Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІЕтаЕД Конспект короткий.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
587 Кб
Скачать
☆

Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (vіПст. До н.Е. - V ст. Н.Е.).

  1. Економіка країн Стародавнього Сходу.

  2. Економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу.

  3. Економічна думка Стародавнього Сходу.

  4. Антична економічна думка.

1. Економіка країн Стародавнього Сходу.

Перші держави на землі з’явились в долинах великих рік Нілу, Тигру, Євфрату, Інду, Гангу, Хуанхе, Янцзи, там, де існувала можливість створення зрошувальних систем, які стали основою поливного землеробства. Такими першими державами були країни Стародавнього Сходу – Єгипет, Вавілонське царство, Китай, Індія, а також країни Античного Світу – стародавня Греція і Рим. Господарство цих країн мало багато спільних рис, разом з тим відзначалися певними особливостями.

В країнах Стародавнього Сходу в III тис до н.е. починають складатися рабовласницькі відносини, виникає патріархальне (східне) рабство.

Для цих рабовласницьких держав притаманний позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці.

Особливості східного рабства :

1. Раби належали в основному державі. Головними джерелами рабства були війни, піратство, боргове рабство.

2. Використання рабської праці було однобоким і непродуктивним. Рабів використовували для обслуговування рабовласників, вони залучалися до будівництва пірамід, каналів тощо.

3. Головна сфера економічного життя — сільське господарство — залишилось поза рабовласницьким виробництвом. Лише частково праця рабів використовувалася для обробітку грунту, особливо в системі царського і храмового господарства.

4. Східне рабство не було класичним, у ньому перепліталися громадські та рабовласницькі елементи.

2. Економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу.

У першій половині 1 тис. до н.е. – першій половині 1 тис. н.е. в світовій історії тривав античний період, протягом якого рабовласництво досягло значного розквіту. Переважало боргове рабство. Була знищена община. Використання рабської праці стало і різнобічним і продуктивним.

Антична грецька громада, на відміну від сільської східної громади, виступала в основному як місто, яке було окремою державою (полісом). У багатьох полісах земельній аристократії вдалося перетворити селян на рабів і примусити працювати на себе. Рабів також купували на ринках, захоплювали з негрецьких територій під час війни.

Більшість рабів належала приватним особам та працювала у копальнях, каменоломнях за мізерну їжу. Були й раби державні, їх використовували на будівництві портів, доріг, храмів. Становище їх в цілому було надзвичайно важким.

Найяскравішим прикладом рабовласницької держави була Спарта — наймогутніший у військовому відношенні поліс Стародавньої Греції.

Джерелами рабства були війни, піратство, борги.

Рабами були іноземці, римське право забороняло перетворювати громадян своєї республіки на рабів. Переважало приватне рабовласництво, державне було незначним.

Рабство носило класичну форму, Рабам належала роль основної виробничої сили, їхня праця використовувалася в усіх галузях господарства.