- •Тема 1. Метатеорія держави і права
- •§ 1. Предмет теорії держави і права.
- •§ 2. Науковий статус теорії держави і права.
- •§ 3. Методологія теорії держави і права
- •Тема 2. Суспільство, держава і право
- •§ 1. Загальна характеристика суспільства
- •§ 2. Поняття й ознаки держави
- •§ 3. Поняття, принципи і функції права
- •§ 4. Співвідношення держави з суспільством
- •§ 5. Виникнення держави і права
- •§ 6. Філософія права
- •§ 7. Філософія держави
- •Тема 3. Порівняльне державознавство
- •§ 1. Форма і типологія держави
- •§ 2. Форма правління 27
- •§ 3. Форма державно-територіального устрою та міждержавних об’єднань 29
- •§ 4. Загальна характеристика політико-державного режиму
- •§ 5. Демократичний режим
- •§ 6. Авторитарний режим
- •§ 7. Тоталітарний режим
- •§ 8. Цивілізаційний підхід до типології держави
- •§ 9. Формаційний підхід
- •Тема 4. Сутність держави
- •§ 1. Загальна характеристика державної влади
- •§ 2. Основа і прояви державної влади
- •§ 3. Єдність і поділ влади
- •§ 4. Функції і механізм держави 46
- •§ 5. Державний орган
- •Тема 5. Норма права
- •§ 1. Поняття і класифікація соціальних норм.
- •§ 2. Поняття норми права
- •§ 3. Співвідношення права і моралі
- •§ 4. Структура норми права
- •§ 5. Види правових норм
- •§ 6. Характеристика правового регулювання суспільних відносин
- •Тема 6. Правотворчість
- •§ 1. Співвідношення понять «форма» і «джерело» права.
- •§ 2. Характеристика окремих форм права 56
- •§ 3. Поняття і види нормативно-правових актів
- •§ 4. Межі дії нормативно-правових актів
- •§ 5. Поняття правотворчості
- •§ 6. Правотворчий процес
- •§ 7. Прогалини у позитивному праві
- •§ 8. Систематизація нормативних актів
- •§ 9. Юридична техніка
- •Тема 7. Правовідносини
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правовідносин
- •§ 2. Загальна характеристика суб’єктів права
- •§ 3. Об'єкти та зміст правовідносин
- •§ 4. Юридичні факти, презумпції і фікції
- •Тема 8. Система права і законодавства
- •§ 1. Система права
- •§ 2. Система законодавства
- •Тема 9. Тлумачення норм права
- •§ 1. Поняття і види тлумачення
- •§ 2. Способи (прийоми) тлумачення правових норм
- •Тема 10. Реалізація і застосування права
- •§ 1. Реалізація права
- •§ 2. Застосування права
- •§ 3. Акти правозастосування 76
- •§ 4. Юридичні колізії і способи їх розв’язання
- •Тема 11. Правосвідомість
- •§ 1. Поняття, структура і види правосвідомості
- •§ 2. Правова культура та її антиподи
- •Тема 12. Законність, правопорядок і дисципліна
- •§ 1. Сутність законності, правопорядку і дисципліни
- •§ 2. Гарантії законності
- •§ 3. Зміцнення законності – умова для формування правової держави і демократії
- •Тема 13. Правова поведінка і юридична відповідальність
- •§ 1. Суть правової поведінки.
- •§ 2. Характеристика правопорушення 87
- •§ 3. Юридичний склад правопорушення
- •§ 4. Правомірна поведінка
- •§ 5. Юридична відповідальність
- •Тема 15. Сутність правового регулювання
- •§ 1. Механізм і стадії правового регулювання
- •§ 2. Правові стимули й обмеження 93
- •Тема 16. Порівняльне правознавство
- •§ 1. Типологія права
- •§ 2. Правова система
§ 9. Формаційний підхід
В основі такого підходу лежить поняття історичного типу держави.
Історичний тип держави – це сукупність основних, найважливіших рис держави певної суспільно-економічної формації, що виражає їхню класову сутність (а також сукупність держав, що відносяться до одній суспільно-економічній формації і мають єдину класову сутність).
Розрізняється п'ять типів суспільно-економічної формації (СЕФ): первісна, рабовласницька, феодальна, буржуазна і комуністична.
Первісна СЕФ характеризується відсутністю держави в цей період. Однак саме на цьому етапі відбувається формування піздньородового типу держави, коли починає зароджуватися розшарування первісного суспільства: виділяються вожді, старійшини, дружина, служителі культу. Однак, це виділення носить разовий, випадковий характер.
В період рабовласницької СЕФ формується рабовласницький тип держави. Одним із найважливіших його принципів виступає існування приватної власності на основні засоби виробництва і на людей – рабів. Раби і рабовласники є основними класами рабовласницького суспільства. Це – класи-антагоністи. Рабовласники мали усі права, раб же вважався одушевленою річчю. Основною формою правління була республіка (Афіни, Спарта, доімперський Рим). Класична марксистська теорія, що найбільш повно розробила проблеми формаційного підходу до типології держав, об'єднувала держави Східної деспотії (для якої характерною була монархія) і рабовласницькі держави Середземномор'я (Рим і Елладу) в одне загальне поняття рабовласницьких держав. Сучасна теорія держави їх розділяє. Рабовласницький етап розвитку держави повалився разом із падінням Римської імперії під ударами варварських союзів племен в епоху Великого переселення народів.
Наступний тип СЕФ зветься феодальним. Умовно феодальну СЕФ Західної Європи можна розділити на наступні епохи: 41
1. Епоха Темних століть (V–XV століття).
2. Епоха Відродження і Реформації (XVI–XVII століття).
3. Епоха Просвітництва (XVIII століття).
Для епохи Темних століть було характерно створення централізованої феодальної держави і її наступне роздроблення (це було пов'язано з тим, що монарх роздавав землю феодальній знаті за службу). Одним із найважливіших принципів феодального типу держави і права в цю епоху був принцип васального підпорядкування, принцип відповідності об'єму і характеру політичної влади розмірам землі. Васальне підпорядкування здійснювалося відповідно до принципу «Васал мого васала – не мій васал !».
Це соціальне явище отримало назву феодальних сходів.
В епоху Відродження і наступної Реформації відбувається об'єднання земель і створення станово-представницької монархії. В епоху Відродження (Ренесанс) феодальні сходи руйнуються і принцип «Васал мого васала – не мій васал» іде в минуле. Саме поняття Ренесансу пов’язано з теорією, що на цей період доводиться відродження (Ренесанс) античного мистецтва. На наступний період Реформації (епоху релігійних війн між католиками і протестантами) доводиться зародження абсолютної монархії. Остаточне ж її оформлення настає в епоху Просвітництва.
Для феодальної держави був характерним поділ суспільства на два основних класи: феодалів і залежних селян. Земля знаходилася у власності феодала, а селяни працювали на ній, несли феодальні повинності (панщина, оброк).
Феодальний характер власності на землю, як основного засобу виробництва, визначив ту обставину, що феодальні держави (в основному) виникали й існували як монархії. У незалежних (вільних) містах, де панувало купецтво і власність була приватною, існувала республіканська форма правління (міста-республіки Новгород, Псков, Венеція, Генуя тощо).
Для буржуазного типу держави був характерним принцип формально-юридичної рівності громадян перед законом. Станова нерівність замінялася нерівністю соціальною. Виникли два основних класи: буржуазія і пролетаріат.
У своєму розвитку буржуазна держава пройшла (на даний момент) наступні етапи:
1. Етап первинного накопичення капіталу.
2. Етап індустріалізації.
3. Етап імперіалізму.
4. Етап постіндустріального суспільства.
42
Для перших двох етапів було характерним цензове виборче право. Вводився майновий ценз, тому що лише економічно незалежні суб'єкти були здатні приймати рішення.
В епоху імперіалізму вводиться загальне виборче право. Однак воно не працює, тому що виборча компанія «по кишені» лише тим, хто користується підтримкою великого капіталу.
Четвертий етап триває і сьогодні. Для нього характерно поступове акціонування економіки. Пролетаріат підвищує свою кваліфікацію і стає частиною т.зв. «середнього класу» – класу власників, гаранта стабільності в суспільстві. Антагонізм між пролетаріатом і буржуазією іде в минуле.
Соціалістична держава характерна для першого етапу комуністичної СЕФ – соціалізму. У ньому немає антагоністичних класів. Офіційно класів три: робітники, селяни, інтелігенція. Утім, останню іноді називають прошарком, а не класом. На сьогодні збереглося три соціалістичних держави: КНР, КНДР, Республіка Куба. Для соціалізму характерна державна власність на засоби виробництва і заперечення головної ролі приватної власності.