зубнощелепних аномалій,

6) виявлення особливостей моторики артикуляційного апарату,

7) встановлення наявності компенсаторних мімічних рухів. Ці фактори будуть враховуватися при проведенні корекційної роботи в доопераційному або післяопераційному періоді.

20. Особливості подолання порушень звукової системи мовлення при відкритій ринолалії.

Відкрита ринолалія - це порушення як звуковимовної, так і фонаційної сторони мовлення. Вона є найскладнішою в механізмах і найтяжчою у подоланні формою.

Високу результативність показала система логопедичного впливу на дитину з ВНГП, розроблена А.Іпполітовою. Методику А.Іпполітової визнають як ефективну за відсутності у дитини системних порушень мовлення.

Своєрідність цієї методики полягає в тому, що на тлі дихальних і артикуляційних вправ, розвитку кінестетичних відчуттів увага дитини зосереджується спочатку на артикуляційному укладі (артикулемі) звука, і тільки за умови її засвоєння пізніше підключається голос. Послідовність роботи над звуками визначається рівнем готовності артикуляційної бази. У методиці А.Іпполітової чітко визначено етапи (підготовчий, основний) і особливості логопедичної роботи в до- і післяопераційному періоді, вказано послідовність роботи над звуками, дозування матеріалу в різні періоди роботи.

Артикулеми голосних звуків рекомендовано формувати у такій послідовності: а, є, о, у, и, я, ю (завершує цю послідовність звук й). Звуки я, є, ю формуються зі сполучення й та відповідного голосного звука (а, е, о, у). Звук й дає змогу простежити напрям видихуваного повітря як першої, так і другої частини дифтонга. Принципово відмінною від інших А.Іпполітовою була запропонована саме послідовність роботи над приголосними звуками. О.Pay рекомендувала такий порядок постановки приголосних: п, б, м, т, д, н, ф, л, к, г, с, з, х. М.Хватцев: п, т, к, л, б, д, г, с, з, ш, ж. Тобто зазначені автори починали постановку приголосних зі проривних (п, б) і передньоязикових (т, д, н). А.Іпполітова, спираючись на досягнення підготовчого періоду, вважала, що найефективнішим буде початок роботи з постановки щілинних ф і в, оскільки їх вимова не потребує підвищеної сили голосу, що не є бажаним для ослабленої дитини. На основі ф і в, змінивши артикуляційний уклад, пропонується поставити с і з. Спираючись на короткий, відривчастий ф відбувається змикання і утворюється звук п, а від звука в можна поставити звук б. Незважаючи на відносну збереженість деяких звуків, А.Іпполітова категорично наполягала на тому, що роботу над постановкою звуків слід починати заново, з нуля, оскільки звуковимовну сторону вважала тотально порушеною. Кількість вправ, запропонованих дитині на кожному занятті, може бути різною.

Значний внесок у вирішення проблеми подолання ринолалії зробила Г.Чиркіна. За Г.Чиркіною, логопедична робота з подолання ринолалії повинна мати комплексний характер і бути спрямованою не тільки на корекцію фонетичних розладів, а й на розвиток лексики, граматики і граматичного мислення на тлі корекційного психологічного впливу.

Тобто система корекційної роботи з розвитку фонетично правильного мовлення у дітей дошкільного віку з ВНГП обов'язково має забезпечити: розвиток рухомості м'якого піднебіння, усунення назального тембру голосу, виховання правильної артикуляції всіх звуків, розвиток фонематичного сприймання.