Хірургічна анатомія аномалій форми, кількості та положення нирок.

При операціях на "тазовій нирці" кращим є доступ: - Пирогова [0] - Параректальний [0] - Трансректальний [100] - По Пфанненштилю [0]

Хірургічні методи лікування нефроптоза в дітей: - Нефропексія по Федорову [10] - Нефропексія по Альбарану-Маріону [10] - Фіксація нирки аллопластичними матеріалами [0] - Операція Пителя-Лопаткіна-Рівоіра [100]

Найбільш оптимальною реконструктивною операцією при гідронефрозі є - Операція Маршалла-Марчетті-Кранца [0] - Операція Хайнца-Андерсена [100] - Операція Кана [0] - Операція Фенгера [0] - Операція Мажбіца [0] - Операція Фолєя [0] - Перетинання додаткової судини [0

Принципи операцій при флегмонах кисті і передпліччя.

Оперативне лікування флегмон передпліччя. На передпліччі мало підшкірної

жирової клітковини, тому флегмони роз-

виваються переважно по ходу судинно-нервових пучків (мал. 363). Розрізи шкіри

проводять по проекційних лініях променевої, ліктьової та серединної борозен перед-

пліччя. М'язи розділяють тупо, намагаючись не ушкодити судини та нерви. За по-

треби проводять додатковий розріз на протилежній поверхні передпліччя.

Флегмони тильної поверхні кисті розкривають ліній-

ними розрізами в місці найвираженішої припухлості, гіпе ремії та флуктуації. Лінія розрізу має проходити осторонь від проекції сухожилків м'язів — розгиначів пальців. Це дає змогу запобігти їх зрощенню зі шкірою.

Для розкриття поверхневих флегмон серединного долонного простору проводять

розріз у центрі долоні по її середній лінії (мал. 356). Розсікають шкіру й апоневроз.

Останній зазвичай набряклий, тьмяний. Некротизовані його частини висікають.

Глибокі (підсухожилкові) флегмони розкривають так само. Після розсічення до-

лонного апоневрозу всі маніпуляції потрібно здійснювати тупо, щоб не ушкодити

долонні артеріальні дуги (за потреби їх перев'язують).

М. Ьеііп рекомендував при флегмонах серединного долонного простору засто-

совувати дистальні міжпальцеві розрізи. Недоліком їх є неможливість забезпечення

достатніх умов для відтоку гною, особливо при локалізації некротичного вогнища в

проксимальній частині долоні.

В.Ф. Войно-Ясенецький запропонував розкривати флегмони серединного до-

лонного простору розрізом, яким з'єднував середину зап'ястка з променевим краєм

п'ястково-фалангового суглоба II пальця. За цього способу пальцем, уведеним у

рану під перший червоподібний м'яз ( т . ІитЬгісаІії) і сухожилки м'язів — згиначів

пальців, легко проникають у глибокий серединний простір долоні та, для ревізії, на

тильний бік першого міжп'ясткового проміжку, огинаючи вільний край міжкістко-

вого м'яза.

А. Капауеі рекомендував використовувати лінійний і зигзагоподібний розрізи

серединного долонного простору залежно від перебігу та локалізації гнійно-некро-

тичного процесу.

Лінійний розріз завдовжки 3—4 см проводять на рівні головок п'ясткових кісток.

Після розсічення шкіри й апоневрозу маніпуляції проводять тупо. За потреби, для

досягнення кращого дренування, паралельно першому проводять другий розріз.

Зигзагоподібний розріз дає змогу дренувати не лише гнійні запливи в середин-

ному долонному просторі, а й евакуювати гній з простору Пирогова—Пароні після розсічення долонної поперечної зв'язки зап'ястка. Застосовують такий розріз при

тяжких флегмонах серединного долонного простору, ускладнених прориванням

гною на передпліччя через зап'ястковий канал.

Флегмони фасціально-клітковинного простору гіпотенара розкривають лінійним

розрізом у місці найвираженіших флуктуації та гіперемії. Гнійно-некротичну по-

рожнину дренують за допомогою тонкої дренажної трубки.

Розкриття флегмони фасціально-клітковинного простору тенара потрібно вико-

нувати вкрай обережно, щоб уникнути ушкодження гілки серединного нерва, пере-

тинання якої значно обмежить функцію кисті.

М. ібєііп застосовував у цьому випадку розріз завдовжки 3—4 см, який проводив

по першій міжпальцевій складці. Після розрізання шкіри та підшкірної жирової

клітковини тупим способом обережно проникають по міжкістковому м'язу в про-

стір тенара, спорожнюють і дренують гнояк. Кисть фіксують у функціонально вигід-

ному положенні, дещо відвівши І палець.

До недоліків методу відносять утворення грубої рубцевої тканини в першому

міжпальцевому проміжку з подальшим обмеженням функції кисті через порушення

відведення І пальця.

За методом Канавела флегмону тенара розкривають розрізом, проведеним трохи

ззовні від шкірної складки, що відмежовує його від серединної частини долоні. Дов-

жина розрізу залежить від розміру ділянки флуктуації, стоншення та змінення шкі-

ри. Проксимальна межа розрізу має на 2—3 см не доходити до дистальної шкірної

складки зап'ястка.

Після розсічення шкіри та підшкірної жирової клітковини подальші маніпуляції

здійснюють тупо. Обережно проникаючи пальцем у глибину привідного м'яза вели-

кого пальця, ліквідують усі гнійні запливи та кишені. Флегмону можна розкрити і з

тильної поверхні кисті через небезпеку ушкодження променевої артерії.

Комісуральні флегмони розташовуються в дистальних відділах кисті. Запальний

процес виникає та локалізується в комісуральних просторах, проекція яких відпові-

дає "подушечкам" тилу долоні. Для розкриття таких флегмон проводять лінійні

розрізи у відповідних міжкісткових проміжках п'ястка завдовжки близько 2—3 см

паралельно осі кисті. За потреби можна зробити додатковий розріз у сусідньому

комісуральному просторі.

У разі поширення запального процесу на тильну поверхню кисті потрібно через

додаткові розрізи на тилу кисті дренувати гнійні запливи (мал. 357). Якщо гній по-

трапив у серединний долонний простір, потрібно продовжити розрізи в прокси-

мальному напрямку та розсікти апоневроз. Слід враховувати, що рани міжпальцевих

проміжків гояться довго з утворенням рубців, які обмежують функції пальця.

Оперативне лікування панарицію. Панарицій — запальний процес на пальці. За-

лежно від ураження тих чи інших анатомічних структур розрізняють шкірний,

підшкірний і нігтьовий панарицій.

Оперативний прийом при шкірному панариції полягає в розсіченні відшарованого

гноєм епідермального міхура. При цьому потрібно стежити, щоб не залишилося

кишень, які можуть стати джерелом поширення запального процесу. Після висічення

проводять ретельну ревізію ранової поверхні.

Для розкриття підшкірного панарицію застосовують лінійно-бічні (за Клаппом)

і дугоподібний (ключкоподібний) розрізи.

При нагнійних процесах у ділянках середньої й основної фаланг проводять

лінійно-бічні розрізи за Клаппом.

23)