7 Контрольні запитання

У лексиці

терміни;

однозначність слова;

повторюваність ключових слів;

відсутність образних засобів;

у складі слова

1) інтернаціональні корені, префікси, суфікси;

2) суфікси, що надають слову абстрактного значення;

у морфології

1) переважання іменників;

2) часте вживання абстрактних віддієслівних іменників;

3) відсутність займенників я, ти та дієслів І і II особи однини;

4) відсутність спонукальних часток і вигуків;

у синтаксисі

1) прямий порядок слів (переважає);

2) широке вживання словосполучень «іменник + іменник у род. відмінку»;

3) неозначено-особові та безособові речення;

4) неповні речення;

5) складні речення

Головний тип

роздум (міркування) та опис

Правило

Приклади

Крапка з комою ставиться:

якщо однорідні підрядні речення поширені і мають у своєму складі інші розділові знаки.

Немає для вчителя більшого щастя, ні бачити своїх учнів вихованими, старанними, кмітливими; ніж чути про них тільки добре слово (3 газ.)

Двокрапка ставиться:

перед сполучником або сполучним словом, якщо друга частина речення коментує чи доповнює першу.

Не так серце любить, щоб з чим по-ділить, не так воно хоче, як Бог нам дає: воно жити хоче, не хоче журить-ся: "Журись ", – каже думка, жалю завдає. (Т. Шевченко).

Тире ставиться:

між частинам складнопідрядного речення для інтонаційного виділення.

А що правду креше у вічі – то це така вже натура. (0. Гончар).

Кома і тире ставиться:

перед головною частиною, якщо во-на стоїть після підрядної і містить висновок.

А хто від правди ступить на півметра, – дуг у нього сіра й напівмертва. (Л. Костенко)

Правило

Приклади

Кома ставиться:

між частинами речення, пов’язаними сполучниками сурядності (і, та, а, але, проте, або, чи-чи, то-то, зате, також, однак та ін.)

Слова – полова, але вогонь в одежі слова – безсмертна , чудотворна фея, правдива іскра Прометея. (І. Франко).

Крапка з комою ставиться:

коли частини речення далекі за змістом або вже мають усередині розділові знаки.

Річка широка та глибока, а вода с та чиста; і котиться виблискуючи і шумуючи. (М. Вороний.)

Тире ставиться:

коли у другій частині речення відбу-вається швидка зміна подій, або вказується на причину чи наслідок.

Дмухнув вітер понад ставом – і ставу не стало. (Т. Шевченко).

Кома перед сполучником не ставиться:

1.Коли є спільний другорядний член або вставне слово.

2.Коли обидві частини однотипні (на-зивні, питальні, окличні, безособові).

Десь спереду гукнув паровоз і здригнулись вагони. (А. Головко).

Хай квітне наша Україна і йде вена (Б. Олійник).

Правило

Приклади

Між частинами безсполучни-кового ре­чення ставиться:

1. Кома, якщо вони виражають одно­часність, сумісність дій або їх послі-довність і тісно зв'язані за змістом:

Бігають коні, кричать крамарі, регочуть дівча­та, крутиться карусель (О.В.).

2. Крапка з комою, якщо вони зберігають самостійність (найчастіше в складових частинах уже є коми):

Сиза імла рідшала, димочок де-не-де вже зви­вався, вже люди попадалися і коло криниці; вже товпилося, купчилося багато народу (М.В.).

3. Двокрапка, якщо наступна частина:

а) розкриває зміст попередньої (між ними можна вставити а саме);

у першій частині є слова так, такий, одно (одна) й т.ін., бачити, дивитись, чути, знати, розуміти й т. ін., вигля-ну­ти, прислухатися, підняти голову йт.ін. (пропущені слова і побачити, і почути, і зрозуміти й т.ін);

В душі у мене іншії бажання:

Я тільки думкою на світі буду жить (Л.У.)

Я відчував: пахне м'ятою (Хв.).

б) виражає причину того, про що йдеться в попередній частині;

Остап озирнувся: прискорюючи ходу, подо­рожній махав на нього рукою... (Коц.).

За роботу треба братись: Час на місці не стоїть! (Ск.).

4. Тире, якщо:

а) зміст частин протиставляється (можна вставити а);

Мудрості не вивчитись чужої – Треба помилятися самим (Пл.).

Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся (Нар.тв.).

б) у першій частині вказується час або умова дії, про яку говориться в другій частині (можна вставити коли, якщо);

Забудеш рідний край –

Тобі твій корінь всохне (Тич.).

Огонь гасне зовсім – у хатці темнісінько... (М.В.).

в) друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що гово-риться в першій частині (можна вста-вити через це, тому);

Защебетав соловейко – пішла луна гаєм... (Ш.).

Колони йдуть – ріка струмить... (Тич.).

г) у другій частині міститься порів-няння з тим, про що говориться в першій частині (можна вставити не-мов).

Говорить – шовком вишиває (н.тв.).