- •§ 1. Становлення та розвиток міжнародного права
- •§ 2. Основні поняття міжнародного права
- •§ 3. Відповідальність у міжнародному праві
- •§ 4. Територія в міжнародному праві
- •§ 5. Дипломатичне та консульське право
- •§ 11. Міжнародно-правове регулювання питань юрисдикції
- •§ 12. Право збройних конфліктів
- •§13. Право європейського союзу
- •2. Розвиток міжнародного права від найдавніших часів до вестфальськоґо конгресу.
- •3. Міжнародне право між Вестфальським конгресом 1648 р. Й епохою Великої французької революції (межа XVIII—XIX століть).
- •4. Розвиток міжнародного права від епохи великої французької революції до створення версальської системи.
- •5. Міжнародне право від створення версальської системи до наших днів.
- •2. Суб’єкти міжнародного права.
- •3. Принципи міжнародного права.
- •4. Джерела та система міжнародного права.
- •5. Норми міжнародного права та їх реалізація.
- •6. Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.
- •7. Міжнародні спори та їх розв’язання.
- •§ 3. Відповідальність у міжнародному праві
- •2. Підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •3. Класифікація міжнародних правопорушень держави.
- •4. Види та форми відповідальності.
- •5. Обставини, що виключають відповідальність держав.
- •§ 4. Територія в міжнародному праві
- •2. Державні кордони.
- •3. Правомірні зміни державної території.
- •4. Протиправні зміни державної території.
- •5. Оренда території.
- •6. Міжнародно-правовий режим рік і озер.
- •7. Державна територія з міжнародно-правовим режимом.
- •2. Дипломатичні представництва.
- •3. Голова дипломатичного представництва.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульські установи.
- •6. Спеціальні місії.
- •§ 6. Міжнародне морське право
- •2. Внутрішні морські води.
- •3. Територіальне море.
- •4. Відкрите море.
- •5. Континентальний шельф та виключна економічна зона.
- •6. Міжнародні протоки та міжнародні канали.
- •7. Міжнародно-правовий режим Арктики.
- •§ 7. Право міжнародних організацій
- •2. Структура та функції міжнародних організацій.
- •4. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (обсє).
- •5. Організація Північноатлантичного договору (hаto).
- •6. Рада Європи (рє).
- •§ 8. Право міжнародних договорів
- •7) Третя організація.
- •2. Види та структура міжнародних договорів.
- •3. Стадії укладання міжнародного договору.
- •4. Визнання, тлумачення, припинення міжнародних договорів.
- •§ 9. Міжнародне повітряне право
- •2. Принципи міжнародного повітряного права.
- •Принцип виключного суверенітету держави над її повітряним
- •Принцип свободи польотів в міжнародному повітряному просторі;
- •Принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.
- •3. Правовий режим повітряного простору.
- •4. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.
- •5. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
- •6. Міжнародні авіаційні організації.
- •§ 10. Міжнародне космічне право
- •2. Права і обов’язки держав відносно їх діяльності в космічному просторі згідно з Договором 1967 року.
- •3. Космічні об’єкти.
- •4. Правовий режим космічного простору.
- •5. Правовий статус космонавтів та космічних об’єктів.
- •6. Відповідальність у міжнародному космічному праві.
- •7. Міжнародні космічні організації.
- •2. Взаємодія по боротьбі із рабством та работоргівлею.
- •3. Боротьба з тероризмом.
- •4. Міжнародна протидія піратству.
- •5. Боротьба з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин.
- •6. Міжнародна правова допомога.
- •7. Міжнародне кримінальне право.
- •2. Початок війни то його правові наслідки, театр війни
- •3. Учасники воєнних дій.
- •4. Ведення морської війни.
- •5. Засоби та методи ведення військових дій.
- •6. Міжнародно-правова охорона цивільного населення.
- •7. Режим військового полону.
- •2. Організаційно структура Європейського Союзу.
- •3. Правовий статус держав-членів у Європейському Союзі.
- •4. Громадянство Європейського Союзу.
- •Раздел I
- •Глава 1
- •18 Апреля 1961 г.
- •Раздел I Общие положения Статья 3
- •Статья 4
- •Статья 5
- •Статья 7
- •Раздел II Постановление общего характера о защите военнопленных Статья 13
- •Статья 14
- •Статья 15
- •Статья 16
- •Раздел III Плен Часть I Начало плена Статья 17
- •Статья 18
- •Часть II Интернирование военнопленных Глава I Общие положения Статья 21
- •Статья 26
- •Статья 27
- •Статья 22
- •Глава II Помещение, питание и одежда военнопленных Статья 25
- •Глава VII Воинские звания военнопленных Статья 43
- •Статья 44
- •Статья 45
- •Часть III о работе военнопленных Статья 49
- •Статья 50
- •Статья 51
- •Статья 52
- •Статья 53
- •Статья 54
- •Статья 55
- •Статья 56
- •Статья 57
- •Часть IV Денежные средства военнопленных Статья 58
- •Статья 60
- •Статья 61
- •Статья 62
- •Статья 63
- •Часть V Сношения военнопленных с внешним миром Статья 70
- •Статья 71
- •Статья 72
- •Глава III Уголовные и дисциплинарные наказания I. Общие положения Статья 82
- •Статья 87
- •Статья 88
- •Статья 89
- •Статья 90
- •Статья 91
- •Статья 92
- •Часть II Освобождение и репатриация военнопленных по окончании военных действий Статья 118
- •Статья 119
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Границы территориального моря
- •Раздел 3. Мирный проход в территориальном море
- •Раздел 4. Прилежащая зона
- •Часть III
- •Часть V
- •Часть VI
- •Часть VII
- •Раздел 1. Общие положения
- •Часть I
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава V
- •Глава VI
- •Часть II
- •Глава VII
- •Глава XV
- •II. Дипломатичні представництва
- •III. Консульські установи
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XIV
- •Глава XV
2. Початок війни то його правові наслідки, театр війни
Відповідно до Гаазької конвенції про відкриття військових дій 1907 р. держави визнають, що військові дії між ними не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження, яке матиме чи форму мотивованого оголошення війни, чи форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни без затримок доводиться до відома нейтральних держав. Оголошення війни є початком юридичного стану війни. Між державами перестають застосовуватися значна кількість норм міжнародного права (зокрема, політичні, економічні, культурні угоди між воюючими державами). Стан війни припиняє дипломатичні та консульські відносини, співробітникам установ має бути забезпечена можливість безперешкодного від'їзду до своєї держави. Громадяни іноземної держави можуть бути інтерновані.
Військові дії держави можуть вести у визначених просторових межах, які називаються театром війни: сухопутна, повітряна та морська територія держав, а також відкрите море та повітряний простір над ним. Не може перетворюватися на театр війни територія нейтральних держав, нейтралізовані території та простори, правовий режим яких встановлений спеціальними міжнародними угодами. З театру війни може також виключатися частина державної території з метою розташування спеціальних зон, передбачених міжнародним правом (право держав створювати санітарні зони та місцевості для захисту від військових дій поранених і хворих, а також персонал, на який покладено організацію й управління цими зонами та місцевостями, піклування про осіб, які там будуть сконцентровані). Міжнародне право передбачає також вилучення з театру війни міжнародних каналів, центрів зосередження культурних цінностей, які мають велике значення, цивільних мирних об'єктів.
3. Учасники воєнних дій.
Учасники воєнних дій поділяються на особовий склад збройних сил та особовий склад ополчень і добровольчих загонів, включаючи особовий склад організованих рухів опору, які належать конфліктуючій стороні й діють на їхній власній території або поза нею, навіть якщо ця територія окупована.
Розрізняються дві категорії осіб, що входять до складу збройних сил: комбатанти і некомбатанти. Комбатанти – це особи, які включені на законній підставі в особовий склад збройних сил певної держави і мають законну підставу застосовувати у воєнному конфлікті зброю. Належність комбатантів до збройних сил певної держави найчастіше визначається військовою формою одягу і знаками відмінності. Крім застосування насилля правовий статус комбатантів характеризується також тим, що насилля може застосовуватись до самого комбатанта. Опинившись у руках ворога, комбатант має право на ставлення до себе як до військовополоненого, тобто він перестає бути об’єктом воєнних дій. Права і обов’язки комбатанта мають поважатися всіма учасниками воєнних дій.
До некомбатантів належить медичний персонал, військові кореспонденти, військово-юридичний та інший допоміжний персонал. Застосовувати зброю проти некомбатантів заборонено. Свою власну зброю вони не використовують у воєнних діях, можуть застосовувати її тільки з метою самозахисту, охорони дорученого їм майна або захисту хворих і поранених.
Партизани визнаються законними комбатантами у тому разі, якщо:
1) особа, яка стоїть на чолі загону відповідає за своїх підлеглих;
2) вони відкрито носять зброю;
3) носять знак відмінності;
4) додержуються законів і звичаїв війни.
Поділ учасників збройних конфліктів на комбатантів та некомбатантів пов’язаний з різним об’ємом прав та обов’язків у них під час військових дій, що впливає на режим військового полону.
Добровольці належать до комбатантів і їхня участь у воєнних діях на боці воюючих є правомірною. Гаазькою конвенцією 1907 року встановлено, що нейтральна держава не несе відповідальності за те, що приватні особи переходять кордон, щоб стати на службу однієї з воюючих сторін. Характерною ознакою добровольців є включення їх до особового складу збройних сил. Тим самим воююча сторона бере на себе відповідальність за їхні дії.
Міжнародне право визнає найманцем особу, яка завербована на місці або за кордоном спеціально для того, щоб приймати участь у збройному конфлікті і яка фактично бере у ньому участь. Найманець керується головним чином бажанням отримати особисту винагороду, і йому дійсно обіцяна матеріальна винагорода у багато разів вища тієї, яку отримує законний комбатант особового складу збройних сил. Найманець не входить до складу збройних сил і не посланий третьою державою.
Серед осіб, що приймають участь у збройних конфліктах, також виділяються військові розвідники та військові шпигуни, парламентери.
Військовим шпигуном є особа, яка діючи таємно чи під неправдивим приводом збирає чи намагається зібрати відомості в районі дії одної із воюючих держав з наміром повідомити їх протилежній стороні.
Не є шпигуном особа із складу збройних сил сторони, що перебуває у збройному конфлікті, якщо вона збирає чи намагається зібрати інформацію на території, що контролюється противником і при цьому носить формений одяг своїх збройних сил чи не діє шляхом обману чи свідомо не застосовує таємних методів. Така особа називається військовим розвідником і на неї розповсюджується статус військовополоненого при потраплянні в полон.
Іноземні військові радники й інструктори — це особи, які входять до збройних сил іншої держави, які відповідно до міжнародних угод здійснюють допомогу в освоєнні бойової техніки та навчанні особового складу збройних сил. Вони не беруть участь у конфлікті, а тільки навчають веденню бойових дій, в іншому разі вони прирівнюються до комбатантів.
Особливий правовий статус під час збройних конфліктів мають парламентери, тобто особи, які направлені вищим військовим командуванням для ведення переговорів з противною стороною. Парламентер і особа, яка його супроводжує користуються правом недоторканості. Парламентер повинен бути споряджений спеціальними письмовими повноваженнями. Парламентер може бути прийнятий військовим командуванням противника чи відправлений назад. Однак в будь-якому випадку, йому повинна бути забезпечена безпека повернення у розташування своїх військ.
До числа учасників збройних конфліктів і законних комбатантів належать збройні формування, які діють під прапором ООН. Їхнє формування здійснюється на підставі рішення Ради Безпеки ООН, а також рішення відповідних органів тих держав, які виділяють контингенти збройних сил до складу миротворчих підрозділів.
