- •Поняття, предмет та метод галузі конституційного права
- •Правовий статус біженців
- •Конституційно – правові норми: поняття, види та особливості
- •Відповідальність іноземців
- •Секретаріат Президента України
- •Джерела галузі конституційного права
- •Правовий статус друкованих засобів масової інформації
- •Адміністрація Президента України
- •Поняття конституційно – правових відносин. Склад та особливості конституційно – правових відносин.
- •Правові основи взаємовідносин держави і державних засобів масової інформації
- •Дорадчі органи Президента України
- •Підстави виникнення, зміни та припинення конституційно – правових відносин
- •Юридичні аспекти взаємовідносин редакцій державних засобів масової інформації з громадянами
- •Повноваження та акти Президента України
- •Суб’єкти конституційно – правових відносин
- •Поняття та призначення конституції
- •Зміст та структура Конституції
- •Конституційні принципи виборчого права України: вільні, загальні, рівні, прямі вибори, таємне голосування
- •Повноваження та акти Кабінету Міністрів України
- •Функції конституції
- •Центральні органи виконавчої влади України
- •Історія світового конституційного розвитку
- •Поняття та види виборчих систем
- •Структура центральних органів виконавчої влади
- •Становлення та розвиток конституціоналізму в Україні
- •Історія Конституції України
- •Призначення виборів, утворення виборчих органів та виборчих округів
- •Юридичні властивості Конституції України як основного закону держави
- •Передвиборна агітація
- •Система та структура місцевих органів виконавчої влади
- •Поняття та структура засад конституційного ладу
- •Голосування, підрахунок голосів виборців, встановлення та оприлюднення результатів
- •Делегування повноважень місцевим органам виконавчої влади
- •Конституційна характеристика Української держави
- •Поняття та види референдумів
- •Фінансово – матеріальна основа діяльності місцевих органів виконавчої влади
- •Призначення та проголошення всеукраїнського референдуму
- •Поняття, специфічні ознаки та функції судової влади
- •Крнцепції прав людини
- •Місце та роль Верховної Ради України в механізмі державної влади
- •Конституційний Суд України: місце в системі органів судової влади, порядок формування, компетенція
- •Відтворення основних положень Ліберальної (європейської) концепції у Конституції України
- •Структура та конституційний склад Верховної Ради України
- •Конституційно – правовий статус прокуратури
- •Поняття та принципи громадянства України
- •Поняття територіального устрою України
- •Підстави набуття громадянства України
- •Конституційні засади територіального устрою України
- •Автономна Республіка Крим як форма адміністративно – територіальної автономії
- •Питання з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання
- •Поняття юридичних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина національні та міжнародно – правові механізми захисту прав людини
- •Комітети та інші органи Верховної Ради України
- •Поняття місцевого самоврядування та його політико – правова природа, конституційна модель місцевого самоврядування в Україні
- •80) Депутатські фракції у Верховній Раді України. Коаліція депутатських фракцій.
- •81) Принципи, завдання та функції місцевого самоврядування
- •82) Конституційно – правове регулювання прав, свобод та обов’язків людини громадянина
- •83) Погоджувальна рада депутатських фракцій
- •84) Система місцевого самоврядування, територіальна громада – основний елемент системи місцевого самоврядування
- •85) Поняття іноземців та осіб без громадянства
- •86) Законодавчий процес у Верховній Раді України
- •87) Органи місцевого самоврядування: поняття та види
- •88) Правовий статус біженців
- •1. Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа:
80) Депутатські фракції у Верховній Раді України. Коаліція депутатських фракцій.
Народні депутати України можуть добровільно об'єднуватися у депутатські групи (фракції) за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 25 депутатів. Депутатські групи формуються як на партійній, так і на позапартійній основі. Депутатські групи, які сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії. Депутатські групи, сформовані на позапартійній основі, об'єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку. Депутатські групи (фракції) не можуть формуватися для захисту приватних, комерційних, місцевих, професійних чи релігійних інтересів. Принципи функціонування депутатської групи (фракції) не можуть порушувати імперативного характеру депутатського мандата.
Депутат не може входити до складу більш як однієї зареєстрованої депутатської групи (фракції). Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до складу жодної депутатської групи (фракції). Депутатські групи (фракції) формуються на першій сесії Верховної Ради України нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради, утворення органів Верховної Ради. Якщо цього не відбулося, головуючий на пленарному засіданні оголошує перерву в пленарних засіданнях на два робочих дні. Перед наступним пленарним засіданням Секретаріат Верховної Ради поширює серед депутатів інформаційні матеріали про депутатські групи (фракції), які відповідають вимогам цього Положення і були подані до Секретаріату Верховної Ради не пізніш як за шістнадцять годин до початку зазначеного пленарного засідання.
Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді – це добровільне об’єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. Це угода між двома або кількома представниками у парламенті (політичними партіями) про спільне утворення уряду та участі у ньому . Відповідно до Регламенту, коаліція є об’єднанням депутатських фракцій, а не окремих депутатів. Чисельність коаліції, як об’єднання депутатських фракцій, має становити більше половини парламенту. Тобто і сумарна чисельність депутатів з фракцій, що її формують має відповідати цій вимозі. Таким чином, народні депутати, які не є членами фракції, що входять до більшості мають право лише входити до неї після її утворення, тобто бути учасниками, а не суб’єктами її формування. Правовий статус коаліції на сьогодні визначається Конституцією України та новим Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 16.03.2006р. Відповідно до ч.6 ст. 83 Конституції України та ч.1 ст. 61 Регламенту, коаліція формується у Верховній Раді Україні за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. У вказаній статті Регламенту зазначено також, що коаліція є добровільним об’єднанням депутатських фракцій. Коаліція вважається сформованою з моменту оголошення про це головуючим на пленарному засіданні на підставі поданих до апарату Верховної Ради. Відповідно до ч.ч. 3-6 ст. 61 Регламенту коаліція дотримується після проведення депутатськими фракціями консультацій. За результатами проведених консультацій, за особистими підписами голів відповідних депутатських фракцій, або за рішенням депутатських фракцій одним із заступників голови депутатської фракції укладається угода про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді, до якої додаються списки членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію з особистими підписами народних депутатів. Списки членів депутатських фракцій є невід’ємною складовою коаліційної угоди. Регламент ст.63 передбачає, що коаліція приймає рішення на своїх загальних зборах більшістю голосів народних депутатів, які входять до її складу. З метою узгодження позиції депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, утворюється Рада коаліції. Інформаційне та технічне забезпечення роботи коаліції здійснюється секретаріатом коаліції, який створюється на період її діяльності у порядку, встановленому для створення секретаріатів депутатських фракцій. Інші питання порядку організації роботи коаліції визначається коаліційною угодою.
Складною, з точки зору правового регулювання, є процедура зміни складу коаліції. Через виключення народних депутатів із відповідних фракцій або через їх добровільній вихід зі складу коаліції - коли чисельність фракції, що її формують, стає меншою, ніж визначено Конституції України. З цього приводу Конституція України встановлює лише те, що коаліція може припинити свою діяльність. Зміни у складі коаліції можливі, якщо:1) депутатська фракція, яка не є учасником коаліції, за своїм бажанням та за згодою коаліції входить до її складу, приєднавшись до коаліційної угоди; 2) депутатська фракція виходить зі складу коаліції; 3) депутатська фракція за рішенням загальних зборів коаліції виключається з її складу.
Діяльність коаліції припиняється у разі: 1) припинення повноважень Верховної Ради України відповідного скликання; 2) зменшення чисельного складу коаліції до кількості народних депутатів, меншої, ніж визначено Конституції України (тобто менше, ніж 226 народних депутатів України); 3) прийняття коаліцією рішення про припинення своєї діяльності.
До прав коаліції належать: право вносити пропозиції стосовно кандидатури Прем’єр–міністра України та кандидатур на посади інших членів Кабінету Міністрів України (ч.8 ст.83 Конституції України); питання про внесення пропозиції стосовно кандидатур Прем’єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України розглядається на загальних зборах коаліції, рішення на яких приймаються, більшістю голосів народних депутатів, які входять до складу коаліції та інші. Отже, парламентська коаліція стала новим суб’єктом конституційного права та конституційних правовідносин в Україні. Разом із тим законодавче закріплення її статусу є далеким від досконалості. Крім того, дуже проблемним і неврегульованим залишається питання визначення статусу тих частин фракції, які не увійшли до складу коаліції і становлять парламентську меншість (опозиція). Фактично, це є законодавчим дисбалансом у регулюванні парламентської більшості та парламентської меншості, що не сприятиме погодженню співпраці між ними та ефективній діяльності парламенту в цілому. Для того, щоб вирішити проблеми, які постали перед коаліцією потрібно насамперед вдосконалити статус коаліції як суб’єкта конституційного права, та створити такі умови існування коаліції та опозиції в парламенті, які б дали можливість як можна ефективніше працювати на благо нашої держави.