29. Історичні піні доби Хмельниччини та Руїни

У багатьох історичних піснях наші предки прославили боротьбу народу за свою волю під час національно-визвольної війни 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького.

У піснях періоду Хмельниччини здебільшого оспівується тема перемоги, військової доблесті, героїзму козаків. Такими піснями є: «Засвіт встали козаченьки»(оспівано битву під Корсунем), «Ой з города Немирова»(провідна тема – битва під Жванцем), «Ой, що то за хижка»(оспівано битву під Збаражем), битву під Берестечком оспівано у пісні «Висипали козаченьки високії гори» та ін. Провідною також є тема подвигів історичних осіб, центральне місце серед яких займає постать Богдана Хмельницького. Свого улюбленого ватажка — Богдана Хмельницького — народ звеличує в пісні «Чи не той то хміль». Йдеться там про велику перемогу козацького війська під Жовтими Водами (1648). Це невеличке містечко назавжди стаю одним із фольклорних символів непереможності війська Хмельницького та й узагалі всіх українців.

Характерним для цієї пісні є переплетення героїчного з смішним і навіть саркастичним. Пісня підкреслює мужні риси народного героя, розкриває його богатирську силу, спрямовану на знищення ворогу.

Гетьман оспівується народом як досвідчений полководець, мудрий воєначальник, який не боїться того, що «іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди». Адже за ним «велика потуга» — численний народ, що довіряє йому, і боротьба його справедлива.

Гетьман порівнюється з дужим і буйним хмелем, який швидко росте, набирається сили й оповиває все своїми листками та стеблом. Так і очолювана ним національно-визвольна війна потужно ширилася по всій Україні, гуртуючи народ в єдиному пориві визволитися від ляхів, здобути свободу.

Згадано у піснях цього періоду і М. Кривоноса («Ой усе лужком та все бережком»), Д. Нечая («Ой з-за гори високої»), І. Богуна («У Винниці на границі»), Морозенка (« Ой, Морозе, Морозенку») та ін..

У фольклорних творах нашого народу поряд із уславленням героїв ми бачимо і зневагу до зрадників, перевертнів. Так, у думі «Хмельницький і Барабаш» осуджується черкаський полковник Барабаш, великий прихильник польської шляхти, який зрадив народ заради особистих вигод, щоб …

… із ляхами,

З мостивими панами.

Хліб-сіль з упокоєм споживати…

Як відомо, факт страти Барабаша Хмельницьким історією не зафіксований. Проте кінцівка думи цілком виправдана, бо, за нормами народної моралі, відступництво — то непрощенний гріх, за який людина має бути обов’язково покарана.

Пісні періоду Хмельниччини не лише відтворюють дух епохи, уславлюють героїв, а й піднімають народ на національну-визвольну війну, вселяють в людей козацький дух, бажання волі і перемоги. Виконуються вони переважно у ритмі маршу і є похідними піснями козацького війська, що надихають їх на подвиг. Назавжди в пам’яті народу залишилися складні події середини XVII століття. Історичні пісні, думи — втілення цієї пам’яті, вони і сьогодні є одним із найважливіших джерел історичної та національної самосвідомості українців.

Пісні доби Руїни доносять до нас «картину» руйнування козацької України, знищення 1775 року Запорізької Січі, розсіювання козаків за Дунай, на Кубань, запровадження рекрутчини та кріпацтва. До пісень цього періоду можна віднести наступні : «Добре було, добре було», «Вилітали орли», Гей, віють вітри», «Ой, Боже наш милостивий» та ін.

У піснях про зруйнування козацької січі ми чуємо похоронні наспіви над тим староукраїнським козацтвом, яке, послуживши органом відновлення Русі – України, тепер повинно було згаснути, як непотрібний залишок попереднього періоду життя народу. Гіркота і відчай пронизує ті пісні. На очах у народу руйнувалося все те, що він здобував власними силами упродовж багатьох років. Група цих пісень тісно пов’язана із голосіннями.