- •1.Місце та роль слов`янських народів у світовому історичному процесі.
- •2.Слов`янознавство як наука. Становлення та основні етапи розвитку.
- •3. Славістика в Київському університеті.
- •4. Поява слов`ян на історичній арені та перші відомості про них.
- •5. Характеристика джерел з історії давніх слов`ян.
- •6. Проблема походження слов*ян в історичній науці
- •7. Концепції та гіпотези слов*янської прабатьківщини
- •8. Дискусія щодо початку слов*янської етнічної історії
- •9. Міграційні процеси слов*ян у і-уіі ст.:передумови, основні етапи, напрямки
- •10. Територія розселення давніх слов*ян
- •11. Суспільний устрій давніх словян
- •12 . Держава Само
- •13. Господарська діяльність давніх слов'ян.
- •14. Колонізація словянами Балканського півострову . Словяно- візантійські відносини
- •16. Загальні закономірності, регіональні та субрегіональні особливості розвитку слов’янських народів у добу раннього середньовіччя
- •17.Еволюція соціально-політичних структур та формування державності у слов’ян
- •18. Типологія ранньосередньовічних слов’янських держав
- •20.Діяльність слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія
- •22. Становлення Першої Болгарської держави (681 – 1018), її соціально – економічний розвиток та політична структура (1018-віз.Захопили Охрид)
- •23. Болгарія наприкінці іх – х ст. Політика Симеона
- •25. Західно – Болгарське царство (970 - 1018) (1018-віз.Захопили Охрид)
- •26. Болгарія під владою Візантії у 11 - 12 ст.
- •27. Утворення Другого Болгарського царства (1185 - 1396)
- •28. Основні етапи становлення Сербської держави. Рашка та Дукля (Зета). (Зроблено по конспекту лекції)
- •29. Утворення на розвиток дуклянського королівстав (Зетської держави)
- •30. Виникнення Сербської держави Неманичів
- •33. Перші державні утворення в Посавській Хорватії і Далмації. «Держава Трпимировичів».
- •34. Хорватія в період унії з Угорщиною.
- •35. Виникнення міст в Далмації та їх суспільно-політична еволюція.
- •36.Соціальні відносини та правова система в містах Далмації.
- •37.Формування державності в словенських землях. Карантанське та Блатенське князівства.
- •38. Словенські землі в х-хіі ст.
- •39.Ареал розселення полабсько-прибалтійських слов’ян.
- •40.Територіально-політична та економічна структура слов’яно-полабського суспільства. Вендська держава.
- •41. Особливості процесу державотворення у полабських і поморських слов’ян
- •42. Боротьба полабсько-прибалтійських слов’ян проти німецької експансії
- •44. Формування державності у чеських землях. Політика Пржемисловичів наприкінці іх – хіІст.
- •45. Словацькі землі під владою Угорщини в х – хіі ст.
- •48. Передумови та основні етапи процесу християнізації західних та південних слов’ян
- •50. Прийняття християнства в Болгарії та боротьба за автокефалію
- •51. Поширення християнства в сербських, хорватських і словенських землях
- •52. Прийняття християнства у Великій Моравії, Чехії, Польщі.
- •53. Християнізація полабських та поморських словян
- •54. Релігійні вірування та культура давніх словян
- •55. Культура Болгарії уіі – хіі ст..
- •56. Культура південнослов’янських народів у VII – XII ст.
- •58. Культура Чехії у х – хіі ст.
- •59. Культура Польщі в х- хіі ст.
- •60. Культура полабських та поморських слов’ян у VIII – XII ст.
20.Діяльність слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія
З місією Константина та Мефодія пов’язаний початок слов’янського книжного просвітництва. Їх діяльніст прияла розвиткові словянського культурно-просвітницького процесу, який поширився на сусідні терени. Діяльність солунських братів знаменувала початок церковного просвітництва серед широких верств.
На першому етапі поширення книжної писемності словяни вбачали взалученні їх до християнства й зокрема в поширенні християнських творів спроби поставити їх у певну культурно-політичну залежність.
Головне завдання – щоб західнослов’янські племена за підтримки Візантії, в церковному та політичному відношеннях могли протистояти натискові Франкської імперії та папській курії.
Словянська писемність (повинна відповідати мові, на якій розмовляють) мала б засвідчувати, що словяни Ц-Сх Європи – велике етнічне угрупування, незалежне від грецької і тлатинської цивілізації, має спільну культуру. Започатковано словянську літературу завдяки цьому.
Старословянською мовою створювали релігійну, юридичну, історичну, географічну, медичну, природознавчу, худ.літ, видавали педагогічні настанови, накази, грамоти, документи.
Нова алфавітна система, створена Кирилом близько 863 р. – глаголиця (від старослов’янських «глаголь» – слово; «глаголати» – говорити) первісно поширилась у місцях діяльності братів-першовчителів. Графічна система знаків письма включала елементи грецького, латинського письма та ін., але мала свій оригінальний вид і відповідала характерним слов’янським фонемам того часу. В епоху Середньовіччя літери ототожнювалися з позначуваними ними звуками, а писемність – із відповідною вимовою.
21. Кирило – Мефодіївська традиція – особлива течія у християнстві, яка враховує своєрідність слов'янського світогляду і поєднує в собі риси різних християнських вчень.
Кирило - Мефодіївська традиція відома нам сьогодні лише фрагментарно, проте можна виділити деякі її характерні риси. Насамперед, вона зорієнтована на раннє, єдине християнство як ідеальну форму християнської церкви і віри взагалі. Ідея єдності церкви була вкрай важлива для Кирила і Мефодія, бо їм доводилося враховувати реальний стан справ з християнською вірою в світі слов'янських народів наприкінці IX століття. Тому у своєму вченні вони прагнули примирити між собою різні християнські громади як організаційно, так і на рівні віросповідання і принципів богослужіння. Саме ідеї єдності церков, рівність всіх народів і віротерпимість були головними в Кирило-Мефодіївського традиції. Особливо це проявилося в розробці Кирилом і Мефодієм слов'янського церковного лексикону і правил богослужіння, які поєднували риси різних церков - і східної, і західної, і ірландської, і навіть аріанської .
Віросповідну основу Кирило-Мефодіївського традиції становило православне вчення, однак більш світле й оптимістичне, ніж на Сході, відповідне корінним підвалинам слов'янського світосприйняття. У той же час відомо, що Мефодія звинувачували у схильності до аріанства.
Кирило- Мефодіївська традиція була дуже популярна серед слов'янських народів. Коли в 886 році учнів Кирила і Мефодія вигнали з Великої Моравії, вони продовжили просвітництво слов'ян у Сербії, Хорватії і особливо в Болгарії.
Сама Кирило - Мефодіївська традиція була детально розроблена і навіть не претендувала на те, щоб стати окремою церковною організацією. Проте вона мала значний вплив на сприйняття слов'янами самої суті християнського вчення. + найдовше вона зберігалася Стародавньої Русі.
Зрештою, слов'янські країни потрапили під юрисдикцію різних церков, тому у різних слов'янських народів в підсумку утвердилися різні традиції: в Чехії, Хорватії, Польщі - римо - католицька церква; в Болгарії, Сербії та Україні, Білорусії, Болгарія, Росії - православна церква.