48. У чому полягають труднощі філософського вирішення проблеми свідомості

Проблема свідомості – одна з найважливіших і загадкових. Вона як філософська категорія має складну і суперечливу історію, характеризується багатозначністю підходів і тлумачень. Це свідчить, водночас, про пильну увагу філософів до проблеми свідомості, актуальність якої пояснюється тим, що:

– без з'ясування природи людської свідомості не можна визначити місце і роль людини в світі, особливості її взаємовідносин з навколишньою дійсністю;

– питання про сутність свідомості, про її зв'язок з буттям є одним із найважливіших світоглядних і методологічних аспектів кожного філософського напрямку;

– всі проблеми сучасної суспільної практики органічно пов'язані з дослідженнями свідомості. Це стосується гострих і актуальних проблем суспільного розвитку, взаємодії людини і техніки, відношення

У філософії є дві найбільш відомі концепції, котрі розглядають проблему свідомості. Перша з них прагне з’ясувати сутність, особливості, природу та походження явища. Друга – констатує те, що свідомість унікальний феномен, але залишає поза увагою з’ясування її сутності, природу та походження. Перша концепція – матеріалістична. Друга – феноменологічна, ідеалістична.

Об’єктивні ідеалісти (Лейбніц, Прокл, Греблі, Платон, Гегель) розглядали СВ. як духовну субстанцію, що існує поза і до матеріальних речей; зовнішній світ, на їх думку, визначається світом ідей, абсолютним духом, світовим розумом або волею, які утворюють внутрішню сутність предметів, що чуттєво сприймаються.

Суб'єктивні ідеалісти (Д. Берклі, Е. Мах, Д. Юм та ін.) виходили з абсолютної несумісності матерії і свідомості, але вважали справжньою реальністю лише відчуття людини; речі, на їх думку, становлять вторинне буття, похідне від відчуттів.

Матеріалісти (Епікур, Т. Гоббс, П. Гольбах, Д.Дідро) – визнавали незалежне існування світу від свідомості і доводили, що джерело свідомості міститься в матерії.

49. Що таке свідомість? Визначте структуру свідомості.

Свідомість — це вища форма відображення навколишнього світу. А відображення є процесом і результатом встановлення відповідності щодо структур будь-яких систем, які взаємодіють і впливають на їхнє подальше існування.

Структура СВ.

- інтелект, розум – сукупність інформації про навколишню дійсність та здатність її переробки та переосмислення ;

- воля – допомагає людині долати перешкоди, робити вибір між своїми цілями і діями, та керує зусиллями у виконанні своїх прагнень(ф-ція керуюча);

- емоції – відношення людини до певного предмету (ф-ція оціночно – емоційна);

- цілепокладання - смисло-утворюючий зміст практики, що полягає у формуванні цілі як суб'єктивно ідеального образу і втіленні її в реальності в результаті діяльності людину;

- мотивація до дій - спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; це те, що знаходиться в людини "всередині". Якщо людина мотивована, її задоволення від роботи обов'язково призведе до гарного результату.

- пам'ять – здатність запам’ятати, зберегти і в відповідний момент відтворити інформацію.

- самосвідомість – звертання до самого себе