16. Огляд сучасних логопедичних технологій подолання мовленнєвих вад.

На сучасному етапі розвитку корекційної науки і практики у науково-методичній літературі широко представлені як удосконалені загальноприйняті в логопедії методики, так і новітні технології, більшість із яких знаходяться на етапі розробки і апробації і, як свідчить практика, не застосовуються комплексно.

Крім традиційних методик, які призначені для безпосереднього впливу на мовленнєву функцію, в логопедії використовують такі технології:

– програми розвитку сенсомоторної сфери дитини; Програма «Дельфіни», Програми ОРС (формування оптимального рухового стереотипу).

– логопедичний масаж;

– новітні комп’ютерні технології; «Видиме мовлення»; «Дэльфа-130» (сурдологічна, для корекції вимови, 1994); програма розвитку мовлення при заїканні «Демосфен»; «Игры для Тигры», призначена для роботи з дітьми із загальним недорозвиненням мовлення; комп’ютерна програма «Развитие речи. Учимся говорить правильно» ,програми корекції мовлення: програма «DART» для подолання дизартрії, комплексна психолого-педагогічна корекційно-діагностична програма «Цицерон – ЛОГО диакорр 1», програми для людей із заїканням «Zaikanie.net», «РАСпа» та деякі інші.

– технічні засоби навчання(поліфонатор);

– артотерапія– це синтез кількох галузей наукового знання (мистецтва, психології, педагогіки та медицини), тобто сукупність методик, що побудовані на застосуванні різноманітних видів мистецтва у своєрідній символічній формі та дозволяють із допомогою стимулювання креативних проявів дитини з порушеннями психофізичного розвитку здійснювати корекцію психосоматичної та психоемоційних порушень і відхилень в особистісному розвитку. Включає. образотерапію бібліотерапію казкотерапію музикотерапію вокалотерапію драмтерапію танцювально-рухову терапію лялькотерапію пісочну терапію

– ігротерапія (рольові ігри);

– театралізована діяльність;

– анімалотерапія – терапія, що використовує тварин, записи їх звуків, зображень, їх образів для здійснення психотерапевтичної і медичної допомоги.;

– психотерапія (тренінги);

– підтримуюча та альтернативна комунікація (для людей із тяжкими вадами психофізичного розвитку є актуальною у випадку відсутності усного мовлення і передбачає оволодіння зовсім іншою комунікативною системою, у якій особливого значення набувають невербальні комунікативні засоби (предмети, фотографії, жести, символи та ін.).).

№ 17 Особливості обстеження дітей із дизартрією.

Метою обстеження дитини з дизартрією є вивчення стану її бемовленнєвих функцій

(гнозису і праксису), мовленнєвих процесів (експресивного і імпресивного мовлення, читання, письма), а також інтелектуальних можливостей. Обстеження миє передбачати подвійну мету:

• По-перше, відмежувати наявні у дитини розлади від інших порушень мовлення недизартричного ряду;

• По-друге, допомогти логопеду достеменно описати ту чи ту форму дизартрії, з якою він має справу. Водночас таке обстеження має допомогти педагогу виділити ті основні ланки патологічної картини, які зумовлюють виникнення низки вторинних (системних) порушень мовлення і психічних процесів.

В загальній програмі обсте­ження логопед основну увагу приділяє виявленню стану рухової і мовленнєворухової сфери.

Для вивчення стану рухової сфери педагог аналізує вико­нання дитиною таких завдань:

біг, ходіння, стрибки (на правій нозі, на лівій, навперемінно);

кидання предмета;

як дитина витягує в одному напрямку ногу і руку, як витягує ногу в одно­му напрямку, а руку - в другому.

Ці завдання дають змогу лого­педу зробити висновок про особливості структури бігу, стрибків, кидків, а також про стан функції переключення рухів.

Особливу увагу під час аналізу отриманих результатів об­стеження треба звертати на стан тих функцій рухової сфери, порушення яких утруднює навчальну діяльність дитини. Це стан таких локомоторно-статичних функцій, як пряме стоян­ня, пересування, можливість самостійного вільного ходіння, стан рухів кисті і пальців рук.

Для вивчення стану мовленнєвомоторної сфери дитини ло­гопед може використати спеціальну серію проб. Унаслідок її застосування логопед зможе отримати якісну характеристику рухів язика, а саме: обсягу, точності, сили рухів; стану статич­ної координації мовленнєвих рухів; стану мовленнєвої динаміч­ної координації; диференційованості рухів органів мовленнєвого апарату, а також стану кінестетичної чутливості мовлен­нєворухової сфери дитини.