Головними завданнями курсу української мови є:

■ виховання потреби вивчати рідну мову;

■ формування духовного світу студентів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних opiєнтацій через прилучення засобами мови до культурних надбань рідного народу i людства;

■ вироблення у студентів умінь i навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення i створення висловлювань з додержанням українського мовленнєвого етикету;

■ систематизація і узагальнення базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь i навичок.

Завдання контрольних робіт пропонуються у відповідності до робочої програми та «Критеріїв оцінювання навчальних навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» і використовуються для перевірки навчальних досягнень студентів та закріплення вивченого матеріалу.

Основні вимоги до знань та вмінь студентів

Студенти повинні знати:

• що вивчають основні розділи науки про мову;

• основні орфоепічні, орфографічні, пунктуаційні правила;

• морфологічні ознаки та синтаксичну роль частин мови;

• загальні відомості про просте і складне речення, однорідні члени речення, речення із вставними словами, відомості про відокремлені та уточнюючі члени речення, пряму мову;

• основні поняття мовлення і спілкування;

• норми українського мовленнєвого етикету.

Студенти повинні вміти:

- самостійно здобувати знання, працювати з навчальною літературою;

• користуватись словниками різних типів;

• знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх, правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити і виправляти орфографічні помилки;

• обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою вивчених правил;

• правильно вживати в мовленні різні за будовою та метою висловлювання речення;

• створювати монологічні висловлювання різних типів, стилів, жанрів з урахуванням ситуації спілкування;

• дотримуватись норм українського мовленнєвого етикету.

Самостійна робота №3 (5 годин)

Тема: Просте речення. Пунктограми у складному реченні

Мета:

1 Навчальна: узагальнити і систематиззувати знання про просте і складне речення.

2 Розвиваюча: розвивати уміння вживати правильні розділові знаки в складних реченнях, вільно оперувати з великими обсягами навчального матеріалу.

3 Виховна: виховувати почуття поваги до української мови, її розвитку, історії.

Теоретичне обґрунтування

Ключові поняття та терміни до теми

Синтаксис (від гр. syntaxis- побудова, порядок) – частина мовознавства, що вивчає форми речень і словосполучень.

Словосполучення – це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів.

Речення – це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування.

Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр).

Підмет – головний граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет (чи особу), про який говориться у реченні, і відповідає на питання хто? що?

Присудок – головний член двоскладного речення, який характерізує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий?

Означення – це другорядний член речення, який вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох?

Додаток – це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків.

Обставина – другорядний член речення, який вказує на місце, час, мету, спосіб дії, причину, умову дії.

Односкладні речення – це речення з одним головним членом.

Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією.

Складносурядне речення – це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників.

Складнопідрядне речення – це речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності або за допомогою сполучного слова.

Безсполучникове речення – це речення, частини якого пов'язуються без сполучників і сполучних слів.

Пунктуація – це розділ мовознавства про використання та вживання на письмі розділових знаків.

Пунктограмами – знаки пунктуаційної системи. Кожна з пунктограм виконує свою функцію.