- •Генезис фонетико-фонематичного недорозвинення мовлення.
- •2. Етапи логопедичного впливу при дислалії
- •Етіологія порушень звукової системи мовлення у дітей.
- •5. Закономірності формування звуковимовної системи мовлення в процесі нормального онтогенезу.
- •6.Засоби відновлення темпо-ритмічної сторони мовлення.
- •9. Інтерпретація одержаних результатів з усіх розділів моделі обстеження, формування діагностичних висновків.
- •Методична інтерпретація результатів обстеження інтонаційних засобів виразності мовлення дитини.
- •13. Недоліки вимови та способи постановки шиплячих звуків при дислалії
- •11. Недоліки вимови та способи постановки задньоязикових звуків
- •12. Клінічне і психолого-педагогічне обстеження заїкуватих
- •14. Недоліки та способи постановки сонорних звуків при дислалії.
- •15. Огляд технологій альтернативної та підтримуючої комунікацій.
- •Огляд сучасних логопедичних технологій подолання мовленнєвих вад.
- •18. Особливості обстеження дітей із заїканням.
- •19.Особливості обстеження дітей із ринолалією.
- •20. Особливості подолання порушень звукової системи мовлення при відкритій ринолалії.
- •21.Особливості просодичних та дихальних порушень при ринолалії, дизартрії, заїканні.
- •Порівняльна характеристика порушень звукової сторони мовлення при дислалії та різних формах ринолалії.
- •24 Принципи корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •Психофізіологічні та лінгвістичні аспекти вивчення темпо-ритмо-інтонаційної сторони мовлення.
- •Структурно-змістовна характеристика етапів обстеження дитини з вадами звукової системи мовлення.
- •Сутність етіопатогенетичного принципу та принципу системності корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •28. Сутність онтогенетичного принципу та принципу комплексного підходу корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей
- •Сутність принципів комунікативності та диференційованого підходу корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
- •31. Сутність принципів опори на збережені аналізатори та послідовного поетапного формування навичок звуковимови в корекційно-логопедичній роботі з формування звуковимови у дітей.
- •32.Сучасні підходи до класифікації порушень звуковимови.
- •33. Сучасні підходи до класифікації порушень звуковимови.
- •34.Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при дизартрії.
- •35.Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при відкритій органічній ринолалії.
- •36. Схема індивідуального логопедичного заняття з подолання порушень звуковимови при відкритій органічній ринолалії.
- •Технології логопедичної роботи з попередження порушень писемного мовлення.
- •39. Технології подолання недоліків темпо-ритмічної сторони мовлення.
- •Технології подолань порушень звукової сторони мовлення при стертій формі псевдобульбарної дизартрії.
- •42. Технології проведення індивідуальних занять із дітьми із заїканням.
- •43.Технології розвитку слухової уваги, пам’яті, фонематичного сприймання у дітей із вадами звукової сторони мовлення.
- •44. Технології розвитку фонематичних процесів у дітей із вадами звукової сторони мовлення.
- •45.Технології сенсо-моторного розвитку дітей із пмр.
- •46.Технології формування мовленнєвого дихання, раціональної подачі голосу та голосоведіння.
- •47. Технології формування ритміко-складової структури слова у дітей із ринолалією.
- •48 Технологія розробки програм корект впливу при поруш інтонац стор мовлення.
Структурно-змістовна характеристика етапів обстеження дитини з вадами звукової системи мовлення.
Обстеження дитини з вадами звукової системи мовлення включає в себе:
1. Відомості про дитину (Як тебе звати? Скільки тобі років? З ким ти живеш? і т.д.)
2. Анамнестичні дані: бесіда з батьками, з’ясування причини звернення, ознайомлення з документацією медичною та педагогічною, особливості перебігу пренатального, натального та постнатального періодів. Результати обстеження лікарів: отоларинголог, офтальмолог, невропатолог, психолог, терапевт.
3. Ранній розвиток дитини: фізичний (зріст, вага тощо), локомоторні функції (коли почала тримати голову, перевертатися, сидіти тощо), якість основних рухів на сьогодні, ранній мовленнєвий розвиток (гуління, лепет, розуміння мовлення тощо).
4. Стан моторики дитини: загальної, дрібної, ведуча рука, артикуляційної.
5. Загальне звучання мовлення.
6. Будова артикуляційного апарату: прикус, будова зубного ряду, твердого піднебіння, язика).
7. Обстеження звуковимови: самостійна вимова, відображена вимова, вимова ізольованого звука, вимова звука на початку, в кінці та в середині слова.
8. Обстеження фонематичних процесів: сприймання, пам'ять, увага, уявлення, аналіз та синтез(залежно від віку дитини).
В кінці пишеться висновок та план індивідуальної роботи.
Сутність етіопатогенетичного принципу та принципу системності корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
Принцип системності спирається на уявлення про мову як про складну функціональну систему, структурні компоненти якої знаходяться в тісному взаємозв’язку. У зв’язку з цим вивчення мовлення, процесу її розвитку і корекції порушень передбачає вплив на всі компоненти, на всі сторони мовленнєвої функціональної системи.
Етіопатогенетичний принцип (урахування причин і механізмів мовленнєвого порушення) При подоланні мовленнєвого порушення необхідно враховувати сукупність етіологічних факторів, обумовлюючих їх виникнення. Це зовнішні, внутрішні, біологічні і соціально – психологічні фактори.
28. Сутність онтогенетичного принципу та принципу комплексного підходу корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей
Онтогенетичний принцип. Порядок засвоєння фонем підпорядковується закономірностям фонематичної системи рідної мови. Логопеди у формуванні звуковимови мають дотримуватися основних закономірностей засвоєння мовленнєвих одиниць в нормі.
Розробка методики корекційно-логопедичного впливу ведеться з урахуванням послідовності появи форм і функцій мовлення, а також видів діяльності дитини в онтогенезі.
Принцип комплексності. Мовленнєві порушення в багатьох випадках включаються в синдром нервових і нервово-психічних захворювань (наприклад, дизартрія, алалія, заїкання та ін.) Усунення мовленнєвих порушень у випадках має носити комплексний, медико-психолого-педагогічний характер.
Сутність принципів комунікативності та диференційованого підходу корекційно-логопедичної роботи з формування звуковимови у дітей.
П-п комунікативності обумовлений основною функцією мови – комунікативною. Досягнення позитивних результатів можливе у тому випадку, коли навчання правильної звуковимови веде до розуміння, засвоєння і можливості використання вимовних навичок у різних ситуаціях спілкування.
П-п диференційованого підходу передбачає врахування етіології, механізмів, структури мовленнєвого дефекту, рівня оволодіння звуковою стороною мовлення та її індивідуальних можливостей. Визначення рівня сформованості вимовних навичок дозволяє визначити оптимальну для кожної дитини і групи дітей послідовність роботи над звуками на різних типах порівневого лінгвістичного матеріалу, прийоми виконання завдань, види і ступінь допомоги.