27. Як осмислюється буття античними філософами?

Дослідники виділяють такі основні етапи розвитку античної філософії: І - натурфілософія (VІ – І пол. V ст. до н.е.), ІІ - класична філософія (ІІ пол. V - ІV ст. до н.е.), ІІІ- пізня антична філософія (кін. ІV ст.. до н.е. - У ст. н.е.). Що філософія почалася з намагання пояснити Космос з нього самого. Тому логічно, що вихідною ідеєю, з якої починається історія філософії, стала ідея пошуку першооснови всього сущого в самій природі.. Фалес, (сер. VІ ст. до н.е.). стверджував, що першоосновою світу є вода, з якої все виникає і в яку все перетворюється. Учень Фалеса Анаксимандр (VI ст. до н.е.) піднявся до думки про абстрактний характер першооснови. За принцип всіх принципів, початок всіх початків він прийняв "апейрон", тобто безмежне.. Узагальнюючи матеріальне, Анаксімандр підійшов до філософської ідеї безкінечності, що складається з ідей безмежності (відсутності просторових меж) і вічності (відсутності часових меж). Анаксимен (585-525 рр. до н.е.) бачив основу світу в повітрі. Піфагор початок всього сущого, причину, що визначає його розмаїття, вбачав у числі – "Все є число". Світ, вважав мислитель, побудований на основі числових пропорцій і є гармонійним. Геракліт першоосновою світу вважав вогонь. Парменід уперше запропонував поняття буття як єдність, цілісність сущого. Зенон вперше поставив питання про проблеми безперервності і безкінечності. Демокрит за першооснову прийняв атом. Підсумовуючи вищесказане, необхідно відзначити, що стародавні грецькі філософи, розуміючи філософію перш за все як раціональне пізнання світу, зробили спробу пояснення світу з нього самого, намагалися дослідити, чим є Космос. На перший план висували проблему пошуку першооснови.

28. Охарактеризуйте буття у концепції Парменіда

Парменід народився в Елеї, тому приналежність його до елейської школи безперечна.

Філософія Парменда: Пропонує єдність мислення і буття: «Мислити означає те ж саме, що й бути»;

Пропонує концепцію: «Буття є, а небуття немає». Намагався знайти гармонію між ними;

Говорить про безперервність буття та його постійність: «Не може бути більше буття, чи менше, воно просто Є!»;

Відкриває закон виключення третього: «або є, або немає, третього не дано»;

Започатковує Онтологію – вчення про буття (з грецького «онтос» – суще, «логос» – буття);

Розглядав світ, як єдність видимого та невидимого, що сполучаються «еросом» (з грецького – «сполучення

Парменід вважав буття основою світу, дійшов парадоксального висновку: що існує тільки буття, а небуття не існує, бо якщо людина думає про небуття, то воно постає як буття. Отже, буття з самого початку постало як загадка філософії. Перша концепція буття була введена у філософію Парменидом (5-4 вв. до н. э). Серед думок, які самі по собі суб'єктивні породження людського, він виявив думку, як би що виводить за межі суб'єктивного, не думка про щось, а думку як таку, не існування чогось, а просто існування - Абсолютну думку. Абсолютна думка і є буття, а буття є думка, але не суб'єктивна думка людини, а Логос - космічний розум офії.