7.4. Familia bothrodendraceae. Родина ботродендрони

Таблиця VІI. Фіг. 1.

Деревоподібні рослини, зовні за розмірами схожі на лепідодендрони. Вони мали високий (до 40м) і широкий (до 2м) стовбур, великий, значно діхотомічно розгалужений корненосець (Stigmaria) у грунті, а також велику крону з діхотомічно розгалуженими гілками у верхній частині. Анатомічна будова стовбура ботродендрона також подібна до будови у лепідодендрона.

Водночас ботродендрон відрізняється від лепідодендрона гладкістю кори, на якій нема чітких листкових подушок (вони частково помітні лише на молодих гілках), а також розміщенням спороносних шишок не в кінці гілок, а безпосередньо на стовбурі в місцях прикріплення до нього гілок першого і другого діхотомічного розгалуження та наявністю рубців діаметром до 10см від опалих шишок. У шишках розвивалися мікро- і мегаспори. Однак на корі стовбура інколи простежуються невеликі рубці спірального розміщення, які залишаються після опадання листя.

Росли на прибережно-морських низовинах у районах з теплим вологим кліматом у пізньому девоні – ранньому і середньому карбоні у Донецькому, Львівсько-Волинському басейнах, Англії, Франції, Бельгії, Нідерландах та у Німеччині.

Рід Bothrodendron Lindlеy et Hutton, 1833

У викопному стані трапляються фітолейми, відбитки кори стовбурів, гілок з листям, спороносні шишки, спори. У молодих роснин кора стовбура покрита мілкими листковими рубцями округлої або поперечно-овальної форми, розміщеними спірально. Над листовими рубцями є рубчик від входу провідного пучка зі стовбура або гілки в листок, два бокові відповідають виходам тяжів парихнів. Унаслідок старіння стовбура листкові рубці згладжуються, стають малопомітними і кора набуває шагреневої поверхні. Діхотомічно розгалужені гілки густо покриті лінійно-ланцетним, одножилковим, малостійким листям завдовжки до 0,5см, яке легко відокремлювалось від кори й опадало. У ботродендрона на діаметрально протилежних сторонах стовбура є по одному ряду великих овальних рубців (діаметром до 10см.). Вид Bothrodendron minutifolium Boblae майже повністю зібраний у відслоненнях і реконструйований. Відомо близько шести видів з висотою стовбура до 40м, діаметром біля основи 2м, рідше – 7,33м.

Ріс на прибережно-морських заболочених низовинах з теплим вологим кліматом у ранньому і середньому карбоні у Донецькому, Львівсько-Волинському, Підмосковному басейнах, Франції, Бельгії, Нідерландах та в Німеччині.

Bothrodendrоn minutifolium Boblay, 1835

Таблиця VІІІ. Фігура 1,2,3,4.

Довжина вивченого фрагмента стовбура 15см, ширина 12см. На зовнішній його поверхні збереглись чіткі відбитки вітринізованої кори зі спірально розміщеними листковими рубцями, невеликими рубчиками листкового сліду, парихнами і рубчиком лігули, розміщеним вище від рубчика листкового сліду.

Ріс на прибережно-морських заболочених низовинах з теплим вологим кліматом Львівсько-Волинського басейну.

Фітолейма ботродендрона мала у корінному заляганні смугу вітринізованої кори товщиною до 3мм. В камеральних умовах вона була відділена від породи і використана для виготовлення прозорих шліхів. Природна фітолейма штучно була перетворена на відбиток, представлений на фігурі 6. Він відноситься до класу макрофітофосилій.

Поперечні вугільні шліфи були вивчені з допомогою мікроскопу при збільшені 550 разів. В них виявлені слабо і посередньо змінені тканини перидерми з клітинами, розміщеними радіальними рядами, обмеженими добре збереженими радіальними серединними пластинками жовто-оранжевого кольору. Клітини значно стиснені, деформовані, орієнтовані довгою віссю паралельно до радіальних пластинок, мають неправильну форму. Довжина їх змінюється від 14 до 32мкм, ширина від 5 до 15мкм. Стінки клітин сильно розкладені, оранжево-червоні, а їх порожнини заповнені червоно-бурою і темно-бурою речовиною (фіг. 1,2,3,4.).