7.3. Ordo cordaites. Порядок кордаїтові

Табл. V.

Кордаїти - рослини з висотою стовбура до 30 м, діаметром 1,0-1,5 м, які давно і повністю вимерли. Це предки сучасних хвойних, великі дерева, були і кущисті форми. Одні з них росли у воді, інші - на значній відстані від неї. Стовбур кордаїтів моноподіально багаторазово розгалужувався на гілки, які утворювали велику крону у верхній частині. Його анатомічна будова подібна до будови хвойних з араукароїдними трахеїдами та облямованими порами. У центрі поперечного перетину розміщувалася широка "септована" серцевина, облямована дуже товстим шаром вторинної деревини, що стано­вила основну масу тіла рослини. Кілець сезонного росту на ній нема, що свідчить про тропічний клімат середовища проживання. Кора переважно рівна, лише на старих гілках є листкові рубці. Типовими тільки для кордаїтів ознаками є такі: по-перше, циліндрична форма ядра виповнення порожнини від розкладеної серцевини; по-друге, наявність на його поверхні поперечних жолобків, подібних до купки монет різного діаметра, накладених попере­мінно одна на одну; по-третє, типова форма і будова листка; по-четверте, наявність облямованих пор на стінках трахеїд радіального перерізу деревини та інші ознаки. Листя лінійне, ланцетне, еліптичне, з віяловим жилкуванням, без черешка, завдовжки від декількох сантиметрів до 1 м, завширшки 1-15 см. Репродуктивні стробіли завдовжки до 30 см розміщувалися на гілках поміж листям, їх запилював вітер. Коріння у кордаїтів було товсте, дуже розгалужене, поширене у ґрунті майже горизонтально. У кордаїтів, які жили в Тунгуській флористичній області, серцевина була суцільною, щільною, несептованою; стовбури досягали товщини 1,0-1,5 м, а у вторинній деревині були добре виражені кільця приросту. Листя реагувало на зміну клімату (збільшення сухості в кінці палеозою у Північній Євразії) значним зменшенням площини та згущенням жилок на ній, що зменшувало випаровування вологи і збільшувало надходження води з ґрунту до листя.

Типові представники родини добре відомі за відбитками листя, спороносних органів, особливостями породних ядер септованої серцевини стовбурів (Artisia) та іншими ознаками.

Росли на болотистих низинах, берегах рік і непроточних водоймищ, а також на підвищених ділянках суходолів у різних кліматичних умовах.

Ранній карбон-перм-тріас; на всіх континентах і островах палеозою.

Рід ARTISIA Sternberg, 1838

(від лат. artus - вузький, тісний)

Табл. VI, фіг. 1-2.

Формальний рід, у який включені залишки (ядра) септованої серцевини стовбурів кордаїтів. Частково мінералізовані ядра серцевинної порожнини цих стовбурів мають форму циліндрів або призм, розділених поперечними або дещо косо орієнтованими борознами на численні кільцеподібні смуги, за формою подібні до купки монет різного діаметра, покладених одна на одну. Внутрішній циліндр облямований суцільним циліндром мінералізованої деревини з тонким поздовжнім штрихуванням на зламі. Розмір ядер і деталі їхньої поверхневої структури не є видовими ознаками, оскільки відобража­ють лише випадковість поперечних розрізів серцевини під час росту стовбура і ступінь збереженості залишків поперечних перегородок. Три види.

Росли на болотних заторфованих низовинах, берегах рік, озер, підвище­них ділянках з теплим вологим кліматом.

Ранній карбон (серпухов)-перм; Львівсько-Брестська западина, Донбас, Дніпровсько-Донецька западина, Поволжя, Кавказ, Караганда, Кузбас, Євро­па, Туреччина, Китай, США, Канада.

Artisia approximate (Brongn.) Corda.

Ядро алевроліту лінзоподібної форми довжиною 4,5 см, шириною 4,2 см, максимальна товщина 1,2 см розділене гострими поперечними борознами на кільцеподібні смуги шириною 0,7-1 мм накладені одна на другу у вигляді стопки монет різного діаметру. На одному сантиметрі ядра, орієнтованому по його довжині, розміщено 7-9 кільцеподібних смуг (Таблю ІІІ. Фіг. 5.).

Порівняння. Від Artisia approximate (Brongn.) Corda, описаного в пряцях К.Й. Новик [3,4], таб. L, фіг.5-8 відрізняється лінзоподібною формою серцевинного ядра, меншими поперечними борознами між кільцеподібними смугами і більшою їх кількістю на 1 см.

Місцезнаходження. Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, шахта «Візейська», алевроліти покрівлі пласта n₇.

Стратиграфічне і географічне поширення. Формальний вид Artisia approximate (Brongn.) Corda зустрічається y всій товщі карбону, починаючи з верхньої половини намюрского ярусу. У Львівсько-Волинському басейні він відомий з верхньої частини намюрского ярусу - бужанская зона Шульги (Новік і Т. Іщенко, 1956, с. 249).

С₁⁴. Донецький басейн: лівий берег Кальміуса, Старобешевській район, с. Вознесенка, під вапняками D₇³; гора «Чорна скеля», група вапняків Е₁ - Амвросієвський район, басейн р. Кринки, правий берег Шишовки, вище вапняків D₈, під вапняками E₁.

С₁⁵. Донецький басейн, район Кальміуса, правий берег р. Широкої, такою, що впадає зліва в р. Берестову, в пісковику нижче вапняку Е₂.

Західне продовження Донбасу: Петропавлівська ГРП, Лозівська перспектива, нижче за пласт вугілля е₄ під вапняками Е₈⁵- Новомосковська ГРП, вище вапняків Е₉; у покрівлі вугілля е₉ під вапняками F₁.