- •Поняття, предмет та метод галузі конституційного права
- •Правовий статус біженців
- •Конституційно – правові норми: поняття, види та особливості
- •Відповідальність іноземців
- •Секретаріат Президента України
- •Джерела галузі конституційного права
- •Правовий статус друкованих засобів масової інформації
- •Адміністрація Президента України
- •Поняття конституційно – правових відносин. Склад та особливості конституційно – правових відносин.
- •Правові основи взаємовідносин держави і державних засобів масової інформації
- •Дорадчі органи Президента України
- •Підстави виникнення, зміни та припинення конституційно – правових відносин
- •Юридичні аспекти взаємовідносин редакцій державних засобів масової інформації з громадянами
- •Повноваження та акти Президента України
- •Суб’єкти конституційно – правових відносин
- •Поняття та призначення конституції
- •Зміст та структура Конституції
- •Конституційні принципи виборчого права України: вільні, загальні, рівні, прямі вибори, таємне голосування
- •Повноваження та акти Кабінету Міністрів України
- •Функції конституції
- •Центральні органи виконавчої влади України
- •Історія світового конституційного розвитку
- •Поняття та види виборчих систем
- •Структура центральних органів виконавчої влади
- •Становлення та розвиток конституціоналізму в Україні
- •Історія Конституції України
- •Призначення виборів, утворення виборчих органів та виборчих округів
- •Юридичні властивості Конституції України як основного закону держави
- •Передвиборна агітація
- •Система та структура місцевих органів виконавчої влади
- •Поняття та структура засад конституційного ладу
- •Голосування, підрахунок голосів виборців, встановлення та оприлюднення результатів
- •Делегування повноважень місцевим органам виконавчої влади
- •Конституційна характеристика Української держави
- •Поняття та види референдумів
- •Фінансово – матеріальна основа діяльності місцевих органів виконавчої влади
- •Призначення та проголошення всеукраїнського референдуму
- •Поняття, специфічні ознаки та функції судової влади
- •Крнцепції прав людини
- •Місце та роль Верховної Ради України в механізмі державної влади
- •Конституційний Суд України: місце в системі органів судової влади, порядок формування, компетенція
- •Відтворення основних положень Ліберальної (європейської) концепції у Конституції України
- •Структура та конституційний склад Верховної Ради України
- •Конституційно – правовий статус прокуратури
- •Поняття та принципи громадянства України
- •Поняття територіального устрою України
- •Підстави набуття громадянства України
- •Конституційні засади територіального устрою України
- •Автономна Республіка Крим як форма адміністративно – територіальної автономії
- •Питання з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання
- •Поняття юридичних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина національні та міжнародно – правові механізми захисту прав людини
- •Комітети та інші органи Верховної Ради України
- •Поняття місцевого самоврядування та його політико – правова природа, конституційна модель місцевого самоврядування в Україні
- •80) Депутатські фракції у Верховній Раді України. Коаліція депутатських фракцій.
- •81) Принципи, завдання та функції місцевого самоврядування
- •82) Конституційно – правове регулювання прав, свобод та обов’язків людини громадянина
- •83) Погоджувальна рада депутатських фракцій
- •84) Система місцевого самоврядування, територіальна громада – основний елемент системи місцевого самоврядування
- •85) Поняття іноземців та осіб без громадянства
- •86) Законодавчий процес у Верховній Раді України
- •87) Органи місцевого самоврядування: поняття та види
- •88) Правовий статус біженців
- •1. Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа:
Становлення та розвиток конституціоналізму в Україні
Ідеї коституціоналізму в Україні мають давні історичні витоки. Вони сягають часів Київської Русі, коли на віче клали укладалися договори між князем і народом, князем і дружиною що відображено в різних редакціях “Руської Правди”. Як акти конституційного характеру в історико-юридичних досдідженнях розглядаються договори часів становлення Гетьманської держави, котру будував Богдан Хмельницький. Він підптсав договір з Османською Портою (1648 р.), Зборівську угоду з Польським Королівством (1649 р.), чим заклалисяі основи автономії України. а тодішніми традиціями “Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького” були складені у формі договору між владою (гетьманом) та народом України ( Військом Запорозьким) і складалися з преамбули та 16 параграфів, у яких були зафіксовані основні принципи організації і функціонування Української держави. Виконавча влада належала гетьманові, але найважливіші справи він повинен був узгоджувати із старшиною. Етапи становлення та розвитку конституціоналізму в Україні
1. Україна є суверенною, самостійною і ні від кого не залежною державою.
2. Вся влада в УНР належить народові України.
3. За формою правління УНР є парламентарною республікою, верховним органом влади якої є Всенародні Збори.
4. За формою державного устрою УНР - унітарна держава з широким місцевим самоврядуванням, територіальна організація влади в якій базується на дотриманні принципу децентралізації.
5. Взаємовідносини людини з Українською державою будуються відповідно до принципів ліберальної (європейської) концепції прав людини.
6. Організація державної влади базується на засадах принципу поділу влади:1) органом законодавчої влади проголошуються Всенародні Збори, які формують інші гілки влади; 2) вища виконавча влада належить Раді Народних Міністрів; 3) вищим органом судової влади є Генеральний суд УНР.
Поняття та основні стадії виборчого процесу
Виборчий процес — це діяльність суб’єктів виборчого права, тобто здійснення ними юридично значущих дій, шляхом здійснення яких ці суб’єкти реалізують закріплені правовими нормами права і обов’язки.
Виборчий процес здійснюється на засадах: 1) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес; 2) політичного плюралізму та багатопартійності; 3) публічності та відкритості; 4) рівності суб’єктів виборчого процесу перед законом; 5) рівності прав усіх кандидатів, а також партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу;
Виділяють кілька стадій виборчого процесу:
1. Призначення дати виборів. Дата виборів призначається уповноваженим органом (наприклад, президентом, прем'єр-міністром) у відповідності з законодавством країни. В деяких країнах дата виборів прямо вказується у Конституції або в законі.
2. Реєстрація виборців.
У сучасній практиці використовуються декілька форм реєстрації:
обов'язкова (Україна, Росія), яка означає, що держава сама складає списки виборців на основі свідчень про їх проживання на певній території;
добровільна (США), яка передбачає, що виборці повинні самі зареєструватися на виборній дільниці. Політологи вважають, що подібна практика негативно впливає на електоральну активність. Наприклад, не усі американці реєструються і не всі зареєстровані беруть потім участь у виборах.
3. Установлення виборчих округів і виборчих дільниць.
4. Створення виборчих органів. Для організаційного керівництва виборчим процесом, як правило, створюють центральний виборчий орган, територіальні (окружні) виборчі органи, дільничні комісії.
5. Висування кандидатів, формування партійних списків. На даній стадії визначається коло осіб, з яких будуть вибрані президент, сенатори, депутати.
6. Реєстрація кандидатів і списки партій.
7. Передвиборна кампанія зареєстрованих кандидатів. Вона включає у себе роботу кандидатів (партій) і груп для переконання виборців у необхідності проголосувати за цього кандидата або активно підтримуючих їх партійний список.
Висування кандидатів у депутати є однією з найважливіших стадій виборчого процесу. На цій стадії визначається коло осіб, з-поміж яких будуть обрані Президент України, народні депутати України, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Кандидатом може бути висунутий будь-який громадянин України, який є суб’єктом пасивного виборчого права.
Підрахунок голосів починається одразу після закінчення часу голосування і проводиться без перерви до оформлення протоколів дільничної виборчої комісії.
Дільнична виборча комісія складає два протоколи (кожний у трьох примірниках: перший разом із пакетами виборчих бюлетенів та контрольних талонів негайно надсилається до окружної виборчої комісії, другий — зберігається у секретаря дільничної виборчої комісії, третій — відразу вивішується для загального ознайомлення).
Повноваження центральних органів виконавчої влади
До центральних органів виконавчої влади України відносяться такі групи органів: міністерства, державні комітети, інші центральні органи виконавчої влади, які мають різноманітні назви — агентства, комітети, служби. Центральні органи утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра у межах коштів, передбачених Державним бюджетом на утримання органів виконавчої влади. Президент призначає за поданням Прем'єр-міністра міністрів, голів державних комітетів, керівників інших центральних органів та припиняв їхні повноваження на цих посадах. Центральний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, його рішення є обов'язковими для виконання іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами. У разі потреби він може видавати спільні акти разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та представницькими органами. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Прем'єр-міністром України або одним із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Центральний орган виконавчої влади вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Центральний орган виконавчої влади очолює його голова.
Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.
Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені департаменти (служби). Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент (службу) здійснює Президент України.