- •Тема 1. Метатеорія держави і права
- •§ 1. Предмет теорії держави і права.
- •§ 2. Науковий статус теорії держави і права.
- •§ 3. Методологія теорії держави і права
- •Тема 2. Суспільство, держава і право
- •§ 1. Загальна характеристика суспільства
- •§ 2. Поняття й ознаки держави
- •§ 3. Поняття, принципи і функції права
- •§ 4. Співвідношення держави з суспільством
- •§ 5. Виникнення держави і права
- •§ 6. Філософія права
- •§ 7. Філософія держави
- •Тема 3. Порівняльне державознавство
- •§ 1. Форма і типологія держави
- •§ 2. Форма правління 27
- •§ 3. Форма державно-територіального устрою та міждержавних об’єднань 29
- •§ 4. Загальна характеристика політико-державного режиму
- •§ 5. Демократичний режим
- •§ 6. Авторитарний режим
- •§ 7. Тоталітарний режим
- •§ 8. Цивілізаційний підхід до типології держави
- •§ 9. Формаційний підхід
- •Тема 4. Сутність держави
- •§ 1. Загальна характеристика державної влади
- •§ 2. Основа і прояви державної влади
- •§ 3. Єдність і поділ влади
- •§ 4. Функції і механізм держави 46
- •§ 5. Державний орган
- •Тема 5. Норма права
- •§ 1. Поняття і класифікація соціальних норм.
- •§ 2. Поняття норми права
- •§ 3. Співвідношення права і моралі
- •§ 4. Структура норми права
- •§ 5. Види правових норм
- •§ 6. Характеристика правового регулювання суспільних відносин
- •Тема 6. Правотворчість
- •§ 1. Співвідношення понять «форма» і «джерело» права.
- •§ 2. Характеристика окремих форм права 56
- •§ 3. Поняття і види нормативно-правових актів
- •§ 4. Межі дії нормативно-правових актів
- •§ 5. Поняття правотворчості
- •§ 6. Правотворчий процес
- •§ 7. Прогалини у позитивному праві
- •§ 8. Систематизація нормативних актів
- •§ 9. Юридична техніка
- •Тема 7. Правовідносини
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правовідносин
- •§ 2. Загальна характеристика суб’єктів права
- •§ 3. Об'єкти та зміст правовідносин
- •§ 4. Юридичні факти, презумпції і фікції
- •Тема 8. Система права і законодавства
- •§ 1. Система права
- •§ 2. Система законодавства
- •Тема 9. Тлумачення норм права
- •§ 1. Поняття і види тлумачення
- •§ 2. Способи (прийоми) тлумачення правових норм
- •Тема 10. Реалізація і застосування права
- •§ 1. Реалізація права
- •§ 2. Застосування права
- •§ 3. Акти правозастосування 76
- •§ 4. Юридичні колізії і способи їх розв’язання
- •Тема 11. Правосвідомість
- •§ 1. Поняття, структура і види правосвідомості
- •§ 2. Правова культура та її антиподи
- •Тема 12. Законність, правопорядок і дисципліна
- •§ 1. Сутність законності, правопорядку і дисципліни
- •§ 2. Гарантії законності
- •§ 3. Зміцнення законності – умова для формування правової держави і демократії
- •Тема 13. Правова поведінка і юридична відповідальність
- •§ 1. Суть правової поведінки.
- •§ 2. Характеристика правопорушення 87
- •§ 3. Юридичний склад правопорушення
- •§ 4. Правомірна поведінка
- •§ 5. Юридична відповідальність
- •Тема 15. Сутність правового регулювання
- •§ 1. Механізм і стадії правового регулювання
- •§ 2. Правові стимули й обмеження 93
- •Тема 16. Порівняльне правознавство
- •§ 1. Типологія права
- •§ 2. Правова система
§ 3. Об'єкти та зміст правовідносин
Об'єкт правовідносин -це те реальне благо, на використання або охорону якого спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Розрізняються наступні види об'єктів:
1. Об’єкти права власності (речі) – предмети матеріального світу, що мають просторові межі чи грошовий еквівалент.
2. Об’єкти зобов’язального права (поведінка) – дії або бездіяльність, а також результати діяння.
3. Об’єкти авторського права (предмети духовної творчості) – витвори мистецтва, науки, культури.
4. Особисті немайнові блага – ім'я, честь, гідність.
Зміст правовідносин має двоїстий характер. Розрізняють юридичний і фактичний зміст.
Юридичний зміст правовідносин – це можливість певних дій управомоченої особи, а також необхідність певних дій або необхідність утриматися від певних дій зобов'язаної особи, а фактичний зміст – самі дії, у яких реалізуються права й обов'язки. 68
Таким чином, юридичний зміст правовідносин – це суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Суб'єктивне право – це передбачена для управомоченої особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов'язками інших осіб.
Юридичний обов'язок є запропонована зобов'язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати в інтересах управомоченої особи.
§ 4. Юридичні факти, презумпції і фікції
Юридичний факт – конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Класифікація юридичних фактів:
I. За вольовою ознакою.
1. Події – це юридичні факти, що не залежать від волі та свідомості особи.
2. Діяння – це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи.
а) Дії – це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи і виражаються в активній поведінці.
б) Бездіяльність – це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи і виражаються в пасивній поведінці.
II. За правовими наслідками.
1. Правостворюючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує виникнення правовідносин.
2. Правозмінюючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує зміну правовідносин.
3. Правоприпиняючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує припинення правовідносин.
III. За юридичною природою.
1. Правомірні.
а) юридичні акти – зовні виражені рішення людей, спрямовані на досягнення правового результату. 69
б) юридичні вчинки – фактична поведінка людей, що складають зміст реальних життєвих відносин.
2. Неправомірні.
а) Злочини – юридичні факти, що караються в кримінальному порядку (вбивство).
б) Проступки – юридичні факти, що не караються в кримінальному порядку (прогул).
Презумпція – припущення про факт, існування або відсутність якого передбачається встановленим або не встановленим.
Розрізняються презумпції:
I. За сферою дії.
1. Загальноправові.
2. Міжгалузеві.
3. Галузеві.
4. Правових інститутів.
II. За можливістю спростування.
1. Незаперечні.
2. Спростовні.
Правова фікція – фактично неіснуюче положення, що має юридичне значення в силу того, що право визнає його існуючим.
Так, в українському законодавстві, днем смерті громадянина, оголошеного мертвим, вважається день набуття законної сили рішення суду про оголошення його мертвим.
