7.1. Familia lepidodendraceae. Родина лепідодендрони

Таблиця І. Фігура 2а – 2є.

Деревоподібні рослини зі стовбуром, діхотомічно розгалуженим у верхній частині на багато гілок, які утворють велику крону і мають на кінці спорофіли, зібрані у «мішечки» яйцеподібної форми завдовжки до 70 см. Основна частина стовбура складена паренхімними коровими тканинами, а серцевини, деревини і лубу було мало. Уся поверхня стовбура і товстих гілок покрита ромбічними або веретеноподібними подушками, що залишилися після опадіння листя. Стовбур мав висоту 35 – 40 м, діаметр до 7 м і добре розгалужений корненосець. Листя мало довжину до 1 м, лінійну або ланцетовидну форму, по одному нервові, було покрите тонкою кутикулою. Рослина уперше з’явилась у ранньому карбоні, досягла розквіту у середньому карбоні та вимерла до початку ранньої пермі. Після смерті різних органів їхня фітомаса накопичувалась у торф’яному болоті і перетворювалась у торф.

Рід Lepidodendron Sternberg, 1820

( від грец. lepidos – луска і dendron – дерево)

У викопному стані трапляються фітолейми та відбитки кори, гілки з листям різної збереженості, спороносні шишки, спорофілоїди, рідше – великі фрагменти скам’янілих стовбурів і кореневої системи. Кора покрита суцільним шаром випуклих листових подушок ромбічної або веретеноподібної форми, які розміщені по спіралі, щільно прилягають одна до одної або розходяться. Ближче до верхнього краю подушки є листковий рубець – прикріплення опалого листка. Він розділяє подушку на дві частини: верхнє менше поле над рубцем і більше нижнє поле під рубцем. Верхнє і нижнє поле листкової подушки розділені на дві половини повздовжнім рубцем (кілем) інколи з поперечними зморшками. Ріс на прибережно-річних та прибережно-морських заболочених низовинах у районах з теплим і вологим кліматом.

Lepidodendron sp.1.

Таблиця ІІ. Фігура 1, 2, 3.

Вивчений фрагмент стовбура завдовжки 10 см, завширшки 8 см, з відносно добре збереженою скульптурою зовнішньої поверхні кори (фіг.1). верхня ліва його половина представлена відбитком, а середня і нижня права – фітолеймою. Весь фрагмент стовбура відноситься до класу макрофітофосилій зі значною кількістю фітомаси кори, перетвореної на вітрен. На відбитку і фітолеймі фрагмента стовбура є веретеноподібні сліди листкових подушок за вширшки 7 – 9 мм та завдовжки 30 – 32 мм, що розміщені по діагоналі. Товщина смуги вітринізованих тканин змінюється від 1,5 до 2,5 мм. Вітрен чорний, блискучий дуже крихкий.

З вітрену зроблені поперечні прозорі шліфи і вивчені з допомогою мікроскопу при збільшеннях 330 разів (фіг. 2) і 740 разів (фіг. 3). У шліфах добре видно, що вітренізувались тканини самого верхнього шару кори – перидерми. Її клітини розташовані сильно стисненими радіальними рядами, мають переважно лінзовидну і неправильну форму. Стінки клітин сильно розбухлі, розмежовані радіальними серединними пластинками ниткоподібної форми та оранжево-жовтого кольору. Речовина стінок клітин переважно червона. Релікти клітинних порожнин заповнені органічною речовиною чорного кольору лінзовидної форми.

Lepidodendron veltheimii Sternb.

Зразок (фітолейма) довжиною 21 см, шириною 17 см складений алевролітом і представляє частину стовбура з вуглефікованою корою. Товщина вугільної кірочки зміню­ється від 0,2 до 1 мм. Загальна скульптура зразка повздовжньо-ребриста. Ширина борозн змінюється від 8 мм до 30 мм і більше. Ребра, що розділяють борозни, мають ширину при основі 3-9 мм, висоту 2-4 мм. На площині борозн під вуглефікованою кірочкою на алевроліті добре збереглась скульптура зовнішньої поверхні тканин перидерми з листковими подушками, зануреними в породу і ребрами, що їх розділяють. Подушки згруповані у смуги, розміщені спірально на поверхні зразка. Листкові подушки мають ромбоїдально- веретеноподібну форму з одним гострим i протилежним заокругленим кутами. Довжина подушки 9-10 мм, ширина 4-5 мм. Киль виражений погано. Ширина ребер, що розділяють подушки 1,6-3 мм, висота до 1 мм. ( табл. ІІІ, фіг. 1.).

Порівняння. Від Lepidodendron veltheimii Sternb. описаного К.Й. Новик у праці [3] табл ІІІ, фіг. 1 відрізняється наявністю ребристої скульптури кори, розміщенням листкових подушок на площині борозн, меншими їхніми розмірами, дещо іншою формою і відсутністю киля в листкових подушках та прямолінійними ребрами, що розділяють смуги листкових подушок спірально розміщених на зразкові.

Місцезнаходження. Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, шахта «Заріч­на». алевроліти безпосередньої покрівлі пласта n₇^н.

Стратиграфічне і географічне поширення Візейський ярус Львівського палео­зойського прогину.

В Західній Європі він відомий в Німеччині з кульма та низів продуктивного карбону, а також в Мораво-Сілезькому басейні з остравських та вагштедських шарів і взагалі з нижнього і нижньої частини верхнього карбону Західної Європи.

В СРСР вид цей був описаний М. Д. Залеським з нижнього карбону Мугоджарських гір, з балахонської світи Кузнецького басейну, а також з відкладів світ С₁² і С₁⁴ Донецького басейну. Крім того цей вид відомий з Варваровської свердловини західного сектора Великого Донбасу з глибини - 306,80-307,50 м в товщі, що відповідає намюру В-С.

Lepidodendron rimosum Sternb.

Зразок алевроліту довжиною 10 см, шириною 8 см вміщує фітолейму дов­жиною 9 см, шириною 3 см з вуглефікованою корою (перидермою). Товщина вугільної кірочки 0,3 мм. На алевроліті добре видно вiдбитки листкових подушок видовжено-веретеноподібної форми з обома гострими кутами і посередньо вираженим килем у вигляді бугорка і борозенки, що поділяють листок на дві частини. Довжина листкової подушки 10-12 мм, максимальна ширина 5 мм. У верхній частині листкової подушки знаходиться слабо помітний рубчик. Луночки відсутні (Табл.ІІІ, фіг. 2.).

Порівняння. Від Lepidodendron rimosum Sternb. описаного К.Й. Новик у пра­ці [5] табл. XXV, фіг. 7 відрізняється дещо більшою шириною і меншою довжиною листкових подушок, краще вираженим спіральним розміщенням їх на поверхні стовбура і наявністю лише одного слабо вираженого рубчика.

Місцезнаходження. Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, шахта «За­річна», алевроліти покрівлі пласта n₇.

Стратиграфічне і географічне поширення. Візейський ярус Львівського палео­зойського прогину.

L. rimosum Sternb. зустрічається зрідка в середньокам'яновугільних відкладах Європи і Малої Азії.

В Україні вид цей відомий: у Донецькому басейні з відкладів світ С¹₂, С³₂, С⁵₂, С⁶₂ і С⁷₂ (Залеський, 1904а, стор. 19; Залеський і Чиркова, 1938, стор. 150; Новик, 1931, стор. 84; 1935, cтop. 32-33); у північній частині Донбасу в районі м. Старобельська в товщі, яка відповідає світам C ⁵₂- C⁶₂ (Новик, 1941а, стор. 191).

Зах. Європа: Англія - з горизонту фаррингтон вестфальского ярусу (Круколл, 1929, стор. 75, 79); Франція - з середньої частини вестфальского ярусу басейну Валансьєн (Зейлер, 1888а, стор. 451), з нижнього стефана (Бертран, 1937, стор. 74), а також з кульма басейну р. Луари (Бюро, 1914, стор. 58, 123); Німеччина - із середини продуктивного карбону Ереглі (Гирмер 1927, стор. 183). Мала Азія - з середини продуктивного карбону басейну (Ралі, 1933).