- •1. Роль та значення системи технічного регулювання в умовах глобалізації економічних процесів
- •2. Роль міжнародних організацій в системі міжнародного технічного регулювання
- •2.1. Характеристика, завдання та напрями діяльності Світової організації торгівлі
- •2.2. Характеристика та основні напрями діяльності міжнародних організацій у сфері технічного регулювання
- •2.3. Міжнародні та регіональні організації з метрології
- •2.4. Міжнародні та європейські організації в галузі оцінки відповідності та акредитації
- •2.5. Міжнародні та регіональні організації в галузі якості, безпеки та споживчої політики
- •3. Особливості систем технічного регулювання країн світу
- •3.1. Система технічного регулювання в країнах єс – правила системи, принцип створення єдиного ринку
- •3.2. Аналіз іноземного досвіду побудови системи технічного регулювання та споживчої політики
- •4. Міжнародні угоди та законодавчо-нормативна база сфери міжнародного технічного регулювання
- •4.1. Характеристика міжнародних угод, директив єс у галузі технічного регулювання
- •4.2. Генеральна угода з питань митних тарифів і торгівлі
- •4.3. Роль, переваги та недоліки директив Нового і Глобального підходів щодо обов’язкових вимог до певних видів продукції
- •4.5. Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів
- •4.6. Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів
- •5. Складові системи міжнародного технічного регулювання
- •5.1. Система стандартизації продукції
- •5.2. Система оцінки відповідності
- •5.3. Міжнародні та європейські стандарти з підтвердження відповідності: стандарти серій iso 17000, en 45000
- •5.4. Політика єс з оцінювання відповідності
- •5.5. Системи управління безпечністю та якістю товарів і послуг
- •5.6. Стандарти brç, ifs, GlobalGap, програма єс щодо оповіщення про небезпечні товари rapex
- •6. Україна в системі міжнародної технічної допомоги. Програми міжнародної технічної допомоги в галузі технічного регулювання
- •6.2. «Зелена» книга
- •6.3. Зовнішні та внутрішні чинники впливу на систему технічного регулювання та споживчої політики
- •6.4. Аналіз вимог національного, міжнародного та європейського законодавства, що регулює питання надання міжнародної технічної допомоги
5.3. Міжнародні та європейські стандарти з підтвердження відповідності: стандарти серій iso 17000, en 45000
5.3.1. Принципи дотримання економічної інтеграції у ЄС
Економічна інтеграція у ЄС передбачає дотримання чотирьох принципів [22]: вільний рух товарів, вільний рух людей, рух послуг і капіталів.
Вільний рух товарів спирається на такі основні елементи:
– товари, законно вироблені в тій чи інший країні-члені, повинні вільно переміщуватись у межах усього Співтовариства;
– доказ того, що той чи інший товар не відповідає одній із основних вимог безпеки й санітарії, є обов’язком країн-членів; виробник не зобов’язаний доводити його відповідність;
– країни-члени мають право втручатися тільки тоді, коли той чи інший товар не відповідає одній з основних вимог, що означає зобов’язання країн-членів допускати товари на свої ринки в усіх інших випадках.
При організації роботи щодо приведення стандартів України у відповідність до критеріїв ЄС слід враховувати основні нормативні акти та стандартизаційні механізми ЄС. Передусім слід зазначити, що Рада ЄС у травні 1985 р. прийняла резолюцію про новий підхід до технічного узгодження та стандартизації, яка передбачає узгодження приписів і національних стандартів, а також встановлює принципи взаємного визнання на основі прийняття нової стратегії, що ґрунтується на таких п’яти принципах:
– визначення головних вимог, яким повинні задовольняти товари, що реалізуються на ринку для вільного руху в межах ЄС;
– технічні специфікації, які регулюють виробництво і реалізацію товарів і задовольняють основні вимоги, що визначаються європейським органами зі стандартизації (Європейський комітет зі стандартизації, Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці, Європейський інститут зі стандартизації телекомунікаційних стандартів тощо);
– впровадження європейських стандартів є добровільним. Відповідність основним вимогам може демонструватися альтернативними способами;
– виготовлення товарів згідно з узгодженими європейськими стандартами передбачає «презумпцію відповідності» головним вимогам і повинно сприяти спрощенню процесів сертифікації;
– відповідність основним вимогам або європейським стандартам здійснюється шляхом маркування продукту знаком сертифікації європейської відповідності (Сonformite Europeenne – CE).
Наведені принципи визначають новий підхід, що встановлює вимоги до товарів у межах формування внутрішнього ринку.
Крім того, важливо враховувати, що в резолюції від 21 грудня 1989 р. про глобальний підхід до сертифікації та випробувань Рада Європейських співтовариств заявила, що метою цього підходу є створення в межах внутрішнього ринку однорідного, транспарентного та надійного технічного середовища, яке має забезпечити довіру державним органам, господарчим суб’єктам та споживачам і врешті-решт дозволить підвищити якість товарів.
Резолюція про глобальний підхід визначає керівні принципи ЄС щодо оцінки відповідності:
– використання «модулів» для різних етапів оцінки відповідності (модульний підхід) і критеріїв для визначення та повідомлення органів у межах цих процедур;
– загальне використання європейських стандартів, що стосуються забезпечення якості (EN ISO 9000) і вимог, які висуваються до вищезгаданих органів (EN 45000), та створення систем акредитації;
– сприяння досягненню угод про взаємне визнання, що стосуються випробувань і сертифікації у нерегламентованій сфері, під егідою Європейської організації з випробувань і сертифікації;
– активне удосконалення існуючих інфраструктур забезпечення якості в межах ЄС з метою мінімізації їх відмінностей;
– розвиток відношень ЄС з третіми країнами шляхом угод про взаємне визнання та програм співробітництва і технічної допомоги.
Певні ускладнення для вітчизняної практики може створювати універсальна настанова ЄС щодо імплементації країнами-кандидатами на вступ нормативів ЄС. Так, вважається, що впровадження європейських стандартів у національні системи стандартів повинно відбуватися без будь-яких змін. Це має важливе значення для забезпечення транспарентності та загального застосування їх суб’єктами господарювання. Таке впровадження здійснюється протягом шести місяців з моменту утвердження європейського стандарту.
Для успішного розвитку промисловості країни важливу роль відіграє адаптація до вимог спільної екологічної політики Європейського Союзу. Дані процедури передбачають повний перехід протягом нетривалого перехідного періоду до реалізації в цих країнах екологічної політики ЄС, яка визначається у більше 200 Директивах ЄС (нормативних актах, рішеннях і стратегіях). У правовому плані інтерпретація з боку ЄС цієї умови означає «повне узгодження національного законодавства в такий спосіб, щоб воно на 100 % відповідало вимогам законодавства ЄС, причому не тільки на папері, але й, безумовно, на практиці», а саме:
– повну гармонізацію внутрішнього законодавства країн-кандидатів, тобто перенесення в нього (інкорпорацію) чинного законодавства ЄС;
– практичне впровадження вимог законодавства ЄС, у тому числі всіма підприємствами;
– створення адміністративного потенціалу для контролю за його неухильним дотриманням.
За оцінкою Комісії ЄС (1998 р.), перехід до європейських стандартів лише у сфері екологічної політики вимагатиме від 10 країн ЦСЄ значних витрат – близько 120 млрд євро, що відповідає в середньому 2,5 % ВВП щорічно. Оцінки вартості виконання вимог ЄС, зроблені кількома країнам ЦСЄ, так само свідчать про значний масштаб необхідних коштів. Згідно з даними міністерства з питань довкілля Польщі, «виконання базових директив ЄС щодо чистоти води, повітря та грунтів» до 2011 р. коштуватиме від 33 млрд дол. США до 44 млрд дол. США. Зважаючи на те, що на початку століття щорічні інвестиції в Польщі в охорону довкілля вже сягнули від 1,9 млрд дол. США до 2,2 млрд дол. США (1,7 % ВВП), для досягнення її власної нижньої оцінки країні довелося додатково збільшити витрати в цьому десятиріччі більш ніж на 1/3.
Вимоги стандартів ISО\IEC серії 17000 та EN серії 45000 включають такі напрями:
– керування органів з оцінки відповідності;
– керування системами якості органів сертифікації та випробувальних (калібрувальних) лабораторій; процедури акридитації; удосконалення компетентності ООВ, міжлабораторні випробування; валідація методик випробувань та калібрувань; метрологічне забезпечення випробувань і калібрувань; процедури оцінювання відповідності за ISO/IEC серії 17000.
5.3.2. Глобальний та модульний підходи до оцінки відповідності
Оцінка відповідності проводиться у кілька етапів (модулів), які можуть виключати один одного. Кожен із модулів переслідує певні цілі та передбачає певну кількість різних процедур, що використовуються стосовно широкого кола товарів, які сертифікуються (табл. 4). Одні модулі стосуються фази розробки (дизайну) товару, інші – фази виробництва, ще інші – обох цих фаз (рис. 18). Кожна директива нового підходу передбачає обов’язкове проходження певних модулів і можливі альтернативні процедури в межах окремих із них.
Таблиця 4 – Основні модулі оцінки відповідності нормам і стандартам ЄС
Модуль |
Назва модуля |
Короткий зміст модуля |
A |
Внутрішній контроль виробництва |
Охоплює внутрішнє проектування і контроль виробництва. Цей модуль не вимагає залучення уповноваженого органу |
B |
Експертиза на відповідність типу продукції співтовариства |
Охоплює фазу проектування. Проводиться уповноваженим органом, яким видається сертифікат з висновками експертизи. За цим модулем обов’язково слідує модуль оцінки фази виробництва |
C |
Відповідність продукції певному типу |
Охоплює фазу виробництва і слідує за модулем В. Здійснюється оцінка відповідності продукції типу, описаному у сертифікаті, виданому відповідно до модуля В. Залучення уповноваженого органу відбувається не обов’язково |
D |
Перевірка якості виробництва |
Охоплює фазу виробництва і слідує за модулем В. Відбувається згідно зі стандартом якості EN ISO 9002 із залученням уповноваженого органу, відповідального за затвердження і контроль системи якості виробництва, кінцевої інспекції та перевірки продукції, встановленої виробником |
E |
Перевірка якості виробу |
Охоплює фазу виробництва і слідує за модулем В. Відбувається згідно зі стандартом якості EN ISO 9003 із залученням уповноваженого органу, відповідального за затвердження і контроль системи якості кінцевої інспекції та перевірки продукції, встановленої виробником |
F |
Перевірка виробу |
Охоплює фазу виробництва і слідує за модулем В. Уповноважений орган контролює відповідність продукції типу, описаному у сертифікаті, виданому відповідно до модуля В, і видає сертифікат відповідності |
G |
Перевірка товарної одиниці |
Охоплює фази проектування та виробництва. Кожен окремий товар екзаменується уповноваженим органом, який видає сертифікат відповідності |
H |
Охоплює фази проектуваннята виробництва |
Відбувається згідно зі стандартом якості EN ISO 9001 із залученням уповноваженого органу, відповідального за затвердження і контроль системи якості проектування, виробництва, кінцевої інспекції та перевірки продукції, встановленої виробником |
Рисунок 18 – Узагальнена схема процедури оцінки на відповідність технічним нормам і стандартам ЄС
Новий підхід піддається певній критиці через притаманні йому недоліки. Це, зокрема, недостатнє врегулювання певних стандартів (наприклад, щодо акустичних іграшок, велосипедів), низький рівень залучення організацій захисту прав споживачів у процеси прийняття гармонізованих стандартів, добровільний характер дії, повільність процесу прийняття та перегляду стандартів, низький імідж маркування СЕ серед споживачів і ризик зловживання з боку підприємств тощо [24].
Згідно з Директивою Ради 98/34/EC [25] держави-члени Співтовариства зобов’язані повідомляти Комісію та інші держави-члени про нові технічні стандарти, які вони планують впроваджувати.
Якщо упродовж трьох місяців від останніх не надійшло зауважень, держава-член може їх впроваджувати. Ця директива встановлює також процедуру співпраці та обміну інформацією між комунітарними і національними відомствами зі стандартизації.
[Вгору] [Вниз]
