19. Жанрово-тематична характеристика народних дум. Основні видання дослідження дум

Думи — це народні епіко-ліричні пісенні твори героїчного, рідше соціально-побутового змісту.

Для класифікації дум, яку намагалися здійснити різні дослідники, як правило, використовувалися два найпоширеніші принципи: хронологічний і тематичний. Хронологічний виявився не пристосованим до класифікації дум: зазвичай походження текстів важко встановити і тому важко встановити до якого періоду їх відносити.

Тематичну класифікацію у своїй праці «Усна словесність» здійснив Ф. Колесса. Він вперше виділяє їх в окремий жанр.

Колесса поділяє думи на 5 груп:

1. Думи про турецьку неволю («Маруся Богуславка», «Втеча братів з Азова»)

2. Думи про лицарську смерть козака («Іван Коновченко», «Смерть козака на долині Кодимі»)

3. Думи про щасливий вихід козаків із небезпеки та поворот із воєнного походу й поділ здобичі («Самійло Кішка», «Отаман Матіяш»)

Визначальна ознака цих трьох груп дум -- жодна з них не пов´язана з якоюсь означеною історичною особою.

4. Думи про Хмельниччину(«Хмельницький і Барабаш», «Молдавський похід Хмельницького»)

5. Думи без історичного підкладу з виразною моралізаторською тенденцією («Прощання з родиною», «Поворот сина з чужини»)

Також існує сучасна класифікація, яка опирається на єдність тематики дум з хронологією( по суті так само, як і класиф. Колесси).

1. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників та про турецьку неволю (14—15 ст. — рання козацька доба).

2. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти національного поневолення (16 — поч. 17 ст. — доба Хмельниччини і гетьманщини).

3. Соціально-побутові думи (кін. 17 ст. — період Руїни, політичного занепаду).

Ці три групи в свою чергу поділяються на тематичні цикли.

Перший відомий запис думи датується 1684 р. Це — твір «Козак Голота». Починаючи з кінця ХVII ст. думи викликають інтерес серед дослідників. Їх починають записувати і видавати. У 1819р. М. Цертелєєв видає «Опыт собрания старинных малороссийских песен», увійшло 9 дум. Саме ця книга відкрила Європі і всьому слов´янському світові багатство українського народного поетичного епосу.

Найвизначнішими виданнями дум І пол. ХІХ ст. були шість випусків «Запорожской старины» (1833—1838) І. Срезневського, збірники М. Максимовича «Украинские народные песни» (1834) і «Сборник украинских песен» (1849). Остання з названих книг мала особливо велике значення. У ній було чітко з´ясовано ознаки жанру думи і надруковано усі відомі на той час думи — загалом 20 сюжетів, значна частина яких була подана в нових, досі невідомих варіантах.

У 1856 р. М. Маркевич видав у Києві збірник «Южно-руські пісні з голосами», де була вміщена дума «Проводи козака» і музичний супровід до неї. Це вважається першою публікацією мелодії дум.

У 60-х роках під тиском Валуєвського циркуляру фольклористична діяльність звужується, і тільки в 70-х роках посилюється інтерес до вивчення дум та виконавської манери кобзарів.

У збиранні, публікації, вивченні дум активну участь брали М. Лисенко, П. Мартинович, О. Потебня, М. Сумцов, В. Перетц, Д. Яворницький , І. Франко та ін.

Новий етап у вивченні думового епосу на початку 20 ст. пов´язаний з іменами Лесі Українки, яка у 1908 р. на власні кошти організувала експедицію для записування дум на фонографі, та Ф. Колесси, який здійснив цей задум на Полтавщині та в Києві. Результатом їх спільної праці стало двотомне видання текстів дум з мелодіями («Мелодії українських народних дум», Львів, Т. 1, 1910; Т. 2, 1913).

До сучасних досліджень дум найбільший внесок зробили М. Рильський, М. Стельмах, М. Родіна, Г. Нудьга, С. Мишанич та ін.