- •Поняття й основні ознаки права
- •Проблеми права
- •Глава II сутність права
- •§ 3. Теоретичне й практичне значення категорії "сутність права"
- •Глава III функції права
- •§ 1. Поняття функцій права
- •§ 2. Система функцій права
- •§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
- •§ 4. Основні соціальні функції права
- •§ 5. Не основні власне-юридичні функції права
- •§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права
- •§ 7. Функції правових норм
- •Глава IV принципи права
- •§ 1. Поняття принципу права
- •§ 2. Класифікація принципів права
- •§ 3. Коротка характеристика загальновизнаних (загальних) принципів права, закріплених і діючих у правовій системі Росії
- •Глава V право в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми: поняття й класифікація
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 3. Право й політичні норми
- •§ 4. Право й корпоративні норми
- •§ 5. Право й звичай
- •§ 6. Право й релігійні норми
- •§ 7. Взаємозв'язок права й моралі
- •8. Професійна етика юриста
- •§ 9. Норми мови й лінгвістична культура юриста
- •§ 10. Право, технічні й інші норми
- •Глава VI правове життя
- •§ 1. Правове життя: постановка проблеми, поняття, ознаки, види
- •§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями
- •§ 3. Правові акти як основна форма прояву правового життя
- •§ 4. Суперечливість сучасного російського правового життя й шляхи її впорядкування
- •Глава VII правові системи сучасності
- •§ 1. Правові системи й критерії їхньої класифікації. Правові родини
- •§ 2. Англосаксонська правова родина
- •§ 3. Романо-германская правова родина
- •§ 4. Правова система Німеччини
- •§ 5. Правова система Франції
- •§ 6. Мусульманське право
- •Глава VIII порівняльне дослідження міжнародного й національного (внутрішньодержавного) права
- •§ 1. Відносно самостійний характер міжнародного права й національних правових систем
- •§ 2. Загальне й особливе в міжнародного права й національних правових систем
- •§ 3. Характер взаємозв'язку й взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права
- •§ 4. Міжнародне право й право сучасної Росії
- •Глава IX форми вираження, або джерела, права
- •§ 1. Поняття форм, або джерел, права
- •§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
- •§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації Основні принципи системи джерел права в Російській Федерації
- •§ 4. Інші джерела російського права Договори нормативного змісту
- •§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права
- •Глава X правотворчество
- •§ 1. Природа й призначення правотворчества
- •§ 2. Види правотворчества
- •§ 3. Забезпечення правотворческой діяльності
- •Глава XI законодавча техніка
- •§ 1. Сутність законотворчості й поняття законодавчої техніки
- •§ 2. Ознаки закону і його структура
- •§ 3. Правова норма й стаття закону
- •§ 4. Логіка, стиль і мова закону
- •Глава XII рецепція права
- •§ 1. Поняття рецепції права
- •§ 2. Про сутності явища, називаного "рецепцією римського права в Західній Європі в Середні століття"
- •Глава XIII норми права
- •§ 1. Поняття й ознаки правових норм
- •§ 2. Соціальне буття правових норм
- •§ 4. Види правових норм
- •Глава XIV система права
- •§ 1. Поняття й структурні елементи системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
- •§ 3. Система права й система законодавства: співвідношення й взаємозв'язок
- •§ 4. Загальна характеристика галузей права. Функціональні міжгалузеві зв'язки
- •Глава XV система законодавства
- •§ 1. Поняття системи законодавства, її структура й внутрішньоструктурні зв'язки
- •§ 2. Ієрархічна структура законодавства
- •§ 3. Федеративна структура системи законодавства
- •§ 4. Галузева структура системи законодавства
- •Глава XVI систематизація законодавства
- •§ 1. Поняття систематизації законодавства
- •§ 2. Облік нормативних актів
- •§ 3. Інкорпорація законодавства
- •§ 4. Консолідація законодавства
- •§ 5. Кодифікація законодавства
- •Глава XVII публічне й приватне право
- •§ 1. Природа публічного й приватного права
- •§ 2. Динаміка співвідношення публічного й приватного права
- •Глава XVIII правові відносини
- •§ 1. Поняття "відношення" і його основні значення
- •§ 2. Загальна характеристика правових суспільних відносин
- •§ 3. Правове відношення і юридична норма
- •§ 4. Правове відношення і його сторони
- •§ 5, Види правовий відносин
- •§ 6. Поняття правового відношення
- •Глава XIX юридичні факти
- •§ 1. Поняття юридичного факту
- •§ 2. Історія питання
- •§ 3. Класифікація юридичних фактів
- •§ 4. Види юридичних фактів
- •§ 5. Функції юридичних фактів
- •§ 6. Складні юридичні факти й фактичні склади
- •§ 7. Конкретизація юридичних фактів
- •§ 8. Проблема вибору юридичних фактів
- •§ 9. Юридичні факти й соціальні ситуації
- •§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів
- •§ 11. Більші фактичні системи
- •§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
- •§13. Фіксація й посвідчення юридичних фактів
- •Глава XX реалізація права
- •§ 1. Форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття й особливості застосування права
- •§ 3. Основні елементи й стадії правозастосовного процесу
- •§ 4. Акти застосування права
- •§ 5. Правозастосування при пробілах у праві
- •Глава XXI тлумачення права
- •§ 1. Поняття, необхідність і загальна характеристика тлумачення права
- •§ 2. Способи тлумачення
- •§ 3. Результат тлумачення. Види тлумачення по обсязі
- •§ 4, Види тлумачення по суб'єктах
§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
Питання про критерії розподілу права на галузі й інститути постійно перебуває в центрі уваги вітчизняних вчених-юристів й є предметом обговорення ряду наукових дискусій. У ході першої з них (1938—1941 р.) була відзначена важливість виділення об'єктивного критерію розподілу права на галузі й інститути, яким є предмет правового регулювання, тобто певна сукупність однорідних суспільних явищ. Багатогранний характер цих відносин викликає до життя різні галузі права, У структуру предмета правового регулювання входять наступні елементи: суб'єкти; об'єкти регульованих суспільних відносин; соціальні факти, що сприяють виникненню відповідних відносин; практична діяльність людей. Предмет правового регулювання - це та сфера, на яку поширюється право.
Однако класифікація галузей права тільки по предметі регулювання, власне кажучи, зводила питання про систему права до питання про систему суспільних відносин. Тому в ході другої дискусії (1955—1958 р.) було визнано необхідним крім основного критерію (предмета правового регулювання) виділити й додатковий критерій — метод правового регулювання. Під ним розуміється сукупність прийомів, способів і коштів впливу права на суспільні відносини.
Предмет є матеріальним критерієм розмежування норм права по галузях, а метод служить додатковим юридичним критерієм, тому що він зроблений від предмета. Саме предмет обумовлює необхідність виділення тієї або іншої галузі, а коли галузь позначається, з'являється й відповідний метод регулювання, що значною мірою залежить від волі законодавця. Специфіка суспільних відносин, регульованих нормами конкретної галузі права, детермінує необхідність використання при цьому певного методу, що у кожній окремій галузі буде неоднаковий.
Метод правового регулювання теж має свої структурні компоненти: а) установлення границь регульованих відносин; 6) вивчення відповідних нормативних актів, що передбачають не правових праваі й обов'язки суб'єктів; в) наділення учасників суспільних відносин правоздатністю й дієздатністю, що дозволяють їм вступати в різноманітні правові відносини; г) визначення мер відповідальності на випадок порушення цих установлень.
Метод правового регулювання - це набір юридичного інструментарію, за допомогою якого держава впливає на вольове поводження учасників суспільних відносин,
Поряд із загальним методом правового регулювання існують і конкретні методи, характерні для тих або інших галузей права. До них ставляться: імперативний, диспозитивний, заохочувальний, метод автономії й рівності сторін, рекомендаційний, переконання й примуси.
Імперативний метод — це метод владних приписань, що містить у собі, як правило, норми-заборони. Він використається головним чином у карній, адміністративному й деякій іншій галузях права.
Диспозитивний метод дає суб'єктам відому альтернативну можливість вибору варіантів поводження в рамках закону. Це метод більшою мірою властивий цивільному, комерційному; праву й т.д.
Метод заохочення свойствен в основному трудовому праву, діють пільгові системи, спрямовані на стимулювання моральної й матеріальної зацікавленості працівників, підвищення ними своєї кваліфікації, придбання нових професій й. т. буд. Дія цього методу охоплює й галузь адміністративного права, коли мова йде про нагородження громадян орденами й медалями, присвоєнні почесних звань.
Метод автономії й рівності сторін типовий для процесуальних галузей права, де позивач і відповідач, інші учасники судового розгляду перебувають в однаковому процесуальному положенні друг перед іншому, перед законом і судом, їхні відносини характеризуються самостійністю. Рівністю суб'єктів характеризуються також багато цивільних відносин1,
У сільськогосподарському праві застосовується метод рекомендацій, за допомогою якого держава шляхом організаційної допомоги й сприяння будує свої відносини з фермерськими, колгоспними й іншими сільськогосподарськими організаціями.
Як особливі методи правового регулювання використаються переконання й примус, які виступають як необхідні способи впливу на свідомість і поводження людей. У певнім сполученні вони існували й існують у всіх правових системах. Вони характерні як для права в цілому, так і для його галузей.
Зазначені методи при всій своїй розмаїтості й відносній самостійності тісно взаємозалежні між собою й, як правило, використаються в сполученні один з одним.
В 1982 р. відбулася чергова дискусія по темі: "Система
радянського права й перспективи її розвитку". У виступах учасників знову була звернена увага на предмет і метод правового регулювання як головні критерії виділення галузей права. Певна новизна дискусії полягала в тому, що багато вчених призвали переглянути сформоване подання про співвідношення системи права й системи законодавства.
