22. Поняття та призначення конституції

Перша в світі Конституція була Конституція штату Масачусец 1780р. Термін "конституція" (від лат. constitutio — встановлення, устрій). Нині під конституцією розуміють – писаний акт сукупність актів або звичаїв які проголошують права і свободи суспільний лад форму правління та територію місцеве самоврядування а також їх компетенція. Конституція в сучасному світі є невід'ємним атрибутом держави, ознакою її суверенності. У науці конституційного права прийнято розрізняти поняття конституції у матеріальному та у формальному значеннях.

Під конституцією в матеріальному значенні розуміють здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права та свободи людини і громадянина, визначають засади суспільного ладу, форми державного правління і державного устрою, основи організації центральних і місцевих органів державної влади, їх компетенцію та взаємовідносини, державні символи і столицю. Вищеназване коло відносин і становить предмет конституційного регулювання.

Конституцією у формальному значенні іменується єдиний акт або ж кілька актів, що мають вищу юридичну силу стосовно всіх інших нормативних актів. Конституція в цьому значенні — це свого роду закон законів. Вона може бути змінена тільки в особливому, встановленому, зазвичай, нею самою, порядку; зміна конституції тягне за собою перегляд раніше ухвалених законів та інших нормативних актів на предмет їх відповідності зміненим положенням конституції.

Головне призначення сучасної конституції полягає у тому, що вона закріплює у правовій формі ліберально-демократичний політичний та ринковий економічний режим, що призводить до суттєво вищого, у порівнянні з докапіталістичною епохою, рівня соціальної динаміки. Конституція України була прийнята на 5 сесії ВРУ 28 червня 1996 р.

23. Джерела конституційно – правового інституту виборчого права

Норми інституту виборчого права встановлюють принципи виборчого права; вимоги, що належать виборцям та кандидатам; порядок утворення та діяльності виборчих органів; процедуру висування та реєстрації кандидатів; статус виборців та інших суб’єктів виборчого процесу; процедуру ведення передвиборної агітації та голосування; порядок визначення результатів виборів тощо.

Джерелами виборчого права як інституту конституційного права є:

1. Конституція України, зокрема її розділ ІІІ “Вибори. Референдум”, а також відповідні положення інших розділів, присвячені порядку виборів Президента України та Верховної Ради України.

2. Закони України: 1)“Про вибори Президента України” в редакції Закону; 2) “Про вибори народних депутатів” ; 3) “Про Центральну виборчу комісію”

3. Рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення виборчого законодавства України та визначення його конституційності, наприклад, Рішення у справі про строки оскарження порушень під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування.

4. Підзаконні нормативно-правові акти. Особливістю виборчого права України є те, що основна частина його норм закріплюється на рівні Конституції та законів України, а підзаконними актами регулюються лише окремі процедурні питання організації та проведення виборів. До таких підзаконних актів можна, наприклад, віднести Методичні рекомендації щодо порядку збирання підписів на підтримку кандидата на пост Президента України, затверджені постановою Центральної виборчої комісії .

5. Міжнародні договори, де встановлено загальновизнані стандарти щодо принципів участі громадян у виборах та згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Так, загальні принципи участі громадян у виборах, закріплюються у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966р., загальноєвропейські стандарти виборів до органів місцевого самоврядування – у Європейській хартії місцевого самоврядування 1985р.

24. Секретаріат Кабінету Міністрів України

Секретаріат Кабінету Міністрів України — постійно діючий орган, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України. Секретаріат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і діє на підставі Положення. Секретаріат у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України. Основними завданнями Секретаріату є організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. До складу Секретаріату входять: 1)керівництво Секретаріату - Керівник Секретаріату Кабінету Міністрів України, його перший заступник і заступники; 2)патронатні служби - Апарат Прем'єр-міністра України, патронатна служба Першого віце-прем'єр-міністра України; 3)структурні підрозділи - департаменти, самостійні управління і відділи та інші підрозділи.

Секретаріат очолює Керівник Секретаріату Кабінету Міністрів України, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.