58. Культура Чехії у х – хіі ст.

У Х-ХІІ ст. в чеських землях повсюдно поширилися християнство й латинська освіченість. Щоправда, в 30-х роках XI ст. в Сазавському монастирі відновилися відправи слов'янською мовою. Після схизми (1054), як називали церковний розкол католики, слов'янська мова назавжди потрапила в опалу. На відміну від Пястів і Арпадів, Пржемисловичі не домоглися незалежної церковної організації. Вони наполягали тільки на заснуванні Празького єпископства (973), проте й це можна вважати за успіх, оскільки церква в чеських землях дістала автономію у складі архідієцезії. У 1063 р. виникло Оломоуцьке єпископство. Однак мета, з якою воно створювалося, була радше політичною - празькі князі використовували його як знаряддя в боротьбі проти моравських удільних князів. У другій половиш X ст. скрізь відкриваються монастирі, що ставали політичною опорою князів, духовними центрами та носіями освіченості. Найстаріші з них - бенедиктинські, наприклад жіночий у Празькому Граді (970), чоловічий у Бржевнові поблизу Праги (993). Монастирі також виникли в Райграді під Брно (1045), у Тржелбічі (1101). У XII ст. засновуються монастирі інших орденів. В цей період у романському стилі були споруджені у Празькому Граді - базиліка Св. Віта та храм Св. Юрія; в Оломоуці - базиліка Св. Вацлава; Старому Болеславі - храми Св. Климента та Св. Вацлава. До відомих пам'яток романської архітектури належить також ротонда в Зноймі. На її стінах художник намалював картини, що відтворюють легенду про витоки влади Пржемисловичів. Ціла низка градів зазнала реставрації, в містах виростали перші романські кам'яниці, насамперед у Празі. В першій половині XII ст. Прагу прикрасив кам'яний міст над Влтавою, що перетнув ріку в місці, де тепер милує око Карлів міст. За одне століття мистецтво зробило вирішальний крок від романського до готичного стилю. Готичні елементи в архітектурі проникли на чеські землі вже в XIII ст., але здебільшого як фрагменти, що вносилися у романські будівлі. Справжній розвиток ранньої готичної архітектури розпочався у 30-40-х роках XIII ст. у зв'язку зі спорудженням численних монастирів та прийняттям нових орденських статутів, зокрема в домініканців і міноритів. Особливо виразне утілення цей стиль знайшов у монастирському комплексі міноритів і кларисок поблизу храму Св. Франтішека на набережній Влтави у Старому Мєсті в Празі, який заснувала бл. 1279 р. сестра Пржемисла І Отакара блаженна Анежка. Інший неоціненний зразок ранньої готичної архітектури, що дійшов до нас, - монастир у Тісневі під Брно зі знаменитим порталом. Досить завершені архітектурні зразки представлені в деяких інших монастирях, наприклад у Вишшім Броді (1259), Злате Коруні (1263), Збраславі (1292) тощо. Політичні зміни й поширення латинської літургії призвели в XI ст. до занепаду старослов'янської писемності. У 1095 р. слов'янські ченці покинули монастир у Сазаві. Центр слов'янської літургії відтепер перемістився за межі Чехії. Зате чеська латиномовна писемність набула більшого поширення, передусім завдяки творчості каноніка собору Св. Віта Козьми Празького (бл. 1045-1125). Тоді ж з'явилася "Чеська хроніка", автор якої намагався пояснити осібне історичне й політичне становище Чехії, залишивши у спадщину першу системну розповідь про її минувшину. Справу Козьми - "Геродота чеської історіографії" - продовжили в інших монастирях. І хоча місцеві зразки поступалися йому в майстерності, та все одно ми завдячуємо їм можливістю дізнатися про події XII ст.