2. Структура та функції міжнародних організацій.

Структурно міжнародні організації складаються із наступних елементів:

• представницько-дорадчого органу

• виконавчого органу

• адміністративного органу

• комітетів та комісій з певних питань.

Представницько-дорадчі органи міжнародних організацій зазвичай складаються із представників всіх держав – членів організації та працюють в сесійному режимі. В ООН таким органом є Генеральна Асамблея. Як вищі органи можуть також виступати конгреси, асамблеї, конференції. На пленарних засіданнях представницько-дорадчі органи вирішують питання діяльності міжнародної організації, визначають її стратегію, а також питання прийому нових членів, виборів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.

В універсальних міжнародних організаціях виконавчі органи – це структурні елементи обмеженого складу. Виконавчий орган обирається зазвичай представницько-дорадчим органом. В рамках ООН таким органом є Рада Безпеки.

Функції адміністративного органу міжнародної організації виконує секретаріат. Очолює секретаріат генеральний секретар організації. Зазвичай генеральний секретар призначається чи обирається на певний строк представницько-дорадчим органом з можливістю переобрання ще на один строк. Завдання Секретаріату є організація адміністративно-технічної роботи – від складання найважливіших документів, спрямованих на виконання прийнятих організацією рішень, до їхнього розсилання, реєстрації документів, що надходять, обліку і контролю за повсякденною діяльністю організації та інші питання.

Комісії та комітети міжнародних організацій по певним питанням створюються разово чи передбачаються їх статутами. Склад учасників цих органів та їх функції дуже різноманітні. Робота комітетів та комісій міжнародних організацій з певних питань може носити постійний чи тимчасовий характер.

Трьома основними функціями міжнародних організацій є регулювання, контрольні функції та оперативні функції. Функція регулювання полягає в утворенні норм міжнародного права, в тому числі норм, обов’язкових для держав-членів, а також в укладанні договорів самою організацією. До контрольних функцій належить отримання інформації, огляд політики держав-членів, звіти про виконання договорів і рекомендацій. Сюди включаються розслідування, міжнародні інспекції, оцінка поведінки і вирішення спорів. До оперативних функцій належать операції з підтримання миру, операції в сфері технічної та іншої допомоги.

3. ООН.

Днем створення Організації Об’єднаних Націй є день набрання чинності статуту ООН – 24 жовтня 1945.

Статут ООН складається з преамбули та 19 розділів, що охоплюють 111 статей. Невід’ємною частиною статуту ООН є статут Міжнародного суду. Цілями ООН є підтримання міжнародного миру та безпеки, розвиток дружніх відносин між націями, здійснення міжнародного співробітництва у розв’язанні міжнародних проблем економічного, культурного і гуманітарного характеру.

Статут ООН передбачає головні та допоміжні органи ООН. Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна Рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат. Центральне місце в системі органів ООН посідають Рада Безпеки та Генеральна Асамблея.

Відповідно до ст..24 Статуту ООН на Раду Безпеки покладається головна відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Рада Безпеки складається із 15 держав-членів ООН: з 5 постійних (Великобританія, Китай, Росія, США, Франція) та 10 непостійних, які обираються Генеральною Асамблеєю на двохрічний строк. Щорічно переобирається одна третина складу Ради (5 непостійних членів). У відповідності із критерієм рівномірного географічного розподілу місць в Раді Безпеки, існують такі квоти місць для 10 непостійних учасників:

• 1 місце від держав Східної Європи

• 2 місця від держав Західної Європи

• 5 місць від держав Азії та Африки

• 2 місця від держав Латинської Америки.

Держави-члени ООН повинні укладати спеціальні угоди із Радою Безпеки про надання в її розпорядження необхідних для підтримання міжнародного миру та безпеки збройних сил та засобів обслуговування. Всі члени ООН підкоряються рішенням Ради Безпеки і виконують їх.

Генеральна Асамблея ООН складається з усіх членів ООН. Кожна держава представлена на її сесіях делегацією, чисельний склад якої не перевищує 5 представників, а саме делегація має один голос. Станом на 1998 р. членами ООН були 185 держав. Відповідно до ст. 10 Статуту ООН, генеральна Асамблея уповноважена вирішувати будь-які питання чи справи в межах Статуту ООН. Генеральна Асамблея отримує та розглядає щорічні та спеціальні доповіді Ради Безпеки та інших органів ООН, виконує покладені на неї Статутом функції стосовно міжнародної системи опіки, розглядає та затверджує бюджет ООН, фінансові та бюджетні угоди.

За рекомендацією Ради Безпеки Генеральна Асамблея приймає нових учасників та виключає. Генеральна Асамблея також обирає 10 непостійних членів Ради Безпеки. Разом із Радою Безпеки вона обирає членів Міжнародного Суду і за рекомендацією Ради призначає Генерального Секретаря ООН.

Генеральна Асамблея ООН працює в сесійному режимі. Розрізняють 3 види сесій: чергові, спеціальні та надзвичайні. На чергові сесії ГА збирається щорічно в 3 вівторок вересня, про що за 60 днів Генеральним Секретарем повідомляються учасники.. Офіційними і робочими мовами ГА є: англійська, арабська, французька, китайська, іспанська, російська. Чергові сесії ГА здійснюють свою роботу у формі пленарних засідань та засідань комітетів, яких є 7. Рішення ГА приймає більшістю в 2/3 присутніх та приймаючих участь у голосуванні.

Спеціальні сесії ГА можуть скликатися по будь-якому питанню, що відноситься до її компетенції на протязі 15 днів з дня отримання Генеральним Секретарем вимоги про скликання.

Надзвичайні сесії ГА ООН скликаються тільки в тому випадку, якщо існує загроза миру, відбулося порушення миру чи здійснений акт агресії. Скликання сесії відбувається на протязі 24 годин.