49. Українське суспільство і проблема співіснування субкультур на сучасному етапі.

Світ зіткнувся з проблемою молодіжних субкультур у 60-і роки ХХ століття. В СРСР до 80-х років це питання ні підіймалося, тому що в силу склавшихся наукових парадигм субкультури вважалися соціальною патологією. Єдиним дозволеним молодіжним об’єднанням був комсомол, однак у 70-е роки почали з’являтися різноманітні неформальні угрупування, які були вимушені знаходитися в „андеґраунді”. І тільки з початком перебудову і процессів гласності вони змогли заявити про себе у повний голос.

Їх поява в кінці 70-х на початку 80-х років був свого роду протест частини молоді проти формалізму в громадських організаціях, незадовільну організацію дозвілля, однак цей процес прийняв перекручені, найчастіше соціально небезпечні форми.

Велика частина таких угруповань формувалася навколо різних музичних смаків і стилів (металісти, роллінги, брейкери, бітломани і т.п.); в деяких ціннісні орієнтації мали деякі політичний та ідеологічний відтінок (ностальгісти, пацифісти, зелені). Виділялися групи аполітична характеру (хіпі, панки, люди системи), більшість з яких надихалися гаслами боротьби зі «злом» в особі хіпі, панків

В якості причин "відходу в андеграунд", молодь називає:

1) Виклик суспільству, протест.2) Виклик родині, нерозуміння в родині. 3) Небажання бути як усі. 4) Бажання утвердитися в новому середовищі. 5) Звернути на себе увагу. 6) Не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні. 7) Копіювання західних структур, течій, культури. 8) Релігійні ідейні переконання. 9) Данина моді. 10) Відсутність мети у житті. 11) Вплив кримінальних структур, хуліганство. 12) Вікові захоплення.

Під культурою розуміються переконання, цінності, які є спільними для певної групи людей, які служать для упорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи. Відтворення і передача культури наступним поколінням лежать в основі процесу соціалізації.

Типи субкультур

• політизовані субкультури - беруть активну участь у політичному житті і мають чітку ідеологічну приналежність, неагресивні;

• еколого-етичні субкультури - займаються побудовою філософських концепцій і ведуть боротьбу за навколишнє середовище ("зелені");

• нетрадиційні релігійні субкультури - в основному це захоплення східними релігіями (буддисти, культові групи, сатанистів);

• радикальні молодіжні субкультури - відрізняються організованістю, наявністю лідерів старшого віку, підвищеною агресивністю (кримінальні молодіжні угруповання, любери, скінхеди);

• субкультури способу життя - групи молодих людей, що формують свій образ життєдіяльності (хіпі, панки);

• субкультури за інтересами - молоді люди, об'єднані спільністю інтересів - значкісти, філателісти, спортивні та музичні фанати.

• субкультура «золотої молоді» - характерна для столичних міст - орієнтована на проведення дозвілля (одна з найбільш закритих субкультур). Фролов С.С. запропонував наступну типологію субкультур:

50. Українська культура в умовах глобалізаційних викликів та перспективи її подальшої трансформації.

Глобалізація належить до процесів, які матимуть серйозні наслідки для всього людства, але характер їх перебігу надто складно кваліфіковано спрогнозувати. Сьогодні відбувається ускладнення сучасної міжнародної ситуації, девальвація державного суверенітету, міграція й конфлікт культур, поглиблення розлому між Північчю й Півднем. Різке загострення міжнаціональних та міжкультурних конфліктів вперше в історії викликано не агресією провідних військових держав світу і їх боротьбою між собою, їх локальні проблеми і протиріччя набувають глобального характеру. Кардинальна зміна сильних традиційних політичних союзів в середині провідних країн світу – не єдиний наслідок глобалізації. Глобалізація перетворилася на провідний фактор, що визначає положення справ не лише в світі, а й в окремих регіонах і країнах. Відповідно, кожній державі пострадянського простору, окрім слідування курсу на демократію і ринкову економіку, необхідно було опрацювати політику інтеграції в світовий глобальний простір. Після розпаду СРСР всі пострадянську держави, по одинці, опинилися в сильному гравітаційному полі притягання економік цих трьох основних центрів світового економічного розвитку. Серед найважливіших задач модернізації пострадянських країн в умовах глобалізації світу є розробка економічної стратегії, створення умов економічного зростання та інтеграція в світовий глобальний простір.