- •Тема 1. Метатеорія держави і права
- •§ 1. Предмет теорії держави і права.
- •§ 2. Науковий статус теорії держави і права.
- •§ 3. Методологія теорії держави і права
- •Тема 2. Суспільство, держава і право
- •§ 1. Загальна характеристика суспільства
- •§ 2. Поняття й ознаки держави
- •§ 3. Поняття, принципи і функції права
- •§ 4. Співвідношення держави з суспільством
- •§ 5. Виникнення держави і права
- •§ 6. Філософія права
- •§ 7. Філософія держави
- •Тема 3. Порівняльне державознавство
- •§ 1. Форма і типологія держави
- •§ 2. Форма правління 27
- •§ 3. Форма державно-територіального устрою та міждержавних об’єднань 29
- •§ 4. Загальна характеристика політико-державного режиму
- •§ 5. Демократичний режим
- •§ 6. Авторитарний режим
- •§ 7. Тоталітарний режим
- •§ 8. Цивілізаційний підхід до типології держави
- •§ 9. Формаційний підхід
- •Тема 4. Сутність держави
- •§ 1. Загальна характеристика державної влади
- •§ 2. Основа і прояви державної влади
- •§ 3. Єдність і поділ влади
- •§ 4. Функції і механізм держави 46
- •§ 5. Державний орган
- •Тема 5. Норма права
- •§ 1. Поняття і класифікація соціальних норм.
- •§ 2. Поняття норми права
- •§ 3. Співвідношення права і моралі
- •§ 4. Структура норми права
- •§ 5. Види правових норм
- •§ 6. Характеристика правового регулювання суспільних відносин
- •Тема 6. Правотворчість
- •§ 1. Співвідношення понять «форма» і «джерело» права.
- •§ 2. Характеристика окремих форм права 56
- •§ 3. Поняття і види нормативно-правових актів
- •§ 4. Межі дії нормативно-правових актів
- •§ 5. Поняття правотворчості
- •§ 6. Правотворчий процес
- •§ 7. Прогалини у позитивному праві
- •§ 8. Систематизація нормативних актів
- •§ 9. Юридична техніка
- •Тема 7. Правовідносини
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правовідносин
- •§ 2. Загальна характеристика суб’єктів права
- •§ 3. Об'єкти та зміст правовідносин
- •§ 4. Юридичні факти, презумпції і фікції
- •Тема 8. Система права і законодавства
- •§ 1. Система права
- •§ 2. Система законодавства
- •Тема 9. Тлумачення норм права
- •§ 1. Поняття і види тлумачення
- •§ 2. Способи (прийоми) тлумачення правових норм
- •Тема 10. Реалізація і застосування права
- •§ 1. Реалізація права
- •§ 2. Застосування права
- •§ 3. Акти правозастосування 76
- •§ 4. Юридичні колізії і способи їх розв’язання
- •Тема 11. Правосвідомість
- •§ 1. Поняття, структура і види правосвідомості
- •§ 2. Правова культура та її антиподи
- •Тема 12. Законність, правопорядок і дисципліна
- •§ 1. Сутність законності, правопорядку і дисципліни
- •§ 2. Гарантії законності
- •§ 3. Зміцнення законності – умова для формування правової держави і демократії
- •Тема 13. Правова поведінка і юридична відповідальність
- •§ 1. Суть правової поведінки.
- •§ 2. Характеристика правопорушення 87
- •§ 3. Юридичний склад правопорушення
- •§ 4. Правомірна поведінка
- •§ 5. Юридична відповідальність
- •Тема 15. Сутність правового регулювання
- •§ 1. Механізм і стадії правового регулювання
- •§ 2. Правові стимули й обмеження 93
- •Тема 16. Порівняльне правознавство
- •§ 1. Типологія права
- •§ 2. Правова система
Тема 9. Тлумачення норм права
§ 1. Поняття і види тлумачення
Тлумачення права – це інтелектуально-вольова діяльність по встановленню справжнього змісту правових актів з метою їх реалізації й удосконалювання.
Мета тлумачення полягає в тому, щоб з'ясувати точний зміст юридичних правил, правових розпоряджень, що містяться в нормативно-правових актах.
Об'єктами тлумачення виступають юридичні нормативні акти як письмові акти-документи, що містять норму права. 72
Процес тлумачення складається з двох стадій: з'ясування і роз'яснення. Тлумачення, як інтелектуально-розумовий процес, спрямований на пізнання юридичної норми, називається з'ясуванням. З'ясування – тлумачення для себе. У тому випадку, коли суб'єкт тлумачення в тій або іншій формі виражає результати з'ясування для інших осіб, має місце роз'яснення.
Існує дві класифікації тлумачення: за суб’єктами та за об’ємом.
Розрізняється два види тлумачення за суб'єктами:
I. Офіційне.
1. Легальне – тлумачення вищих судових органів.
2. Автентичне – тлумачення органа, що видав акт.
3. Правозастосувальне – як правило, це – тлумачення правозастосовчих органів.
II. Неофіційне.
1. Повсякденне – тлумаченням займається будь-який суб'єкт права.
2. Професійне – тлумачення дають фахівці-юристи.
3. Доктринальне – тлумачення проводиться вченими-юристами.
Крім того, існує ще два різновиди тлумачення:
1. Нормативне – дається офіційне роз'яснення норми в цілому безвідносно її реалізації.
2. Казуальне – норма інтепретується щодо конкретного випадку.
Щодо тлумачення за об'ємом, тобто з'ясування співвідношення між дійсним змістом норми та її текстуальним виразом, то розрізняються наступні види тлумачення:
1. Буквальне (адекватне) тлумачення означає відповідність словесного виразу норми права її дійсному змісту.
2. Розширювальне тлумачення – зміст норми, що тлумачиться, виявляється ширшим її текстуального виразу.
3. Обмежувальне тлумачення – зміст норми права виявляється вужчим її текстуального виразу.
Розширювальне та обмежувальне тлумачення – результат недосконалості законодавства.
§ 2. Способи (прийоми) тлумачення правових норм
Під способами тлумачення розуміється сукупність прийомів і засобів, використовуваних для встановлення змісту норми права.
Основними способами тлумачення є: 73
1. Граматичний – сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування тексту на основі даних філології, правил мови.
2. Логічний – сукупність спеціальних прийомів, заснованих на безпосередньому використанні законів і правил формальної логіки.
3. Систематичний – сукупність спеціальних прийомів, обумовлених системністю права і законодавства, і спрямованих на аналіз системних зв'язків нормативного положення, що тлумачиться, з іншими елементами системи права і системи законодавства.
4. Історико-політичний – сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на аналіз історичної ситуації, соціально-економічних і політичних чинників, що зумовили видання нормативно-правового акту і вплинули на волю законодавця.
5. Телеологічний (цільовий) – сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування мети видання нормативно-правового акту.
6. Функціональний – сукупність спеціальних прийомів, що враховують умови і чинники, при яких реалізується нормативно-правовий акт.
7. Спеціально-юридичний – сукупність спеціальних прийомів, заснованих на юридичних знаннях (юридичних понять, термінів, юридичних конструкцій, закономірностей правового регулювання, правил юридичної техніки тощо).
Використавши різні способи тлумачення, інтерпретатор може правильно і повно виявити волю законодавця, викладену в тексті нормативного акту.
