- •Генезис фонетико-фонематичного недорозвинення мовлення.
- •2. Етапи логопедичного впливу при дислалії
- •Етіологія порушень звукової системи мовлення у дітей.
- •5. Закономірності формування звуковимовної системи мовлення в процесі нормального онтогенезу.
- •6.Засоби відновлення темпо-ритмічної сторони мовлення.
- •9. Інтерпретація одержаних результатів з усіх розділів моделі обстеження, формування діагностичних висновків.
- •Методична інтерпретація результатів обстеження інтонаційних засобів виразності мовлення дитини.
- •13. Недоліки вимови та способи постановки шиплячих звуків при дислалії
- •11. Недоліки вимови та способи постановки задньоязикових звуків
- •12. Клінічне і психолого-педагогічне обстеження заїкуватих
- •14. Недоліки та способи постановки сонорних звуків при дислалії.
- •15. Огляд технологій альтернативної та підтримуючої комунікацій.
- •Огляд сучасних логопедичних технологій подолання мовленнєвих вад.
- •18. Особливості обстеження дітей із заїканням.
- •19.Особливості обстеження дітей із ринолалією.
- •20. Особливості подолання порушень звукової системи мовлення при відкритій ринолалії.
- •21.Особливості просодичних та дихальних порушень при ринолалії, дизартрії, заїканні.
- •Порівняльна характеристика порушень звукової сторони мовлення при дислалії та різних формах ринолалії.
- •24 Принципи корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •Психофізіологічні та лінгвістичні аспекти вивчення темпо-ритмо-інтонаційної сторони мовлення.
- •Структурно-змістовна характеристика етапів обстеження дитини з вадами звукової системи мовлення.
- •Сутність етіопатогенетичного принципу та принципу системності корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •28. Сутність онтогенетичного принципу та принципу комплексного підходу корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей
- •Сутність принципів комунікативності та диференційованого підходу корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •31. Сутність принципів опори на збережені аналізатори та послідовного поетапного формування навичок звуковимови в корекційно-логопедичній роботі з формування звуковимови у дітей.
- •32.Сучасні підходи до класифікації порушень звуковимови.
- •33. Сучасні підходи до класифікації порушень звуковимови.
- •34.Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при дизартрії.
- •35.Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при відкритій органічній ринолалії.
- •36. Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при відкритій органічній ринолалії.
- •Технології логопедичної роботи з попередження порушень писемного мовлення.
- •39. Технології подолання недоліків темпо-ритмічної сторони мовлення.
- •Технології подолань порушень звукової сторони мовлення при стертій формі псевдобульбарної дизартрії.
- •42. Технології проведення індивідуальних занять із дітьми із заїканням.
- •43.Технології розвитку слухової уваги, пам’яті, фонематичного сприймання у дітей із вадами звукової сторони мовлення.
- •44. Технології розвитку фонематичних процесів у дітей із вадами звукової сторони мовлення.
- •45.Технології сенсо-моторного розвитку дітей із пмр.
- •46.Технології формування мовленнєвого дихання, раціональної подачі голосу та голосоведіння.
- •47. Технології формування ритміко-складової структури слова у дітей із ринолалією.
- •48 Технологія розробки програм корект впливу при поруш інтонац стор мовлення.
Технології логопедичної роботи з попередження порушень писемного мовлення.
Спеціальна робота з попередження у дітей труднощів засвоєння грамоти будується за такими напрямками:
Диференційований підхід до дітей на заняттях різного типу;
індивідуальна робота з дітьми;
пропедевтична спрямованість ігор;
підготовка дітей до шкільного навчання в умовах сім»ї;
Зміст роботи включає розвиток зорово-просторових функцій, пам’яті, уваги, симультанно-сукцесивних функцій, аналітико-синтетичної діяльності, формування мовного аналізу та синтезу, розвиток графічних здібностей, лексики, граматичної будови мови, подолання дефектів усної мови.
Диференційоване навчання дітей «групи ризику» на заняттях різної форми передбачає індивідуалізацію у відборі навчального матеріалу, змісту, прийомів роботи, форм та засобів навчання. На заняттях з розвитку мовлення діти «групи ризику» частіше за інших вправляються у «рядоговорінні» (днів тижня, місяців, пір року, лічилок), у відтворенні «ритмів» (ігри зі словами, які звучать). Продуктивні види діяльності (ліплення, малювання, аплікація, конструювання) дають можливість розвивати у дітей просторові уявлення, орієнтацію, сенсорні навички. На фіз.-их та муз-х заняттях використовують різноманітні вправи, чисельні повторення з метою закріплення у дітей просторових уявлень. На інд-их заняттях з дітьми, які мають недостатню готовність до систематичного навчання, вирішуються різні завдання.У проф.-ій роботі з дітьми використовується повідний вид діяльності дошк-ів - гра.
39. Технології подолання недоліків темпо-ритмічної сторони мовлення.
Роботу з подолання недоліків темпо-ритмічної сторони мовлення починаємо з немовленнєвих процесів: сприймання та відтворення. На це спрямовані такі завдання як: відстукати заданий ритм кулачком чи долонею по столу, ніжками по підлозі, поплескати в долоні у відповідному темпі. При цьому задіяні слуховий та зоровий аналізатори. Розвиваємо темп за основними ознаками: повільний, швидкий, помірний.
Поступово в роботу підключаємо мовлення. Відстукуючи ритм руками додаємо голос. Спочатку це голосні звуки (а-а-а; а-аа-а), потім склади (та-та-та; тата-та), слова (ма-ма; ма-ши-на), речення (мама-готує-обід); промовляння слів, речень у різному темпі: повільному, швидкому, помірному. Потім переходимо до відтворення віршів, які мають чітко ритмізовану структуру (посмішки, заклички, і под.).
Також ефективними у подоланні недоліків темпо-ритмічної сторони мовлення є логоритмічні заняття.
Технології подолань порушень звукової сторони мовлення при стертій формі псевдобульбарної дизартрії.
Робота з усунення стертої форми псевдобульбарної дизартрії зазвичай передбачає:.
розвиток фонематичних процесів (диференційованого слухового сприйняття звуків мовлення, чітких фонематичних уявлень);
розвиток моторики артикуляційного апарату;
вироблення й автоматизацію правильної артикуляції звуків мовлення;
розвиток лексико-граматичної будови мовлення.
У логопедичній практиці для розвитку моторики, артикуляційного апарату частіше використовують систему вправ, спрямованих на розвиток у дітей статичної координації, мовленнєвого апарату, тобто вправи з розвитку необхідних рухів: їх точності і сили. Ці вправи застосовують ізольовано, поза мовленням у процесі виконання окремих рухів. Потім у статичній формі відпрацьовують артикуляцію певного звука. Водночас динамічна координація м’язової діяльності залишається в попередньому стані. Тому, використовуючи статичні вправи, спрямовані на вироблення потрібного обсягу рухів, рухомості артикуляційного апарату, сили рухів, їх точності, уміння утримувати задане положення, слід розвивати динамічну координацію рухів, а також тонке диференціювання рухів органів артикуляційного апарату. Для розвитку динамічної координації рухів передбачене повільне і чітке промовляння дитиною скоромовок і фонетично важких слів зі збігом приголосних звуків та ін. При цьому на початку роботи слід використовувати тексти з якомога меншою кількістю звуків, які дитина вимовляє неправильно. Для розвитку тонкого диференціювання проводиться робота, спрямована на формування у дітей кінестетичного відчуття і кінестетичного аналізу, у такій послідовності:а) виділення звука за його артикуляційними (а не лише фонематичними) ознаками на фоні слова;б) зіставлення слів за визначеними артикулемами (а не фо- немами). При цьому потрібна артикулема має бути на початку слова, оскільки в цій позиції вона найкраще виділяється;в) ознайомлення з артикуляцією правильно вимовленого звука.
На перших етапах роботи широко використовується опора на зоровий аналізатор. У подальшому використання цієї додаткової опори зводять до мінімуму. Потім, у процесі розвитку кінестетичного аналізу, у дітей відпрацьовують правильну артикуляцію тих звуків, що найчастіше вимовляються дефектно. Такий принцип постановки звуків (тобто використання відчуття положення власного язика і губ) рекомендують М.Піскунов (1962), Г.Коряцька і Є.Мішаніна (1969), Є.Соботович (1974), М.Савченко, Р.Юрова (1982) та ін.
№ 41Технології постановки звуків при відкритій ринолалії.
1. Вправи на розвиток дихання:
а) фізіологічного;
б) чередування дихання ніс-ніс;ніс-рот;рот-ніс;рот-рот;
б) фонаційного;
в) цілеспрямованого повітряного струменю;
в) мовленнєвого.
2. Масаж.
3. Розгальмування м'якого піднебіння за допомогою артикуляційних та голосових вправ.
4. Переведення язика у переднє положення
5. Підготовка артикуляційного апарату
6. Формування первинних вимовних умінь і навичок.
7. Формування комунікативних умінь і навичок.
Логопедичні заняття в доопераційний період запобігають виникненню серйозних патологічних змін у функціонуванні органів мови.
Після операції (через 15-20 днів) багато спеціальних вправ повторюються. Основна їх мета у цьому періоді - розвиток еластичності і рухливості змикання. У значному числі випадків виникає необхідність «розтягування» м'якого піднебіння, так як воно може в післяопераційний період зменшитися в довжину за рахунок рубцювання.
У післяопераційний період необхідно розвинути рухливість м'якого піднебіння, усунути неправильний уклад органів артикуляції і підготувати вимова всіх звуків без назального відтінку.