Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІЕтаЕД Конспект короткий.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
587 Кб
Скачать
☆

2. Економічний лібералізм Мізеса

Людвіг фон Мізес спершу цікавився проблемами грошового обігу, але пізніше перейшов у сферу аналізу логіки індивідуальної трудової діяльності людини і розгляду мотивів, які спонукають людину працювати. Перебуваючи під впливом інституціоналізму, він водночас полемізує з ним, історичною школою та теоріями соціалізму. Мізес твердо дотримується "1аissеz fаіге".

Значної уваги Мізес надає аналізові функціонування різних економічних систем, послідовно розглядаючи три варіанти економічного устрою сучасного світу: суто ринкове господарство, "зіпсований ринок" і неринкову економіку. На його думку, саме приватна власність є "необхідним реквізитом цивілізації і матеріального добробуту". Лише вона здатна бути основою раціональної економічної діяльності.

Мізес критикує центральну ланку економічної системи соціалізму - планування. Вважає, що планове регулювання економіки виключає ринкові принципи ціноутворення, що робить неможливим ефективне використання ресурсів.

Мізес звертав увагу на те, що посилення ролі держави неминуче приведе до посилення бюрократії. Він підкреслював, що саме вільний ринок відповідає демократичним принципам. Лише в умовах вільного ринку споживач є центром економічної системи, вибирає той чи інший товар і визначає тим самим структуру виробництва. Лише в умовах вільного ринку суб'єкти господарювання максимізують свій добробут, маючи свободу вибору альтернативних можливостей.

3. Економічні погляди ф. Гайєка

Фрідріх фон Гайєк - австрійський економіст і соціолог. Гайєк є послідовником ринкової економіки і прихильником ідеї високої цінності принципів економічного лібералізму. Проте він розглядає ринок не як винахід людини, не як механізм реалізації справедливості та оптимального розподілу ресурсів, а як спонтанний економічний порядок.

Ринок не гарантує обов'язкового задоволення потреб. За Гайєком, ринок просто поєднує конкуруючі цілі, але не дає гарантії того, які з них буде досягнуто в першу чергу.

Гайєк вважав, що у спонтанного економічного порядку є істотні переваги. На думку Гайєка, ціновий механізм є унікальним способом комунікації, де ціни є свідченням і значимості товару, і винагородою за зусилля. Ціни відіграють роль сигналів, які спонукають індивіда здійснювати зусилля. Тому механізм цін - один з найважливіших елементів ринкового порядку.

Великої уваги Гайєк надає розглядові механізму конкуренції. Гайєк перший розглянув конкуренцію як "виявляючу процедуру", як спосіб відкриття нових продуктів і технологій. Саме конкуренція змушує підприємця в пошуках вищого прибутку шукати нових продуктів, нових ринків сировини, тобто того що забезпечує динамічний розвиток економічної системи.

4. Монетаризм Фрідмена

Монетаристська теорія виникла у кінці 50-х років XX ст. як альтернатива кейнсіанству. Її автором є професор Чиказького університету, лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідмен (нар. 1912 р.).

Ключем до розуміння того, як функціонує сучасна економіка, є кількісна теорія грошей. Представники чиказької школи - Генрі Саймонс, Ллойд Мінтс і Мілтон Фрідмен намагалися ефективніше, ніж у минулому, пов'язати її із загальною теорією грошей. Новий вигляд, якого їй надав Фрідмен, виражається формулою

МV = Ру,

де М - грошова маса; V - швидкість обігу доходу; у - норма або потік реального доходу.

Головним у цій формулі є попит на гроші, які для споживачів є однією із форм багатства, а для виробників - формою капіталу. Тому попит на гроші можна віднести або до теорії вибору, або до теорії капіталу.

Основою монетаризму є відведення грошам вирішальної ролі в економіці. За цією теорією, зміна кількості грошей вирішально впливає на зміну цін, доходи населення, темпи розвитку виробництва. Послідовники монетаризму безпосередньо пов'язують рівень інфляції в країні, стабільність її фінансової системи з кількістю грошей, які центральний банк випускає в обіг, та кредитною політикою держави. Основним засобом впливу на економіку Фрідмен вважає грошово-кредитну політику, оскільки вона не призводить до надмірного диктату уряду і не обмежує індвідуальної свободи.

Основнs елементи теорії Фрідмена:

  1. Теорія економічного циклу, згідно з якою серйозні коливання економічної кон'юнктури, які проявляються у зміні номінальної величини ВНП, спричиняються попередніми змінами грошової маси.

  2. Заперечення втручання держави у всі сфери економічних діяльності. Фрідмен не вірить у здатність державних чиновників та уряду загалом ефективно вирішувати ті питання, які можуть і повинні вирішувати самі учасники виробництва. Причину низької ефективності державних заходів економічного регулювання Фрідмен вбачає у часових лагах між зміною грошових показників і реальних факторів виробництва. Головна ідея, яка пронизує усі праці Фрідмена, полягає у переконанні, що ринкова економіка найкраще функціонує тоді, коли її залишають у спокої.

3. Принцип поступовості у проведенні грошово-кредитної політики, згідно з яким заходи повинні здійснюватися повільно, розраховуватися на роки і не реагувати на зміни кон'юнктури. Стабільність руху грошової маси Фрідмен вважає найважливішою умовою стабільності економіки. Головною метою грошово-кредитної політики він вважає забезпечення контролю над цінами, пропонуючи відмовитись від спроб використання грошово-кредитних заходів для впливу на реальні змінні - обсяг виробництва, рівень безробіття - у короткотерміновому періоді. Досягти цього можна за рахунок дотримання грошового правила, яке передбачає стабільне і помірне зростання грошової маси у межах 3-5 % на рік незалежно від стану господарства і фази циклу.