69. Конституційні засади територіального устрою України

Територіальний устрій будується на таких засадах: 1) єдності та цілісності території держави; 2) забезпечення неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина; 3) створення умов для сталого соціально-економічного розвитку України та її регіонів; 4) забезпечення керованості відповідними територіями;  5) збереження історичних, економічних, екологічних, географічних, демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій та самобутності адміністративно-територіальних одиниць; 6) забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця його проживання; 7) забезпечення здатності системи адміністративно-територіального устрою до ефективного функціонування в умовах можливих змін в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах розвитку суспільства, держави та її регіонів; 8) відкритості, прозорості під час вирішенні органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань у сфері адміністративно-територіального устрою; 9) субсидіарності, створення належних умов для поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади та розвитку місцевого самоврядування, за яких вирішення відповідних питань відбувається на максимально низькому рівні, на якому це може здійснюватись найбільш ефективно; 10) доступності до участі у вирішенні питань адміністративно-територіального устрою широкої громадськості, представників наукових установ, інших верств суспільства;

№2 Територіальний устрій України згідно зі ст. 132 Конституції України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Зміст конституційних засад територіального устрою України:

* принцип єдності та цілісності, відповідно до якого вся система територіального устрою держави пов'язана єдиною системою законодавчих, виконавчих, судових та контрольно-наглядових органів і утворює цілісну державну єдність. Унітаризм України підтверджений Конституцією України (ст. 2);

* принцип централізації та децентралізації, за яким окремі територіальні одиниці перебувають у підпорядкуванні держави, а нижчий рівень системи є територіальною основою місцевого самоврядування (село, селище, райони в містах);

* принцип збалансованого розвитку регіонів, згідно з яким суспільство та держава забезпечують максимально рівні умови для розвитку всіх територіальних одиниць;

* принцип урахування історичних, економічних, екологічних, географічних та інших особливостей означає, що держава сприяє самобутності територіальних одиниць.

Основою територіального устрою України як унітарної держави є адміністративно-територіальний устрій держави. Адміністративно-територіальний устрій України - це зумовлена історичними, географічними, економічними, демографічними, соціальними, етнічними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на окремі частини - адміністративно-територіальні одиниці, які у своїй єдності становлять територію України.

70. Підстави припинення громадянства України

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу із громадянства за клопотанням громадянина України (вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може відбутися лише за їхньою згодою);

2) внаслідок втрати громадянства України:

- якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;

- якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

- якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

- якщо особа набула громадянства України на підставі подання свідомо неправдивих відомостей чи фальшивих документів;

- якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

71. Компетенція та акти Верховної Ради України

Компетенція Верховної Ради України - це її права та обов'язки, форми та методи їх реалізації, а також предмети відання. (Предмет відання Верховної Ради України - це той суспільний простір, на який поширюється владно-регулюючий вплив парламенту за допомогою видання ним відповідних правових актів.)

Конституція України визначила широку компетенцію Верховної Ради України, яку за суттю та призначенням можна поділити на такі види: законодавча, установча, контрольна, фінансово-бюджетна, квазісудова тощо.

Основний зміст законодавчої компетенції Верховної Ради України - це її права та обов'язки у сфері розробки, прийняття Конституції і законів України та інших правових актів, внесення до них змін та доповнень, визнання їх такими, що втратили чинність, а також надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів на території України.

Установча компетенція Верховної Ради України - це її діяльність у сфері утворення, призначення, реорганізації та ліквідації інших державних органів. Установчу компетенцію Верховної Ради України доцільно класифікувати на внутрішню та зовнішню. Внутрішня установча компетенція українського парламенту:

*обрання зі свого складу Голови Верховної Ради України, його заступників та відкликання їх;

* затвердження переліку комітетів Верховної Ради України та обрання їх голів, заступників і секретарів;

* призначення на посаду та звільнення з посади керівника Апарату Верховної Ради України та затвердження структури Апарату. Зовнішня установча компетенція українського парламенту:

* надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

* призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати України;

* призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Контрольна компетенція Верховної Ради України - це її права та обов'язки у сфері нагляду за дотриманням законів у діяльності інших органів публічної, в тому числі державної влади та посадових осіб. Зміст контрольної компетенції парламенту:

* заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

* усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

* розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

* здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України.

Бюджетно-фінансова компетенція Верховної Ради України - це права та обов'язки парламенту щодо затвердження і реалізації ним фінансової політики та бюджету держави.

Квазісудова компетенція Верховної Ради України - це її права та обов'язки щодо забезпечення діяльності та функціонування судової системи держави. Всі призначення на посаду професійного судді, крім першого, здійснює Верховна Рада України.

Верховна Рада України для реалізації компетенції приймає правові акти. Верховна Рада України згідно зі ст. 91 Конституції України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу.

Закон - нормативно-правовий акт, який регулює найбільш важливі суспільні відносини. Розрізняють такі види законів: * конституційні (Конституція України; закони, які припиняють чинність певних конституційних положень або вносять зміни до тексту Основного Закону України). * органічні - закони, прийняття яких передбачено конституційною нормою. * звичайні - закони, які прийняті парламентом України у порядку загальної законодавчої процедури. * забезпечуючі - закони, що приймаються для введення в дію інших законів з метою ратифікації міжнародних договорів. * загальні - закони, що приймаються для регулювання певної сфери суспільних відносин.

Постанови - це нормативно-правові акти, які приймаються на виконання та на підставі Конституції і законів України і можуть бути як нормативними, так і індивідуально-владними. За допомогою постанов Верховна Рада України вирішує низку важливих питань внутрішньо-організаційного характеру. (постановою призначаються на посади Голова Верховної Ради України і його заступники, затверджується персональний склад, перелік комітетів і комісій парламенту тощо).

Декларація - це нормативно-правовий акт, що регламентує урегулювання найбільш загальних суспільних відносин.

Звернення - це завжди індивідуально-владні акти, які адресуються конкретним суб'єктам з приводу особливих подій.

Регламент - це нормативно-процесуальний акт, що приймається Верховною Радою України, який визначає режим її діяльності (встановлює порядок та періодичність скликання і проведення сесій, засідань), процедуру створення та діяльність окремих її органів і посадових осіб.