§ 2. Загальна характеристика суб’єктів права

Поняття, характеристика і види суб'єктів права

Суб'єктами правовідносин або суб'єктами права є індивіди або організації, що, на підставі юридичних норм, можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав і обов'язків.

Основною характеристикою суб’єктів права є їх правосуб'єктність, тобто передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. Вона складається з двох елементів:

1. Правоздатність – здатність мати права й обов'язки (з'являється в момент народження і припиняється в момент смерті).

2. Дієздатність – здатність своїми діями здійснювати права й обов'язки. Виділяється два види дієздатності:

а) Угодоздатність – здатність укладати цивільно-правові угоди.

б) Деліктоздатність – здатність відповідати за свої вчинки.

Залежно від віку розрізняють наступні види дієздатності:

1. Недієздатність – суб’єкти права можуть укладати лише дрібні побутові угоди (до 15 років).

2. Відносна дієздатність – суб’єкти права можуть мати свої кошти, але розпоряджаються ними за згодою батьків або опікунів (від 15 до 18 років).

66

3. Повна дієздатність – суб’єкти права самостійно здійснюють всі угоди (з 18 років).

Крім того, у певних випадках дієздатність може бути обмежена в судовому порядку (для психічних хворих або осіб, що страждають від алкогольної або наркотичної залежності).

Розрізняються наступні категорії суб'єктів правовідносин:

I. Індивіди.

1. Громадяни держави.

2. Іноземні громадяни.

3. Особи без громадянства (апатриди).

4. Особи з подвійним громадянством (біпатриди).

II. Організації.

1. Державні організації.

а) Державні органи.

б) Державні установи і підприємства.

в) Держава.

2. Недержавні організації.

а) Громадські організації.

б) Господарські організації.

в) Релігійні організації.

III. Соціальні спільноти і інститути.

1. Народ.

2. Нація.

3. Населення регіону.

4. Трудовий колектив.

5. Родина.

Правовий статус особи.

Категорія особи (мається на увазі так звана “фізична особа”) виявляється потрійно: як людина, як громадянин і як особистість.

Людина – продукт природи, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.

Громадянин – людина, що відноситься до населення конкретної держави і наділена нею юридичним статусом.

Особистість – індивід як продукт суспільства, що має стійку систему соціально значимих рис.

Крім того, існує ще категорія юридичних осіб, тобто організацій, “які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді”. 67

Говорячи про правовий статус особи, слід мати на увазі, що в його структуру входять такі елементи, як основні права, свободи, обов’язки тощо.

Основне право – користування конкретними соціальними благами (право на освіту).

Свобода – абстрактна ступінь володіння і вибору поведінки (свобода пересування).

Основний обов'язок – установлена Конституцією для задоволення життєвих інтересів усіх членів суспільства необхідність, що наказує кожній особі певний вид і міру належної поведінки, і відповідальність у випадку її невиконання.

Види прав, свобод та обов’язків:

I. Особисті права і свободи.

II. Політичні права і свободи.

III. Громадянські права і свободи.

1. Соціально-економічні права і свободи.

2. Культурні права і свободи.

IV. Обов'язки.

Таким чином, правовий статус особи – це юридично закріплений стан особи в суспільстві, що виражається у певній системі її прав, обов'язків та відповідальності.