2. Права і обов’язки держав відносно їх діяльності в космічному просторі згідно з Договором 1967 року.

На основі перерахованих принципів Договір по космосу 1967р. визначає такі права держав у зв’язку з їх космічною діяльністю:

1) всі держави мають право досліджувати та використовувати космічний простір без будь-якої дискримінації;

2) держави мають право вільно здійснювати наукові дослідження в космічному просторі;

3) держави вправі використовувати військовий персонал, будь-яке обладнання чи засоби для наукових досліджень та мирного використання космосу;

4) держава зберігає права власності на космічні об’єкти та на їх складові частини під час їх перебування в космосі чи на небесному тілі, чи після повернення на Землю;

5) держави вправі звертатися одна до одної про надання можливості спостерігати за польотом своїх космічних об’єктів;

6) держави на основі взаємності мають право відвідувати після попередньо направленого запиту всі станції, установки, обладнання та космічні кораблі на небесних тілах.

До обов’язків держав відносяться: сприяння та заохочення міжнародного співробітництва в космосі; недопущення національного присвоєння космічного простору та космічних тіл; здійснення діяльності в космосі у відповідності із міжнародним правом; не виводити в космос будь-які об’єкти із ядерною зброєю чи іншою зброєю масового знищення; надання допомоги космонавтам інших держав у випадку зазнання біди; держави повинні приймати міри по запобіганню забруднення космосу та несприятливих змін земного середовища; повернення космічних об’єктів та їх складових частин, виявлених на своїй території державі, що запустила за її проханням тощо.

3. Космічні об’єкти.

У міжнародному праві відсутнє єдине визначення космічного об’єкта, хоча й визначено його правовий статус. У Договорі про космос 1967 р. такими об’єктами вважають не тільки запущені в космічний простір, але і доставлені або споруджені на небесному тілі. У Конвенції про міжнародну відповідальність за збитки, завдані космічними об’єктами, 1972 р. говориться не про сам об’єкт, а про його складові частини, засоби доставки об’єкта та його складових частин. Тими самими словами говориться про космічний об’єкт у Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р. Регламент радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку 1979 р. вживає термін «космічний човен», тобто створений людиною апарат для польотів далі основної частини земної атмосфери. З появою човникових космічних апаратів, які можуть здійснювати польоти в атмосфері, визначення космічного об’єкта стало ще більш складним.

З урахуванням існуючих міжнародних договорів космічний об’єкт можна визначити як штучно створений об’єкт, що виходить самостійно або який виводять на орбіту навколо Землі або далі в космічний простір, призначений для діяльності в космічному просторі та на небесних тілах. До космічних об’єктів відносять штучні супутники, космічні апарати та їх носії, що пілотуються.

Міжнародне публічне право регулює діяльність космічних об’єктів з моменту їх запуску або з моменту їх створення в космосі або на небесному тілі. При реалізації міжнародного проекту за участю декількох держав або за участю міжнародної організації міжнародним договором можуть бути врегульовані й інші процеси, наприклад пов’язані зі створенням об’єкта або підготовкою його до запуску. В інших випадках усі питання, пов’язані з космічним об’єктом, знаходяться в компетенції держави. Держави самі встановлюють правовий режим своїх космічних об’єктів у період їх знаходження в космосі, включно з можливістю їх відвідання будь-ким. Що ж стосується станцій, установок, обладнання та космічних човнів, що знаходяться на Місяці й інших небесних тілах, то вони відкриті для представників інших держав на основі взаємності.