53. Призначення та проголошення всеукраїнського референдуму

Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі - громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом. Всеукраїнський референдум не може призначатися (проголошуватися) чи проводитися в умовах воєнного чи надзвичайного стану на всій території України. Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою, якщо його ініційовано з додержанням встановлених Конституцією та законами України вимог щодо організації і порядку проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі є обов'язковими. Новий всеукраїнський референдум з інших питань, що раніше виносилися на референдум, окрім внесення змін до розділів I, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання, може бути проведено не раніше ніж через рік з дня оголошення результатів проведеного референдуму. Реалізація ініціативи щодо внесення змін до розділів I, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання можлива Верховною Радою України наступного скликання.

Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути будь-які питання за винятком тих, вирішення яких референдумом не допускається Конституцією України, законами України. Право голосу на всеукраїнському референдумі мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося вісімнадцять років. Громадяни України, які мають право голосу на всеукраїнському референдумі, є учасниками всеукраїнського референдуму.

54. Поняття, специфічні ознаки та функції судової влади

Згідно зі ст. 6 Конституції України, судова влада є рівноправною та самостійною гілкою влади. її існування, поряд із законодавчою та виконавчою владою, є ознакою демократичної держави. Разом з іншими гілками влади вона є складовою народовладдя та має всі ознаки державної влади: рішення, що приймаються судовими органами в межах своєї компетенції, є обов´язковими для всіх державних органів, посадових осіб і громадян; судові органи застосовують різноманітні види державного примусу; є формою соціального регулювання у відповідній сфері суспільних відносин тощо. Одночасно судовій владі властиві й специфічні ознаки:

- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (жодний інший орган державної влади не має права взяти на себе компетенцію судової влади);

- рішення з конкретної справи може бути винесеним лише судом і є обов´язковим для виконання всіма державними органами та посадовими особами;

- тільки суд держава наділяє правом використовувати примусові повноваження державної влади;

- виняткове правове становище суду в системі державних органів визначається Конституцією України й іншими нормативними актами;

- особливий порядок формування судового корпусу, режиму його діяльності та притягнення суддів до відповідальності;

- особлива система контролю за діяльністю судової влади (тільки контроль за законністю судових рішень і дотриманням судом процедури їх прийняття).

Відокремленість судової влади тісно пов´язана з її незалежністю (виключення будь-якого впливу політичних партій, громадських рухів та їхніх лідерів на судову владу; особливий порядок фінансування суддів, їх матеріально-побутового та соціального забезпечення; заборона вимагати від суддів відомостей по суті справ, які розглядаються чи перебувають у провадженні та ін.) та самостійністю (судові функції суд не поділяє з іншими органами, а його рішення не потребують санкцій або затвердження іншими гілками влади). Проте це не означає, що суди повністю ізольовані від законодавчої та виконавчої влади (їх взаємодія здійснюється в межах законів, які гарантують незалежність судів, виділяючи їх у самостійну, відокремлену систему).

Судова влада має свої функції, до яких належать правосуддя та контроль. Визначальною є функція правосуддя, позаяк саме органи судової влади розглядають по суті правові конфлікти. Рішення суду з цивільних справ або вирок у справах кримінальних прийнято називати актами правосуддя, що з погляду їхньої обов´язковості прирівнюються до законів та забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу, а умисне їх невиконання чи перешкоджання їх виконанню посадовою особою має наслідком юридичну відповідальність. Контрольна функція судової влади полягає в тому, що вона здійснює конституційний контроль; контроль за законністю й обґрунтованістю рішень і дій державних органів, посадових осіб та державних службовців у разі їх оскарження до суду; контроль за законністю й обґрунтованістю арештів і затримань, застосованих органами дізнання та досудового слідства; санкціонування проведення дій, пов´язаних з обмеженням прав громадян, передбачених статтями 29, 30, 31 Конституції України.