30. Патріотичні мотиви у історичних піснях

Найдавніші історичні пісні сповнені патріотичним почуттям любові народу до своєї батьківщини; вони відбивають глибокий драматизм життя, породжений руїнницькими нападами загарбників. Такі пісні пройняті великим горем батьків, на очах яких завойовники по-звірячому знищують дітей, палять оселі і женуть полонених.

Патріотичні пісні відбили титанічну боротьбу українського народу проти соціального й національного гноблення, проти зовнішніх і внутрішніх ворогів. В XV-XVI ст. український народ випробовував важкі нещастя від турецько-татарських загарбників, які яскраво відбилося в піснях цього періоду. В одній з найдавніших звучить оголене реалістичне оповідання про варварство турків і татар («За рікою вогні горять»):

За рікою вогні горять,

Там татари полонених ділять

Сіло наше запалили й багатство розграбували

У розповсюдженій пісні «Засумувала Україна» не тільки зображені покарання батогом, бешкетування ворогів, а й звучить заклик до опору:

Вистачить тобі, пан-брат,

Сани малювати, -

Бери шаблю гостру, довгу і йди воювати…

Найдавніші патріотичні пісні донесли до наступних поколінь весь драматизм епохи. Нескорений народ у складній ситуації був здатний на організований опір. На захист Вітчизни від ворогів піднімалися навіть жінки. У пісні «Знамените місто Медведевка», в основу якої покладені події 1617- 1620 років, зображена героїчна фігура попаді, що «сімсот турків-яничарів з коней повалила». Населення Медведевки одностайно виступило проти ворога зі зброєю в руках і полягло в бої. Подвиг полум’яного патріота оспіваний у популярній пісні про Байде «У Царьграде на риночке».

Образ Байди – це узагальнена фігура палкого патріота, мужнього захисника Батьківщини. Народні художники поставили улюбленого героя в незвичайну ситуацію, щоб показати його безмежну любов до рідного краю. Цар турецький пропонує Байде: «Візьми в мене та й царевночку, будеш паном на всю країну», – на що той відповідає: «Твоя, цар, віра проклята, Твоя царевночка погана!». Народ наділяє Байду неймовірною силою: висячи на гаку, він стрілами вбиває турецького царя, царицю і їхню доню. Така умовність дала можливість показати, що загарбники покарані, і прославити із цього приводу тріумф народу. Широкої популярності придбала пісня «Ой на горі так женці жнуть».

Вона належить до кращих зразків народної поезії. Героями добутку є дві відомих своей боротьби проти Султанської Туреччини й Кримського ханства гетьмани – Петро Конашевич-Сагайдачний і Михайло Дорошенко. Ідейний напрямок пісні вийшло за межі оспівування хоробрих гетьманів. У центрі добутку коштує образ народного війська, що готово виступити на захист батьківщини.

Фактично у фігурі Сагайдачного узагальнені основні риси козака, воїна, що проміняв домашній комфорт на життя, повну халеп, на героїчне козацьке життя. Ці патріотичні пісні не тільки правдиво розповідали про неймовірні страждання українського народу від турецько-татарських загарбників, вони оспівували протистояння народних мас навалі, відтворювали образ мужнього захисника Вітчизни.

Патріотично-визвольні мотиви є провідними і в історичних піснях XVII ст. про боротьбу українського народу проти соціального та національного гніту польської шляхти. Найбільш типовими є пісні про народно-визвольну війну 1648 – 1654 років. сюди належать: пісні про Хмельницького і його славних сподвижників – Кривоноса, Нечая, Богуна; пісні про бої під Корсунем, Берестечком, Збаражем, Жванцем; пісні про скинення ярма панської Польщі. В них правдиво показано, як на тому етапі історичного розвитку боротьба селянства проти феодальної експлуатації тісно перепліталася з боротьбою проти національно-релігійного гніту шляхетської Польщі, за возз’єднання України з Росією.