29. Утворення на розвиток дуклянського королівстав (Зетської держави)

З середини 960 -х рр. . настає новий етап в історії сербських земель. Після кончини Часлава його держава розпалася , і ті землі, що входили до складу території опинилися на кілька десятиліть під владою царя Самуїла, який поширив своє панування аж до Адріатичного узбережжя. Саме тому деякі історики для позначення виниклої держави використовують назву Самуїлова держава. Самуїл об'єднав під своєю владою майже всі землі , якіми володіла Болгарія за царя Симеона ( крім Північної Фракії ) , також Фессалію (на півдні), Рашку і приморські сербські землі. Останні, однак , користувалися великою самостійністю .

Після трагічного результату битви при Беласица і кончини Самуїла всі його володіння опинилися в складі Візантійської імперії (1018 р.) . З тієї пори центр політичного життя сербських земель на час переміщається в приморські області, тобто на територію нинішньої Чорногорії , що носила тоді назву Дукля або Зета .

Уже в результаті антівізантійского повстання під проводом Петра Деляна (1040) Дуклянський правитель отримав можливість дещо емансипуватися, а на час другого великого повстання (1072 під проводом Георгія Войтеха) Дуклянський князь Михайло придбав таку політичну вагу, що повстанці просили його допомоги, яку й було надано. Основним вогнищем обох повстань стала македонська територія. Повстання 1072 зазнало поразки , але Мі Хаїлу вдалося звільнити з полону свого сина Костянтина Бодина , який зі своїм загоном воював на стороні повставши ших і навіть був проголошений їх царем. Після кончини батька Костянтин Бодін успадковував Дуклянський престол.

У 1077 князь Михайло отримав від папи Григорія VII право на королівський титул. Звідси бере початок історія Дуклянського королівства (або Зетської держави ).

При Костянтині Бодіні наприкінці XI століття Дукля встановила контроль над внутрішніми сербськими областями, включаючи Рашку і Боснію, а Бар став центром окремої сербської церковної митрополії, підпорядкованої папі римському. Однак після смерті Костянтина Бодина в 1101 Дуклянський королівство розпалося.Після кончини Бодина (бл. 1101) , на час об'єднав під своєю владою приморські і континентальні сербські землі , зетського держава розпалася і входили до її складу землі знову зробилися здобиччю Візантійської імперії.

30. Виникнення Сербської держави Неманичів

1165 р. – великим жупаном Рашки стає Стефан Неманя. Коли став на престол, то поставив собі, як і всі його попередники, 2 основні завдання:позбутися залежності від Візантії і поширити свою владу на інші сербські терени, об’єднавши їх у межах однієї держави. Стефан Неманя домігся незалежності Сербії від Візантії і перетворив її в сильну феодальну державу. З 1183 р. він об'єднував під своєю владою Східну Сербію, Дунайську Сербію, Південну Далмацію, Герцеговину, Чорногорію, а його сини Вукан, Растко і Стефан стали правити в знову завойованих сербських землях. Стефан Неманя остаточно ліквідував залишки язичництва і затвердив християнство за грецьким (православному) обрядом. У його правління будувалися міста, фортеці, монастирі, церкви та школи. Центром володінь Стефана Немані і його наступників було місто Раса.

У цей період серби неодноразово нападали на візантійські землі. Незважаючи на те, що війни з імперією не завжди закінчувалися вдало, поступово протягом більше чверті століття територія сербської держави розширилася за рахунок завоювань земель імперії. Стефан відвоював у неї місто Ніш, східну частину Сербії до самої Софії. Скориставшись Третім хрестовим походом, Неманя захопив землі південно-східної Сербії і західну Болгарію.

Однак 1190 р. Візантія розбила війська Стефана на річці Мораві. За укладеним мирним договором більша частина сербських земель залишалася у володіннях великого жупана. Це означало фактичне визнання самостійності Сербської держави Візантією. Неманя прагнув зміцнити й розширити економічні зв'язки Сербії. 1186 р. він уклав торговий договір з далматинським містом Дубровником, який отримував право вільної і безмитної торгівлі в сербських землях, а сербські купці мали право вивозити через Дубровник на західноєвропейський ринок сербські руди і сільськогосподарські продукти. Дещо пізніше право вільної торгівлі в Сербії було дано купцям зі Спліта. У 1195 Стефан Неманя зрікся престолу, передав владу своєму синові Стефану, постригся в ченці, прийняв ім'я Симеон і пішов у монастир на півострові Афон. Тут разом з молодшим сином Савою (в миру Растко), також ченцем, заснував сербський Хіландарський монастир. Після смерті в 1201 Стефан Неманя був зарахований до лику святих.

31. Боснійські землі в VII-XII ст.Територію Боснії та Герцеговини, як і більшість теренів Балканського півострова, слов'яни заселили в VI-VII ст. За тих часів на цих землях не Існувало спільного державного утворення,проте в джерелах згадуються окремі області: Захум'є, Травунію, Неретвлянську землю, Раму тощо. Наприкінці IX ст., за правління візантійського імператора Василія І (867-886), боснійські землі, як і півострів у цілому, крім Болгарії, перебували під зверхністю Візантії, а в середині X ст. майже належали до першої держави сербів, яку очолював Чеслав.

Чеслав уперше в історії об'єднав у одній державі практично всі терени, заселені сербами. Після його смерті в 950р. у першій сербській державі запанували дезінтеграційні тенденції, і Боснія відокремилася, розпочавши боротьбу за здобуття власної державності. Ця боротьба, щоправда, не відразу принесла позитивні результати. Спочатку Боснію прибрав до рук хорватський король Крешимир II, а згодом вона знову опинилася в складі сербської держави: на початку 80-х років XI ст. король Бодин захопив Рашку та Боснію, передавши останню в управління своєму намісникові, князю Стевану. До складу держави Бодина входили Зета, Рашка, Боснія, Хум, Травунія. її столицею було місто Скадар.

На початку XII ст. угорці - войовничий і агресивний народ, якого наприкінці IX ст. візантійський імператор Лев VI Мудрий покликав на допомогу у своїй боротьбі проти болгарського царя Симеона посилились. У 1136 р. мадяри з'явились у Боснії, захопивши велику жупу (область) Раму. З 1138 р. Рама є складовою угорського королівського титулу.Водночас правитель Зети – Кочопар зробив спробу утворити зетсько-босанський союз проти жупана Вукана, одружившись з дочкою боснійського бона. Цей союз виявився непродуктивним, і незабаром Рашка остаточно перебрала на себе провідну роль у сербській історії, відсунувши Зету на другий план. Боснія остаточно відокремилася від інших сербських областей.

З середини XII ст. Боснією правив незалежний можновладець (бан), який визнавав зверхність Візантії. Одним із банів був Борич, котрий походив з містечка Грабар'є поблизу Брода й мав маєтки на обох берегах Сави. Він належав до потужної родинної спільноти (братства). Під час династичної кризи в Угорщині 1162-63 рр. Борич підтримував візантійського претендента на мадярський престол, але переміг інший кандидат - Стефан IV. Стефан помстився банові, вирядивши проти нього німецького рицаря Готфріда з потужним військом. Окремі сербські історики висловлюють припущення, що разом з Готфрідом до Боснії прибув і князь Котроман, родоначальник знаної в майбутньому боснійської династії Котромановичів. У 1180 р. в документах уперше згадується ім'я ще одного боснійського бана - Куліна, котрий правив, очевидно, й раніше (можливо, він став баном відразу після Борича, десь у середині 60-х років). На межі XII-ХІІІ ст. Кулін був васалом Угорщини.

32. Македонські землі в VII-XII ст.Переломною подією в історії Македонії став прихід слов'ян.Вже на початку VI століття слов'янські племена почали здійснювати набіги за Дунаю на візантійські землі.У 517 році слов'яни спустошили Македонію, Епір і Іллірію. За свідченням Прокопія, в період правління Юстиніана I вони щороку вторгалися в межі імперії.У 550 році слов'яни зробили першу спробу захопити Фессалоніки. У 626 році , спільно з аварами, облягали Константинополь.У другій половині VII століття серед слов'ян, що розселилися на Балканах, виник племінний союз на чолі з князем Пребондом з племені рінхінів, проте він незабаром розпався, зазнавши поразки від візантійців у Фессалоник в 680 році.

У другій половині IX століття територія Македонії була завойована військами Першого Болгарського царства. Під владою Візантії залишилася лише Фессалоніка з округою. Велике значення для розвитку культури слов'ян мала місія грецьких просвітителів Кирила і Мефодія+поширення єретичного вчення богомильства. У 970-971 східна частина території Болгарського царства була відвойована військами Візантії та Святослава Ігоревича. Ядром держави Самуїла, що отримав у істориків назву Західно- Болгарське царство, була Македонія, а столицею був Охрід. У 997 році Самуїл прийняв титул царя. Протягом усього свого правління він вів практично не припинялися війни з Візантією. Йому вдалося приєднати Епір, сучасні Албанію і північно-східну Болгарію, а також значну частину Сербії. 1018 року Болгарське царство впало, його територія , включаючи Македонію, повернулися до складу Візантійської імперії.Західно- Болгарське царство Самуїла характеризувалося частиною істориків як перше слов'янське держава на Балканах, що виникло в результаті повстання комітопули проти болгарської влади. У рамках Візантійської імперії більша частина Македонії входила до складу феми Болгарія , адміністративним центром якої спочатку був місто Скоп'є , з 1150 року - Ніш. Прибережні області були приєднані до феме Солуня. Існувала також фема Македонія , яка розташовувалася у Фракії (центр - Адріанополь ).

Входження до складу Візантії призвело до посилення податкового тягаря: натуральні податі на користь держави були замінені грошовими , введені поземельний і подимний податки , а також податок на майно. Це призвело до великого повстання Петра Деляна 1040-1041 рр.Наступне велике повстання спалахнуло в 1072 році в північній Македонії та Косові під проводом Георгія Войтеха і Костянтина Бодина. Костянтин був проголошений в Призрені царем Болгарії. У 1073 році, проте , заколот був придушений.Наприкінці XI – напади норманів (1096 р., Вільгельм ІІ – 1185р.). Лише наприкінці 1185 византийцам вдалося вигнати норманів з Балканського півострова.