- •1.Місце та роль слов`янських народів у світовому історичному процесі.
- •2.Слов`янознавство як наука. Становлення та основні етапи розвитку.
- •3. Славістика в Київському університеті.
- •4. Поява слов`ян на історичній арені та перші відомості про них.
- •5. Характеристика джерел з історії давніх слов`ян.
- •6. Проблема походження слов*ян в історичній науці
- •7. Концепції та гіпотези слов*янської прабатьківщини
- •8. Дискусія щодо початку слов*янської етнічної історії
- •9. Міграційні процеси слов*ян у і-уіі ст.:передумови, основні етапи, напрямки
- •10. Територія розселення давніх слов*ян
- •11. Суспільний устрій давніх словян
- •12 . Держава Само
- •13. Господарська діяльність давніх слов'ян.
- •14. Колонізація словянами Балканського півострову . Словяно- візантійські відносини
- •16. Загальні закономірності, регіональні та субрегіональні особливості розвитку слов’янських народів у добу раннього середньовіччя
- •17.Еволюція соціально-політичних структур та формування державності у слов’ян
- •18. Типологія ранньосередньовічних слов’янських держав
- •20.Діяльність слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія
- •22. Становлення Першої Болгарської держави (681 – 1018), її соціально – економічний розвиток та політична структура (1018-віз.Захопили Охрид)
- •23. Болгарія наприкінці іх – х ст. Політика Симеона
- •25. Західно – Болгарське царство (970 - 1018) (1018-віз.Захопили Охрид)
- •26. Болгарія під владою Візантії у 11 - 12 ст.
- •27. Утворення Другого Болгарського царства (1185 - 1396)
- •28. Основні етапи становлення Сербської держави. Рашка та Дукля (Зета). (Зроблено по конспекту лекції)
- •29. Утворення на розвиток дуклянського королівстав (Зетської держави)
- •30. Виникнення Сербської держави Неманичів
- •33. Перші державні утворення в Посавській Хорватії і Далмації. «Держава Трпимировичів».
- •34. Хорватія в період унії з Угорщиною.
- •35. Виникнення міст в Далмації та їх суспільно-політична еволюція.
- •36.Соціальні відносини та правова система в містах Далмації.
- •37.Формування державності в словенських землях. Карантанське та Блатенське князівства.
- •38. Словенські землі в х-хіі ст.
- •39.Ареал розселення полабсько-прибалтійських слов’ян.
- •40.Територіально-політична та економічна структура слов’яно-полабського суспільства. Вендська держава.
- •41. Особливості процесу державотворення у полабських і поморських слов’ян
- •42. Боротьба полабсько-прибалтійських слов’ян проти німецької експансії
- •44. Формування державності у чеських землях. Політика Пржемисловичів наприкінці іх – хіІст.
- •45. Словацькі землі під владою Угорщини в х – хіі ст.
- •48. Передумови та основні етапи процесу християнізації західних та південних слов’ян
- •50. Прийняття християнства в Болгарії та боротьба за автокефалію
- •51. Поширення християнства в сербських, хорватських і словенських землях
- •52. Прийняття християнства у Великій Моравії, Чехії, Польщі.
- •53. Християнізація полабських та поморських словян
- •54. Релігійні вірування та культура давніх словян
- •55. Культура Болгарії уіі – хіі ст..
- •56. Культура південнослов’янських народів у VII – XII ст.
- •58. Культура Чехії у х – хіі ст.
- •59. Культура Польщі в х- хіі ст.
- •60. Культура полабських та поморських слов’ян у VIII – XII ст.
53. Християнізація полабських та поморських словян
Полабські словяни сповідували язичництво, що тривалий час було символом їх незалежності. Обожнювали явища природи, створили власний пантеон богів. Жрецтво мало дуже сильні позиції.
Політика Оттона І Великого (936-973) – християнізація один із засобів зміцнення впливу: спочатку місіонери, потім - завоювання. Для монастирів – найкращі землі, богослужіння латиною, сплата десятини. Нові єпископії.
Кін. 10 – поч.. 11 ст. – повстання лютичів і бодричів, поразка німців, руйнування церков. Лужичани – під нім. владою.
Вендська держава – верхівка прийняла християнство, за допомогою якого хоче зміцнити свій вплив. Невдачі, розпад державного утворення – 1129.
ХІІ ст.. – хрестові походи з метою християнізації.
Альбрехт Ведмідь – походи проти лютичів (остаточне завоювання)
Лютичі – сильне жрецтво, культ Сварожича. Похід Буркхарда, захоплення священного коня, лютичі втрачають незалежність.
Генріх Лев – завоювання бодричів. Повстання Ніклота 1147, масовий опір, поразка Генріха Лева (Вендський похід). 1160 – черговий похід - Ніклот загинув, опір придушений.
1164 – повстання Прибислава, сина Ніклота (очолив повстання бодричів). Закінчилося підписанням угоди Прибислава з Генріхом Левом, в Приморї, між Лабою та Одрою утворене напівзалежне словянське князівство. Поширення католицизму та німецьких традицій.
Поморяни – деякий час - під впливом Польщі, християнізація. 20-і рр.. 12 ст. місіонерська діяльність Оттона Бамберзького, успішна. Тут довго існували місцеві династії, згодом землі стали належати Тевтонському ордену.
І пол.. ХІІІ ст.. – формальне завершення християнізації словян.
54. Релігійні вірування та культура давніх словян
В основі релігійних уявлень словян – поняття про боротьбу двох начал – світлого і темного. До 6 ст. у словян сформувався пантеон богів і низка місцевих пантеонів, крім того, вони наблизились до монотеїзму – до віри у верховного, не християнського бога. Деякі словянські уявлення про всесвіт виходили з індоєвропейського періоду. Пантеон давньослов’янських богів, головні боги мають магічно-правничу, військову, господарсько-природну функції. Пантеон богів: Перун – творець грому та блискавки; Сварог – батько сонця і вогню, від нього походять усі інші боги; Дажбог (Хорс) – теж бог сонця і вогню; Стрибог – у якогось племені бог вітру, в іншого – бог багатств; Велес – бог скотарства, добробуту, торгівлі; Святовит – бог неба та світла, мав військову та магічно-правничу функції; Чорнобог – від нього походять усі нещастя; Мокош – заступниця жінок, з її культом повязувались численні забобони. Практично в усіх словянських племен були культи Перуна і Велеса. Інші популярні боги – Ярило, Доля, Купайло, Род та ін..
У південних словян верховне божество мало імя Бог (сонце, його сина, називали Божичем). Вшановувані богині: Лада, Весна, Морана, Діва, Мокош.
Ушановували як божеств сонце, місяць, зірок, вогонь, воду, гори і дерева.
Особливе ставлення – до істот, що населяли ліси, річки, багна, домівки.
Існували святилища і храми + священнослужителі-жерці.
Словянам 6 ст. були притаманні чесноти і вади варварів: (за Прокопієм Кесарійським) – не злодії і не хитруни, гостинні, «ведуть спосіб життя суворий і невибагливий»; люблять музику і танці, «є спільна мова, жахливо варварська».
Місія Кирила і Мефодія до Великої Моравії – початок словянського книжного просвітництва – спочатку переклади богослужебних книг, згодом починають створюватись релігійна, історична та юридична літератури словянською. Це мова літературна, над діалектна.
