4.2. Інші корисні копалини

Крім запасів кам'яного вугілля у надрах басейну в у районах, розташованих у безпосередній близькості від нього, тут відомі й інші корисні копалини, що мають різну геологічну вивченість і промислове використання. Основні з них підлеглі більш молодими верхньокрейдовим, третинним і четвертинним відкладам, що виходять на денну поверхню. Однак не виключена можливість виявлення інших корисних копалин як у вугленосній товщі карбону, так і у відкладах, що підстилають їх більш древні комплекси порід.

Попутно з розвідкою на вугілля в басейні проводилися ревізійно-пробні роботи з визначення у вугіллі і породах вмістів рідкісних і розсіяних елементів. При цьому невеликі концентрації германія встановлені в деяких вугільних шарах на окремих ділянках. Найбільш радіоактивними породами вугленосної товщі є глини сті, вуглисто-глинисті і вуглисті утворення. З розглянутою територією зв'язують і визначені перспективи нафтогазоносності. При бурінні окремих шпурів у басейні встановлена бітумінозність силурійських, девонських і кам'яновугільних порід, що спостерігалася у формі невеликих скупчень вільних бітумів і розсіяних бітумінозних, речовин.

Непрямим показником нафтогазоносності девонських і кам'яновугільних відкладів може служити хімічний склад ув'язнених в них пластових вод. У багатьох шпурів, що розкрили ці породи, зафіксовані значні припливи високомінералізованих вод хлор-кальцієвого і гідрокарбонатно-натрієвого типів з підвищеним вмістом брому. Наявність у розрізі зазначених відкладів високо-пористих і проникних порід, що мають гарні колекторні властивості, поряд з ізолюючими пачками глинистих утворень, є сприятливим чинником формування і збереження нафтових покладів.

У процесі буріння окремих розвідницьких шпурів у басейні і суміжних районах відзначалися нафтогазопрояви: інтенсивні виділення газу, наявність краплинно-рідкої нафти в тріщинах і порах порід, плями і прошарки грузлого бітуму. При проходці 14-го бортового штреку на шахті 2 ЧГ був розкритий алевроліт із при мазками і тонкими прошарками грузлого бітуму. Помітні газопрояви зафіксовані при бурінні глибоких шпурів на нафту і газ у Сокальському і Нестерівському районах. У результаті спеціальних пошукових робіт у 1964 р. відкрите Великомостівське газове родовище, приурочене до верхньодевонських відкладів.

Порівняльна одноманітність вихідних на поверхню осадових порід обумовило наявність на розглянутій території лише деяких видів будівельних матеріалів, зв'язаних з визначеними фаціями покрівних утворень. До них відносяться карбонатні породи, будівельні і бетонні піски, цегельні суглинки і глини, природні кам'яні будівельні матеріали і керамзитова сировина.

Карбонатні породи. Представлені крейдою і мергелем, розповсюджені майже всюди й у ряді випадків виходять на поверхню. Характеризуються сталістю умов залягання і являють собою могутні пластові поклади з великими, практично невичерпними запасами.

.Мергелі поширені в північній частині Львівської області. Деякі різновиди мергелів сенонськогонад’яруса є цементною сировиною і за хімічним складом близькі до мергелів; ці мергелі з коригуючими добавками придатні для одержання цементу високих марок.

У межах басейну мергелі як цементна сировина детальна розвідані на Сокальському родовищі. Корисна потужність мергелю коливається від 13 до 25 м, а потужність покривних пісків і суглинків 2-8 м.

В даний час цементна сировина на території басейну не розробляється.

Піски будівельні і бетонні. Родовища пісків у басейні представлені переважно дрібнозернистими різновидами. По своєму походженні четвертинні піски поділяються на льодовикові (зандрові), розповсюджені північніше м.Володимир-Волинський, золові, що залягають у виді окремих пагорбів, що утворять піщані грядипівнічно-західного напрямку, і сучасні алювіальні. Звичайно вони неоднорідні по гранулометричному складу і змісту пилувато- глинистих часточок.

В основному піски тонко- і дрібнозернисті з товщиною зерен 1,1 - 1,5 і тільки на окремих родовищах зустрічаються різно-зернисті піски, товщиназерен яких досягає 2,75. Зміст пилувато-глинистих часток від 0,4 - 0,8 до 10 - II %. На площі басейну і суміжних районів відомо до 20 родовищ піску. На шести з них проведена розвідка і затверджені запаси.

З родовищ золових будівельних пісків слід зазначити Межерічанське, розташоване в районі великомостівских шахт, в міжріччі Рата - Буг. Основні запаси цього родовища присвячені до трьох розвіданих ділянок - Пархачському, Сілецькому і Високій горі. Потужність пісків на цих ділянках коливається від 2 до 20 м. У більшості випадків вони виходять на поверхню. Сумарні запаси складають 5 млн. м куб. у тому числі на Пархачській ділянці 1,7 млн. м куб. Сілецька - 1,5 млн.м куб і на Високій горі - 1,8 млн.м куб. Усі піски дрібнозернисті і придатні для штукатурних розчинів марок 50- 100.

Алювіальні піски сучасних річкових долин і балок зустрічаються як у виді поверхневих відкладів, так і в надрах. Ці піски найбільш поширені в долині р. 3. Буг, де вони покривають окремі ізольовані ділянки річкової долини. До типу алювіальних родовищ пісків відносяться Заставне, Озмітовицьке, Паромівське, Острівське й ін., розташовані в південно-західній частині Волинської і північно-західної частини Львівської областей.

У басейні зустрічаються і неогенові піски, що залягають у виді невеликих лінз із дуже обмеженими запасами. Більш великі родовища неогенових пісків розташованих південніше, за межами басейну, де вони розробляються кар'єрами.

Цеглова сировина. Основною сировиною цеглового виробництва є четвертинні лесовидні суглинки, що утворюють покриви на розмитій поверхні крейди. Суглинки поширені широкою смугою, що перетинає площу басейну з півночі на південь. У межах цієї смуги відомо до 50 родовищ цеглової сировини, з яких 30 розробляються цегельними заводами. Якість цієї сировини і міцність одержаної цегли коливаються в широких межах, і будівельна цегла, що випускається діючими заводами, відноситься до низьких марок -50, 75, 100.

На площі Червоноградського геолого-промислового району детально вивчене Христинопольське родовище суглинків, розташоване в м.Сокаль.

Потужність суглинків тут досягає 7-8 м, а розкриття не перевищує 2 м. Запаси родовищ складають 8,6 млн.м³. Проведеними дослідами сировини .встановлена його придатність для виробництва цегли марки 100 при механічному формуванні і природному сушінні.

Керамзитова сировина. На площі Львівської області в третинних відкладах виявлені глини, придатні для виробництва керамзитового гравію - легкого заповнювача бетонів. Стратиграфічно вони присвячені до верхньої частинитортонського і нижньої частини сарматського ярусів неогену.

По ступені карбонатності глиниста товща поділяється на два шари. Верхній шар - глина потужністю до 5 м, малокарбонатна, є основною сировиною для одержання керамзитового гравію; нижній шар - мергелиста глина, що характеризується зниженою здатністю набухання при випалі, що не має самостійного значення як керамзитова сировина і може бути використана тільки в шахті з верхньою малокарбонатною глиною.

Використання відвалів гірських порід і відходів вуглезбагачення. Як відомо, видобуток вугілля супроводжується витягом з надр значних обсягів так званих порожніх гірських порід, що накопичуються на поверхні землі у відвалах. В даний час у численних відвалах басейну зберігається більш 35 млн. м цих порід.

Попередні дослідження порід з відвалів показують, що деякі літологічні різниці їх можуть бути успішно використані для одержання коштовних будівельних матеріалів. Так, наприклад, аргіліти по своїй сполуці відповідають високоякісним пластичним глинам і придатні для виготовлення керамічних виробів. Піщаники, що зустрічаються у вугленосній товщі, характеризуються досить високою механічною міцністю (450 - 1200)* 10⁵ Па і придатні на різних будівельних роботах. Деякі різновиди аргілітів і алевролітів Донбасу знаходять застосування для виробництва керамзиту.

Львівська філія Укрніїбудпроекта, що вивчала аргіліти, що складають відвали порід басейну, прийшла до висновку, що вони є дуже коштовною добавкою до суглинків, використовуваним для виробництва будівельної цегли.

Введення в шахту 15 - 20 % глинистих сланців істотно знижує вологість вихідного матеріалу, зменшує вагу цегли і у два-три рази підвищує його міцність. Крім того, частки вугілля, що містяться в них, беруть участь у процесі горіння при випалі цегли і зсередини підтримують у виробі температуру. У зв'язку з цим з'являється можливість значного зменшення витрати палива на випал.

Протягом багатьох літ Сокальський цегельний завод ефективно застосовує добавку глинистих сланців, узятих з відвалів. Уже випущено більш 500 млн. штук цегли високої марки, використаного в житловому і промисловому будівництві. При цьому загальна економія палива на випалення цегли щорічно складає близько 5 тис. т вугілля.

В даний час розглядається питання про будівництво великого цегельного заводу продуктивністю 50 - 100 млн. штук цегли в рік на сировинній базі шахтних відвалів гірських порід. Річний обсяг відходів ("хвостів") Центральної збагачувальної фабрики складає близько 1,2 млн. т., тому що "хвости" містять до 35 % вугілля. Передбачається їхнє спалювання в порохоподібному стані. З цією метою на Добротвірській ГЕС проектується будівництво цеху по підготовці відходів вуглезбагачення до спалювання. Відповідно до підрахунків, використання цих відходів для спалювання може замінити І млн. т вугілля в рік.

Отримані після спалювання брикети є коштовною сировиною будіндустрії. За даними Укріїбудпроект, включення шлаків у глини дозволяє виготовити досить міцні будівельні блоки довжиною до 1 метра n₇^н.