58 Доведіть наявність межі між людським розумом та штучним інтелектом. Чим це визначається?

Що вважати інтелектом? Існує визначення інтелекту як здатності вирішити інтелектуальні завдання. Тут під інтелектуальним завданням розуміється те завдання, у якого не існує відомого алгоритму розв'язання. Тобто завдання, для якого потрібно створити алгоритм із нуля. Наприклад, доведення недоведеної теореми, наукове відкриття, художня діяльність тощо. Деякі фахівці за інтелект приймають здатність раціонального, мотивованого вибору, в умовах нестачі інформації. Тобто інтелектуальною просто вважається та програма діяльності, що зможе вибрати з певної множини альтернатив, наприклад, куди йти у випадку «ліворуч підеш ...», «праворуч підеш ...», «прямо підеш ...».

прихильники слабкого ШІ воліють розглядати програми лише як інструмент, що дозволяє вирішувати ті або інші завдання, які не вимагають повного спектра людських пізнавальних здібностей. Мислення є процесом обробки інформації, що перебуває в пам'яті: аналіз, синтез і самопрограмування.

Аналогічну позицію займає й Роджер Пенроуз, що у своїй книзі «Новий розум короля» аргументує неможливість одержання процесу мислення на основі формальних систем

Розум же — це пізнавальні та аналітичні здібності людини. філософське пізнання є особливий тип цілісного пізнання світу. Специфікою філософського пізнання є прагнення вийти за межі фрагментарної дійсності і знайти фундаментальні принципи і основи буття, визначити місце людини в нім. Філософське пізнання засноване на певних світоглядних передумовах. У його склад входять: гносеологія, онтологія.

В процесі філософського пізнання суб'єкт прагне не тільки зрозуміти буття і місце людини в нім, але і показати, якими вони повинні бути, тобто прагне створити ідеал.

Найяскравішим виразником і показником людської свідомості є розум - здатність мислити і розуміти (у грецькій філософії - це нус, в латинському варіанті - інтелект). Тільки завдяки йому відбувається такий процедурний акт свідомості як мислення - вищий ступінь людського пізнання, інформаційна діяльність мозку, що набуває якості опосередкованого, узагальненого відображення об'єктивної реальності. Тобто мислення – це акт свідомості, а свідомість штучному інтелекту не доступна.

І якщо аналітичні здібності ще можуть бути підвладні машині, то пізнання – ні. Також штучному інтелекту не доступні зміни емоційної рівноваги, оскільки емоцій, як таких вона не має та вольові імпульси.

59 Створіть філософський портрет студентської свідомості і самосвідомості скрізь призму поняття «культура мислення»

Свідомість - процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. Свідомість ― вищий рівень психічного віддзеркалення і регуляції, властивий тільки людині як суспільно-історичній істоті. З практичної точки зору, свідомість можна розглядати як сукупність чуттєвих і розумових образів, що безпосередньо з'являються перед суб'єктом у його внутрішньому світі і передбачають його практичну діяльність, яка безперервно змінюється.

Самосвідомість являє собою складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення - уявлення, а потім у поняття свого власного "Я" як суб'єкта, що відрізняється від інших суб'єктів.

На відміну від свідомості самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві Якщо свідомість є знанням про Іншого, то самосвідомість - знанням людини про саму себе. Якщо свідомість орієнтована на весь об'єктивний світ, то об'єктом самосвідомості є сама особистість. У самосвідомості вона виступає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання.

Культура мислення - не вроджена якість. Вона не дана людині в готовому вигляді, а формується і розвивається в результаті освоєння нею навколишньої дійсності та оволодіння знаннями, накопиченими людством.

У розпорядженні людини є цілий спектр можливих способів підвищення культури мислення, наприклад, збагачення власного розумового досвіду розумовим досвідом інших шляхом читання художньої та наукової літератури. Але недоліком подібного способу розвитку культури мислення є, по-перше, те, що таке читання, як правило, носить безсистемний характер і, по-друге, не сприяє усвідомленому засвоєнню законів, форм, правил, прийомів пізнавальної діяльності мислення, які й становлять зміст культури мислення.

Культура мислення студента розвивається поступово в результаті освоєння все нового і нового матеріалу.

На базі цього можна вважати, що студентська самосвідомість – це усвідомлення і оцінка студента самого себе як суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності, як особистості - свого морального обличчя та інтересів, цінностей, ідеалів і мотивів поведінки, розширення його інтересів з набутим розширеним спектром можливостей та потрібностей в рамках університету.

Студентство як найбільш освічена і соціально активна мікрогрупа молоді особливо гостро відчуває зміни, що відбуваються в житті суспільства.

Студентська свідомість орієнтується на об’єктивний світ, на те, що відбувається, що потрібно знати і що може формувати світогляд.