§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права

Для правильного застосування правових норм необхідно точно встановлювати межі дії нормативних актів у часі, у просторі й по колу осіб, на яких вони поширюються.

Дія нормативного акту в часі починається, за загальним правилом, з моменту вступу його в чинність¹. Федеральні й федеральні конституційні закони Росії набувають чинності після закінчення десяти днів з моменту їхнього офіційного опублікування в "Парламентській газеті", "Російській газеті" або в Зборах законодавства Російської Федерації. Самим законом може бути встановлений інший порядок вступу його в чинність (ст. 6), наприклад, від дня опублікування, або, навпаки - через деякий час (наприклад, частина перша ГК РФ, прийнята 21 жовтня 1994 р., була уведена в чинність із 1 січня 1995 р.), з метою приведення у відповідність із ним різних умов його застосування.

Однако ніхто, жоден орган не може ухвалити рішення щодо набранні законом чинності до його опублікування, оскільки згідно ч- 3 ст. 15 Конституції Російської Федерації "закони підлягають офіційному опублікуванню. Неопубліковані закони не застосовуються". Це конституційне положення ставиться не тільки до федеральних законів, але й до законів республік й інших суб'єктів Російської Федерації.

Укази Президента й постанови й розпорядження Уряду, а також нормативні акти федеральних органів виконавчої влади підлягають офіційному опублікуванню (за винятком утримуючі відомості, що є державною таємницею) і набувають чинності після закінчення семи (акти Президента й Уряду) або десяти (акти інших федеральних органів виконавчої влади) днів після їхнього офіційного опублікування¹.

Аналогичные, з деякими особливостями, правила опублікування й вступи в чинність законів й інших нормативних правових актів республік й інших суб'єктів Російської Федерації закріплені конституціями, уставами, законами й іншими актами органів влади суб'єктів Федерації.

Наприклад, в Уставі Іркутської області передбачено, що. закон області набуває чинності після закінчення десяти днів після його офіційного опублікування, якщо інший порядок не встановлений законом (ч. 4 ст. 28 Уставу)².

В окремих випадках закон або інший нормативний правовий акт здобуває так називану зворотну чинність, тобто можливість його застосування до подій і дій, що имели місце до його офіційного вступу в чинність. Наприклад, карні закони, що усувають злочинність діяння, що зм'якшують покарання або іншим способом поліпшуюче положення особи, мають зворотну чинність, а закони, що встановлюють злочинність діяння, що підсилюють покарання або іншим способом особи, що погіршують положення, , зворотної чинності не мають (ст. 10 КК РФ). Аналогічне правило встановлене щодо зворотної чинності законів про відповідальність за адміністративні правопорушення (ст. 9 КоАП).

По цивільному законодавству знову прийняті й закони, що вступили в чинність, відповідно до частини 1 й 2 ГК, передбачають застосування встановлених ними норм до відповідних цивільних правовідносин, що возникли після введення в дію відповідної частини ГК, а також до тих правам й обов'язкам, які виникають після введення в дію даних законів по тимі правовідносинам, які виникли раніше цього.

Такім образом, за загальним правилом норми цивільного права по новому ГК РФ зворотної чинності не мають.

Закони й інші нормативні правові акти діють аж до їхнього офіційного скасування або часткової зміни передбачених ними приписань.

Другою підставою припинення чинності закону або іншого нормативного правового акту в часі є закінчення строку, на який видані даний акт або його окремі приписання.

Межі дії нормативних актів у просторі, за загальним правилом, обмежені територією даної держави або його частин. У Росії федеральні закони й інші нормативні правові акти федеральних органів, як правило, діють на всій території Російської Федерації, а республіканські й регіональні - на території кожного із суб'єктів Федерації. Нормативні правові акти органів місцевого самоврядування діють у межах території даного муніципального утворення (району, міста, села й т.п.), установленої законами про адміністративно-територіальний поділ республік, країв, областей й інших суб'єктів Федерації.

Деякі федеральні закони прямо призначені для застосування до окремих територіальних меж у Російській Федерації. Прикладом можуть служити закони й інші акти, що ставляться до районів Крайньої Півночі, прикордонним зонам, континентальному шельфу, а також особливим економічним зонам.

По колу осіб закони й інші нормативні правові акти діють відносно громадян Російської Федерації як на території Росії, так і за її межами. Зокрема, російські громадяни, що перебувають за кордоном, відповідно до Закону про громадянство й іншим законам, мають право брати участь у виборах в органи Російської держави, користуються захистом російських законів і відповідають за правопорушення перед російськими органами за російськими законами, якщо вони не залучалися до відповідальності за ті ж правопорушення за законами інших держав.