§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями

Поняття "правове життя" - загальнотеоретичне по своїй з ти, що узагальнює різні галузеві види правового життя. Для найбільш повного його дослідження розглянемо його співвідношення з такими родинними поняттями, як "правова форма", "правова система", "правова культура", "юридична надбудова", "правова політика", "механізм правового регулювання".

Між ними, безперечно, чимало загального. Всі вони свого роду комплексні, гранично широкі поняття - категорії, що включали численні юридичні елементи: правові акти, правосвідомість, правову практику, правовідносини й т.п. Эч поняття взаємозалежні й взаимопереходящии, позначають зовне правових досить великі шари буття права, містять у собі розрізни форми його прояву.

Разом з тим "правове життя" - самостійна юридична категорія, що відрізняється від вищезгаданих категорій.

Найбільш близька до неї категорія "правова форма", що в основному використається в певному контексті, насамперед для того, щоб структурировать соціальні зв'язки й показати роль права як формально-юридичного інституту в його співвідношенні із соціально-економічним, культурно-моральним і політичним змістом - різноманітними й первинними суспільними відносинами.

Однак всієї юридичної реальності поняття "правова форма" не відображає, оскільки не може містити в собі її негативну, неправомірну частину. Відображати всю юридичну дійсність - прерогатива й, властиво, головне призначений:, лише поняття "правове життя" (саме слово "життя" у мноп; позначає саме дійсність).

Точно так само як у політичній науці поряд з поняттям "політична система" існує поняття "політичне життя", і в юриспруденції поряд з категорією "правова система" необхідно "прописати" і категорію "правове життя". Тобто в юридичній науці поняття "правове життя" й "правова система" в 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими поняттями многом повинні співвідноситися подібно співвідношенню в політології понять "політичне життя" й "політична система" (а в економічній науці — понять "економічне життя" й "економічна система").

Правовая система створює умови для нормального протікання правового життя, забезпечення її стабільності, нейтралізації й витиснення з її негативних юридичних явищ (правопорушень, зловживань й іншої "злоякісної юридичної пухлини"). Інакше кажучи, вона стосовно правового життя відіграє організуючу роль, надає їй певна єдність, правомірні початки. Звідси важливо вдосконалювати й зміцнювати елементи правової системи російського суспільства, що буде сприяти збагаченню й оптимізації його правового життя.

Тим часом правова система виступає лише як складена частина, що з, самого правового життя, тому що останнє явище (і поняття) ширше першого.

Якщо розуміти під правовим життям всю правову дійсність, то необхідно зробити застереження стосовно широкого розуміння правової системи. Так, Н, И. Матузов, характеризуючи правову систему, пише: "Із широких теоретичних позицій правова система — складне збірне багатопланове поняття, що відображає всю сукупність юридичних явищ, що існують у суспільстві, весь арсенал правових коштів, що перебувають у його розпорядженні". І далі: "Важко собі представити якісь істотні компоненти реальної правової дійсності поза рамками правової системи суспільства, поза його правовою сферою"¹.

В принципі, подібна точка зору цілком логічна й, безперечно, має право на існування. Однак, здається, автор мав на увазі лише позитивну сторону правової дійсності, так називану правомірну-позитивну її частину, що знайшло відбиття в наступній дефініції: "У підсумку правову систему можна визначити як сукупність внутрішньо погоджених, взаємозалежних, соціально однорідних юридичних коштів, за допомогою яких держава робить необхідний нормативний вплив на суспільні відносини (закріплення, регулювання, охорона, захист)"².

У число елементів правової системи входять насамперед ті, які необхідні для процесу правового регулювання, для цілеспрямованого впливу на свідомість і поводження суб'єктів. Негативні ж правові явища - злочинність, правопорушення, деформації й т.п., що теж мають відношення до буття права й обладающие певним юридичним фарбуванням, до елементів правової системи не ставляться.

У зв'язку із цим поняття "правове життя" дозволяє набагато об'ємніше глянути на правову дійсність як позитивного, так і негативного плану. Такий погляд необхідний, тому що надає правовим реаліям певну цілісність. Адже важливо бачити в правовому житті не тільки плюси, але й мінуси. Саме з під ними право й вся правова система покликані боротися. Категорне правових "правове життя" дає можливість дивитися на існуючі правових юридичний побут не через "рожеві окуляри", а, навпаки, з усіма досягненнями й недоліками, успіхами й невдачами, свершен) ями й помилками, сильними й слабкими сторонами. Крім усього чого вона характеризує собою не тільки сукупну впорядковані й неупорядкована правова дійсність, але й процес історичного розвитку права в цілому, основні етапи його еволюції

Тому правильно підкреслено Ю. А. Тихомировим й И. В. Котелевской, що "часто на практиці й у теорії застосовується ряд понять, які відображають різні сторони правового життя суспільства. До їхнього числа ставляться поняття "право", "правова система", "законодавство", "законність", "правові акти", "норми права" й ін. "^;

Під правовою культурою суспільства розуміють якісний стан його правового життя, що виражається в досягнутому рівні досконалості правових актів, правової й правозастосовної діяльності, правосвідомості й правового розвитку особистості, а також у ступені волі її поводження й взаємної відповідальності держави й особистості, що позитивно впливають на суспільний розвиток і підтримку самих умов існування суспільства². У принципі з таким визначенням можна погодитися, Дійсно, правова культура як аксиологическая категорія характеризує якісний стан правового життя суспільства на кожному даному етапі його розвитку.

Однак важко погодитися з тим, що правова культура "дозволяє охопити й оцінити правове життя в цілому й основні сфери її діяльності"³. Правова культура - більше вузьке поняття, що позначає лише зроблене, позитивне в правовому бутті й виступаючій складовій частині категорії "правове життя", що включає в себе як зроблені, так і недосконалі, як позитивні, так і негативні правові явища й процеси.

Якщо поняття "юридична надбудова" показує місце й роль правових початків у соціальній системі щодо лише економічного базису, то поняття "правове життя", включаючи юридичну надбудову, акумулює в собі й всі інші аспекти буття права — релігійний, національний, расовий і т.д.

Правова політика є діяльність держави, спрямована на створення ефективного механізму правового регулювання, цивілізоване використання юридичних коштів у досягненні таких цілей, як найбільш повне забезпечення прав і воль людини й громадянина, зміцнення законності й правопорядку, формування правової державності й високої правової культури суспільства й особистості. А правове життя - це одночасно джерела й сфера прояву такої політики. Правова політика містить у собі певну стратегію й тактику розвитку правового життя, орієнтири (мети й кошти) для неї.

Якщо механізм правового регулювання - категорія, покликана відображати переважно функціональну, поведінкову сторону права, процес його дії, то правове життя - не тільки це, але й інституціональні початки права. Механізм правового регулювання є сукупність узятих у єдності найбільш важливих {але далеко не всіх) юридичних коштів, які впливають на суспільні відносини, Поняття ж "правове життя" включає всі юридичні кошти, всю правову дійсність, що називається, весь наявний юридичний побут.