Модуль 2 індивідуальне трудове право Теми:

1. Трудовий договір

2. Робочий час та час відпочинку

3. Оплата праці за трудовим законодавством

4. Трудова дисципліна та дисциплінарна відповідальність працівників

5. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору

6. Правове забезпечення охорони праці

та здоров'я працівників на виробництві

7. Індивідуальні трудові спори

8. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівників

Питання до теми «Трудовий договір»

1. Поняття і значення трудового договору.

2. Сторони трудового договору.

3. Зміст і форма трудового договору.

4. Юридичні гарантії при найманні на роботу.

5. Порядок укладання трудового договору.

6. Особливості укладання окремих видів трудових договорів (контракт, сумісництво).

7. Переведення, переміщення та зміна істотних умов праці.

8. Загальна характеристика підстав припинення трудового договору, їх класифікація.

9. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38,39 КЗпП України).

10. Підстави і порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40,41 КЗпП України).

11. Інші підстави припинення трудового договору.

12. Проведення розрахунку. Вихідна допомога.

Методичні рекомендації

Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві. На основі трудового договору виникають трудові відносини працівника з роботодавцем, що неминуче спричиняє включен­ня цих суб'єктів у цілу систему відносин, які регулюються тру­довим правом. Інакше кажучи, без трудового договору не буде й трудового права.

Правове визначення трудового договору міститься в ст. 21 КЗпП України: це угода між працівником і власником підпри­ємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується вико­нувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внут­рішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізич­на особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудова діяльність, яка протікає в межах трудового догово­ру, характеризується такими правовими ознаками:

• праця юри­дично не самостійна, а така, що протікає в межах певного під­приємства, установи, організації (юридичної особи) або в окре­мого громадянина (фізичної особи);

• не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника; не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання вказівок і роз­поряджень власника або уповноваженого ним органу і під га­рантовану оплату;

• виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час і лише у випадках, встановлених у законі, – на певний термін;

• здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі); виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці);

• отримання від роботодавця в установлені терміни грошової винагороди за роботу, що виконується; за­безпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках; участь роботодавця у фінансуванні соціального страхування працівника.

За всієї різноманітності видів трудової діяльності суть праці робітника, артиста, моряка, вчителя, державного службовця єдина, їх правове становище обумовлюються договором трудо­вого найму. Трудовий договір є універсальною моделлю трудо­вого найму, визнаною в усіх країнах світу. Принаймні поки що в законодавстві України легально не встановлено іншого. Щоправда, у коментарі до проекту Закону України "Про дер­жавну службу", зареєстрованому у Верховній Раді України, зазначається, що для державних службовців буде встановлено не трудовий договір, а службовий контракт і трудове законо­давство не буде поширюватись на цих суб'єктів. Але це поки що лише проект.

Сторонами трудового договору є найманий працівник і ро­ботодавець.

У КЗпП немає поняття "найманий працівник", воно вста­новлене у Законі України "Про порядок вирішення колектив­них трудових спорів (конфліктів)". Найманий працівник – фі­зична особа, яка працює за трудовим договором на підприємс­тві, в установі й організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю (ч. 2 ст. 1).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про організації роботодав­ців" роботодавець – власник підприємства, установи, органі­зації незалежно від форми власності, виду діяльності та галу­зевої належності або уповноважений ним орган чи фізична осо­ба, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Зміст трудового договору становлять його умови, які визна­чаються законодавством, договірними актами та угодою сторін. Умовами трудового договору є:

• угода про сам факт прийняття на роботу;

• про місце роботи; про встановлення трудової функ­ції працівника;

• про розмір оплати праці;

• про термін дії трудо­вого договору;

• про час початку роботи.

Головною умовою трудового договору є визначення трудової функції працівника, яка визначається шляхом установлення в трудовому договорі професії, спеціальності, кваліфікації для робітника і посади для службовця.

Трудова функція визначається згідно з низкою нормативно-правових актів, а також угодою сторін трудового договору.

Потрібно підкреслити, що з погляду права немає різниці в тому, чи працює працівник за трудовим договором на держав­ному підприємстві, установі або в організації з колективною формою власності, чи у приватного власника, в селянському (фермерському) господарстві. Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус і будь-який власник зобов'язаний дотримуватися всіх правил і гарантій відносно таких праців­ників, передбачених трудовим законодавством і колективними договорами й угодами.

Трудовий договір зумовив виникнення цілої системи право­вих норм, яка набула відображення у формі системи трудового законодавства, де інститут трудового договору займає цен­тральне місце. У трудовому законодавстві регламентуються види трудового договору залежно від строку, форми та інші ознаки трудового договору, порядок прийняття на роботу, по­рядок проведення випробування. Встановлено, з одного боку, гарантії при прийнятті на роботу, а з іншого – певні обмежен­ня для окремих категорій працівників – щодо освіти, віку, стану здоров'я тощо.

Студентам потрібно звернути увагу на контракт, який є особливим видом і особливою формою трудового договору. Слід зазначити, що сфера його застосу­вання обмежена, – вона визначена законами України.

Найбільше число трудових спорів стосується припинення трудового договору. Слід розрізняти зміст термін у цій сфері. Термін припинення трудового договору є найширшим за обсягом і охоплює всі випадки закінчення дії трудового догово­ру, в тому числі за угодою сторін, унаслідок вибуття зі складу підприємства у зв'язку зі смертю та ін. Розірвання трудового договору стосується лише випадків припинення трудового до­говору з ініціативи будь-якої з його сторін. Звільнення – тер­мін, якому відповідає процедура технічного оформлення вже припинених трудових відносин. Проте термін "звільнення" за­стосовується також до всіх випадків припинення трудового до­говору.

Припинення трудового договору є правомірним лише за на­явності таких умов: 1) за передбаченими у законі підставами припинення трудового договору; 2) з дотриманням певного по­рядку звільнення за конкретною підставою; 3) є юридичний факт щодо припинення трудових правовідносин (розпоря­дження власника, заява працівника, відповідний акт третьої сторони – суду, військкомату).

Підставами припинення трудового договору є обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору. Трудове законодавство України передба­чає загальні підстави припинення трудового договору, перелік яких установлений у ст. 36 КЗпП. Слід зауважити, що ця стат­тя містить низку самостійних підстав припинення трудового договору, тобто таких, які ніде більше в законодавстві не вста­новлені, наприклад "угода сторін", "закінчення строку трудо­вого договору". Але ця стаття також називає й підстави, перед­бачені в інших статтях КЗпП (наприклад, ст. 38, 40, 41 КЗпП), на котрі й слід робити посилання у наказі про звільнення й у трудовій книжці працівника. Для деяких категорій праців­ників у спеціальних законах встановлено ряд додаткових під­став для звільнення.

Від припинення трудового договору потрібно відрізняти від­сторонення від роботи, під яким розуміється тимчасове усу­нення (увільнення) працівника від виконуваної роботи, посади у випадках, передбачених законодавством, зі збереженням місця роботи і, як правило, без збереження заробітку.

Припинення трудового договору оформляється наказом (розпорядженням) власника. У наказі й трудовій книжці при­чина звільнення записується відповідно до закону. У день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику належно оформлену трудову книжку і про­вести з ним розрахунок. Цей обов'язок власника передбачений ст. 48 КЗпП.

Вивчення цієї теми передбачає ознайомлення зі ст. 36–49-2 КЗпП України, Інструкцією про ведення трудових книжок. Доцільно також ознайомитися зі спеціальним за­конодавством і постановою Пленуму Верховного Суду Украї­ни, наведеними у списку рекомендованих джерел.

Для практики застосування законодавства про трудовий до­говір та для наукової роботи (наукові виступи, статті, рефера­ти, курсові, дипломні та магістерські роботи) корисно ознайо­митись із матеріалами результатів європейських дебатів, що були проведені Європейською Комісією з листопада 2006 р. по березень 2007 р., щодо модернізації трудового законодавства в аспекті врахування нових видів трудових договорів, установ­лення балансу, з одної сторони більшої гнучкості у сфері зай­нятості, якої вимагають роботодавці, та, з іншого боку, со­ціальних захистом, безпекою працівників тощо.