39.Характеристика тематики і поетики співанок-хронік.

Пісні-хроніки(співанки-хроніки,новини)- пісенний епічний жанр яскраво інформативного спрямування, у якому деталізовано описані драматично-трагічні чи героїчні події, що розгортаються в хронологічній послідовності.

Сюжетно тематичне коло співанок-хронік дуже широке. Цей жанр ознайомлює з епізодами історії (про опришків, про стрілецький рух,про повстанський рух), з подіями політичного та економічного життя(про знесення панщини в Австрії 1848 р., про еміграцію,про нестаток на нужду селянства ) та з випадками особистої і громадської сфер буття українського селянства (смерть,хвороба,нещасні випадки та катастрофи,пияцтво,порушення моральних устроїв тощо). Разом з тим мотивно-сюжетні вузли хроні тісно пов’язані зі специфікою суспільного та побутового життя Карпат ,Прикарпаття та Закарпаття. Традиційно розрізняють 1) Спів.-хрон. З історичною підосновою; 2) соціально-побутові співанки та 3) родинно-побутові с. – х. Найдавнішу історичну верству співанок-хронік складають пісні про опришківський рух (про О.Довбуша,І.Бойчука,Д.Марусяка,Ю.Довганюка та ін.). У середині 19 ст. поширилися співанки про керівника антифеодального руху на Буковині Лук’яна Кобилицю, жорстокого феодала Ромашкана, який панував у буковинських горах. Особливо активного розвитку п.-х. набула у 20 ст. під впливом катастрофічний потрясінь устроїв народного життя (еміграція до Америки , події Першої і Другої свідовий воєн). Зокрема відбита в сіванках-хроніках боротьба повстанців із окупантами України. Для П.-х. характерна своєрідна композиція, яка досить чітко витримана у всіх зразках цього жанру. Новини складаються із трьох частин: зачину,основної частини та формули-закінчення. Твори цього жанру розпочинаються стереотипним зачином-заспівом, у якому присутнє звертання до слухачів «Ци чули ви,люде добрі,таку новиночку», «Послухайте,люде добрі, що хочу сказати», «Ци чцли сте,добрі люде, за такоє диво?», «Ци чули ви,люде, шо ся в селі стало?», «Чи ви чули,українці, сумную новину?» Таким заспівом п.-х. концентрують увагу слухача на події, зацікавлюють,інтригують його. В основній частині - хронологічно послідовний та деталізований виклад сюжету . Опис епізоду змальовується з одного боку, «реалістично», з документальною достовірністю, а,з іншого , будується з використанням усталених епічних кліше,властивих цьому жанрові. В основі п.-ї. – розповідь про подію, перебіг якої тісно пов’язаний з певним місцем та часом , з конкретними людьми. Характерною композиційною ознакою є наявність особливої формульної кінцівки. Насамперед у ній ще раз підкреслено, що подане в хроніці повідомлення правдиве («Ото правда щира,що я вам повідаю»). У завершальній частині є побажання здоров’я та Божої опіки виконавцеві, аудиторії чи героям зображуваних подій («Дай же,Боже, сто літ життя нашій Степанівні/ Она слави добувала усій Україні»), а також наявна згадака про авторство тексту («А хто сисю співаночку Дмитреві зложив? /Але Федір таки Химчак,богдай же він прожив!»). Іноді насамкінець хроніка містить дидактичну настанову («Мамко моя любименька, маєш дівок п’ять,/Не пущай їх по вечюрках,най же вдома сплять »). Абсолютна більшість зразкв складена коломийковим розміром 4+4+6. На противагу багатобарвному мелосу балад мелос п.-х. специфічно однотипний. На думку С. Гриции , мелодія співанок «повністю підпорядкована текстові,має фоновий, речитативний характер, виконує ф-ю спільного знаменника для різних за змістом текстів». Генетично п.-х. пов’язані з баладами та відповідно близькі до них. Простежкється спорідненість композиції та поетики п.-х. із думами та історичними піснями.У давнину хронічки виконували ту ж ф-ю що й думи, історичні пісні на центральноукраїнських землях (В Карпатах та на Поділлі їх іноді так і називали думами). Через посилену інформативність,сконцентрованість на події п.-х. слабо використовують тропіку та поетичний синтаксис.Серед символічних образів часто фігурують птахи-вісники. («Зозулька ми закувала сива та маленька »)

(Дослідники: Гнатюк Володимир Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності 1966.;Колесса Філарет Фольклористичні праці 1960.;Олексій Дей ;Грица Софія Функція музичного елемента в співанках-хроніках-1972; Кирчів Роман Усна народна словесність гуцулів 2002р.)