2.3. Міжнародні та регіональні організації з метрології

2.3.1. Міжнародне бюро мір і ваг

Випробовування і контроль якості продукції, сертифікація, акредитація метрологічних лабораторій пов’язані з діями, що ґрунтуються на національних системах вимірювань. При оціню­ванні продукції за вимогами стандартів здійснюються вимірю­вання різних параметрів, починаючи від характеристик самої продукції до параметрів зовнішніх впливів при її зберіганні, транспортуванні та використанні. При сертифікаційних випро­бовуваннях, встановлюється відповідність товару обов’язковим вимогам, методика і практика вимірювань безпосередньо впли­ває на відповідність результатів, що пов’язано з визнанням сер­тифікату. Отже, метрологія буде забезпечувати інтереси міжна­родної торгівлі, якщо буде дотримана єдність вимірювань, як необхідна умова відповідності результатів випробувань і сертифікації продукції. Це завдання і є найважливішим у діяльності міжнародних організацій з метрології. Завдяки їхнім зусиллям у більшості країнах світу прийнята Міжнародна систе­ма одиниць фізичних величин (CI), діє відповідна термінологія, прийняті рекомендації зі способів нормування метрологічних характеристик засобів вимірювання, з сертифікації засобів вимі­рювання, з випробувань засобів вимірювання перед випуском серійної продукції. Міжнародні метрологічні організації працю­ють у контакті з ISO та IEC, що відповідає більш широкому міжнародному розповсюдженню єдності вимірювань.

Найбільші міжнародні метрологічні організації – Міжна­род­на організація мір і ваг (МОМВ) і Міжнародна організація зако­нодавчої метрології (МОЗМ).

Міжнародне бюро мір і ваг (фр. Bureau international des poids et mesures – BIPM) – міжнародна організація із визначення стан­дартів, одна з трьох заснованих у 1875 р. внаслідок прийняття метричної конвенції з метою затвердження і під­тримки міжнарод­ної системи одиниць.

Міжнародне бюро мір і ваг було ство­рене 20 травня 1875 р. як результат підпи­сання метричної кон­венції – угоди між 51 країною. Воно розта­шоване в Павільйоні де Бретей в Севрі, Франція і має екстери­то­ріальний статус.

Міжнародне бюро мір і ваг виконує функцію підтримування однакових значень одиниць СІ в усьому світі. Воно здійснює це через низку консультативних комітетів, членами яких є метро­логічні лабороторії держав-членів метричної конвенції, та через власні лабораторії.

Бюро виконує дослідження в галузі вимірювань, організо­вує порівняння національних стандартів і проводить відповідні калібровки. Зокрема, Бюро проводить роботу з визначення стан­дарту точного часу: UTC.

У 1875 р. 17 країн підписали Мет­ричну конвенцію, мета якої – уніфі­кація національних систем одиниць вимірювання і встановлення єдиних фактичних еталонів довжини та маси (метра і кілограма). На основі цієї Конвенції була створена міжурядова Міжнародна організація мір і ваг. Офіційна мова організації – французька. Метрична конвенція діє і тепер (з доповненнями від 1921 р.). Її членами є близько 50 країн світу. Згідно з Конвенцією було створено Міжнародне бюро мір і ваг (МБМВ) – перша між­народна науково-дослідна лабораторія, що зберігає і підтримує міжнародні еталони: прототипи метра і кілограма, одиниці іонізуючих випромінювань, електричного опору та ін. МБМВ знаходиться у Франції (м. Севр), його діями керує Міжнародний комітет мір і ваг (МКМВ). Головне прак­тичне завдання МБМВ – звірити національні еталони з між­народними еталонами різ­них одиниць вимірювань. Фактично МБМВ координує діяль­ність метрологічних організацій більш ніж у 100 країнах.

Науковий напрям роботи цієї організації – удосконалення метричної системи вимірювань. МБМВ постійно удосконалює міжнародні еталони, розробляє і застосовує нові методи і засоби точних вимірювань, координує метрологічні дослідження у краї­нах-членах.

Програми наукової і практичної діяльності МБМВ затвер­джує Генеральна конференція з мір і ваг – вищий міжнародний орган з питань встановлення одиниць, їх визначень і методів відтворення. У її роботі беруть участь усі країни, що приєдна­лись до Конвенції. Генеральна конференція проводиться не рідше одного разу на чотири роки: перша відбулась у 1898 р. У проміжках між конференціями роботою МОМВ керує МКМВ, що вибирається на конференції. До складу комітету входять найкращі фізики та метрологи світу, усього 18 членів.

У складі МКМВ працюють 8 Консультативних комітетів, що готують матеріали і рішення Генеральних конференцій. Назви комітетів висвітлюють діапазон діяльності МОМВ: Комітет з електрики, з термометрії, визначення метра, визначення секун­ди, з одиниць, з маси, фотометрії і еталонів для іонізуючих випромінювань. Країни-члени МОМВ представлені своїми най­більшими науковими інститутами.

Наукові розробки МОМВ мають велике практичне значення. Достатньо назвати прийняття Міжнародної Системи Одиниць SІ (1960 р.), нового визначення секунди (1967 р.) і створення найновіших стандартів частоти, що дозволило підвищити точність національних еталонів часу і частоти у 100–1000 разів, а це, в свою чергу, позитивно відобразилось на забезпеченні космічних польотів, а також було використано в кількох фундаментальних наукових дослідженнях.

2.3.2. Міжнародна організація законодавчої метрології

МІЖНАРОДНА ОР­ГАНІЗАЦІЯ ЗАКОНО­ДАВЧОЇ МЕ­ТРОЛОГІЇ – (Organisation internationale de metrologie legale), МОЗМ (OIML) – міжнародна міжурядова організація.

Утворена в 1956 р. на підставі Конвенції про заснування Міжнародної організації законодавчої метрології, підписаної 12 жовтня 1955 р. у м. Парижі (Франція). Організація об’єднує більше ніж 80 країн.

Членами МОЗМ є держави – учасниці Конвенції. У її роботі можуть брати участь держави – члени-кореспонденти організа­ції (серед них і Україна з 1992). МОЗМ збирає документацію та інформацію про різні національні (метрологічні) служби, що займаються легалізацією, повіркою (верифікацією) і контролем засобів вимірювальної техніки (вимірювальних приладів), які підлягають або можуть підлягати законодавчій і адміністратив­ній регламентації, тобто бути об’єктом правового регулювання; здійснює переклади, тлумачить і видає тексти національних законодавчих актів (нормативно-правових документів), що сто­суються засобів вимірювальної техніки, які діють у різних дер­жавах, та їх застосування; визначає загальні засади законодавчої метрології, проводить дослідження у цій сфері; готує модельні (типові) зразки проектів законів і правил, які визначають нор­мативну базу технічного врегулювання щодо вимірювальних приладів та їх застосування; розробляє проекти організації типо­вої служби з повірки і контролю засобів вимірювальної техніки; сприяє відносинам між службами мір і ваг, які відають зако­но­давчою метрологією держав – членів організації. Вищим орга­ном МОЗМ є Міжнародна конференція законодавчої метрології, сесії якої скликаються не рідше одного разу на 4 роки. Конфе­ренція обирає зі свого складу голову і двох віце-голів організа­ції, приймає рішення з відповідних питань. Керуючим органом МОЗМ є Міжнародний комітет законодавчої метрології, який збирається на свої сесії раз на рік. Він складається з 20 членів – представників різних держав. Поточну роботу виконує Міжна­родне бюро законодавчої метрології, директор якого призна­ча­ється комітетом. МОЗМ співпрацює з ЮНЕСКО, Міжнародним бюро мір і ваг, Міжнародною електротехнічною комісією, Між­народною організацією з питань стандартизації, бере участь у роботі ЮНКТАД тощо. В Україні застосовується Міжнародна система одиниць, рекомендована МОЗМ. Організація видає щоквартальний «Bulletin de l’Organisation internationale de metrologie legale» («Бюлетень Міжнародної організації законо­давчої метрології»), словники законодавчої метрології, основ­них і загальних термінів з метрології тощо. Офіційна мова – французька. Місцеперебування – м. Париж.

Мета МОЗМ – розробка загальних питань законодавчої метрології, у тому числі встановлення класів точності засобів вимірювань; забезпечення однаковості визначення типів, зразків і систем вимірювальних приладів; рекомендації з їх випро­бувань для уніфікації метрологічних характеристик; порядок повірки і калібрування засобів вимірювань; гармонізація вери­фікаційної апаратури, методів звірення, повірок і атестацій ета­лонних, зразкових і робочих вимірювальних приладів; розробка оптимальних форм організації метрологічних служб і забезпе­чення єдності державних наказів з їх введення; надання науко­во-технічної допомоги країнам, що розвиваються, у створенні й організації метрологічних служб і оснащення належним облад­нанням; встановлення єдиних принципів підготовки кадрів у галузі метрології з урахуванням різних рівнів кваліфікації.

На 4-й Міжнародній конференції МОЗМ у 1972 р. її цілі були доповнені більш загальним формулюванням, що висвітлює суть основних завдань міжнароднї співпраці: встановлення взаємної довіри до результатів вимірювань технічних характеристик си­ровини, напівфабрикатів і промислової продукції, що прово­дяться в кожній із країн-учасниць Конвенції, визначення загаль­них принципів законодавчої метрології; встановлення необхід­них і достатніх характеристик і вимог, яким повинні відпо­ві­дати засоби вимірювань, щоб їх застосування після узгодження з країнами-членами могло бути рекомендоване в міжнародному плані.

На наступних конференціях завдання доповнювались відпо­від­но до розвитку сертифікації, а також стандартизації систем управління якістю на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000. Так, на 8-й Конференції МОЗМ у 1988 р. до нових актуальних завдань були включені пропозиції з проведення до­сліджень методів повірки засобів вимірювань у їх виробників з урахуванням діючих на підприємствах систем управління якістю, що відповідають стандартам ISO 9000.

Вищий керуючий орган МОЗМ – Міжнародна конференція законодавчої метрології, що скликається раз на чотири роки. В роботі конференції, зазвичай, беруть участь не тільки країни–члени, але і ті країни, які не планують стати членами, а також різні міжнародні спілки, діяльність яких пов’язана з метролог­гією. Рішення, що прийняті МОЗМ, мають рекомендаційний характер і лише морально зобов’язують країн-членів організації застосувати їх за потреби.

Виконавчий орган МОЗМ – Міжнародний комітет законо­дав­чої метрології складається із представників кожної країни-члена МОЗМ. Представники не наділені правом брати на себе зобов’я­зання від імені уряду своєї держави. При Комітеті діє консуль­та­тивний орган – Рада президента (Міжнародного комітету зако­нодавчої метрології). До його складу входять два віце-прези­денти, директор Міжнародного бюро законодавчої метрології і п’ять найактивніших членів Міжнародного комітету законодав­чої метрології.

Рішення, зазвичай, приймаються на сесіях Комітету, які про­водяться щороку, а в особливих випадках – через листування. Резолюції, що приймаються Комітетом, дійсні при одноголосній підтримці всіх його членів.

Роботу Комітету і Конференції координує Міжнародне бюро законодавчої метрології (МБМЗ, знаходиться в Парижі). Бюро видає інформаційні матеріали, веде фонд документації, займа­ється пропагандою досягнень у галузі метрології шляхом експо­зиції у своїх демонстраційних залах. Бюро проводить постійний взаємний обмін інформацією з учасниками МОЗМ, а також щоквартально випускає «Бюлетень МОЗМ» (французькою мовою – офіційній для організації). Технічні комітети (ТК) і підкомітети (ПК) є, як прийнято в подібних організаціях, робо­чими органами МОЗМ, мали до останнього часу інші назви: секретаріати-пілоти і секретаріати-доповідачі відповідно. Зараз йде перехід на ТК і ПК, але він ще не завершений. Секретаріати-пілоти відповідають за певну галузь метрології, а секретаріати-доповідачі ведуть конкретні аспекти в кожній галузі.

До міжнародної робочої групи входять представники секре­таріата-пілота (ТК) і секретаріатів-доповідачів (ПК) різних країн, що хочуть брати участь в роботі, а також представники інших міжнародних організацій, що співпрацюють з МОЗМ.

У міжнародних робочих групах може бути два види членства:

–      член П – представник країни-учасниці МОЗМ;

–      член О – представник країни-спостерігача.

Головне завдання ТК – складання програми робіт, що розра­хована на період чотири роки і затверджується вищим керую­чим органом МОЗМ. ТК і ПК за характером створюваних ними документів поділяються на три основні групи:

–      із загальних питань метрології;

–      з окремих видів вимірювань;

–      з метрологічного забезпечення окремих галузей діяль­ності.

МОЗМ видає два види документів: міжнародні документи (МД) і міжнародні рекомендації (МР). МД мають директивний характер і призначені для робочих органів МОЗМ, МР – мають рекомендаційний характер і призначені для країн-членів МОЗМ.

МР і МД видаються англійською і французькою мовами і розсилаються країнам-членам.

Взаємне визнання результатів випробувань і сертифікації без­посередньо пов’язане з визнанням результатів повірки засобів вимірювань. Працюючи в цьому напрямі, МОЗМ затвердила міжнародний документ «Рекомендації зі співставлення дво- і багатосторонніх угод про визнання результатів випробувань, затвердження типу, повірки».

Розробки МОЗМ, спрямовані на укладення угод про взаємне визнання, зробили значний внесок у можливість утворення Між­народної системи сертифікації засобів вимірювань як добровіль­ної і відкритої системи. Діяльність МОЗМ у цьому напрямі не суперечить прийнятим рекомендаціям ISO/IEC. Навпаки, МОЗМ не тільки враховує настанови ISO/IEC, безпосередньо пов’язані з метрологією, а також бере участь у роботі майже 30 технічних комітетів ISO. Крім того, МОЗМ співпрацює з такими міжнарод­ними організаціями, як IEC, ЮНІДО, МОМВ, ІМЕКО та інші.

ІМЕКО – Міжнародна конференція з вимірювальної техніки і приладобудування – утворена в 1958 р. і є науковою, консульта­тивною організацією. Форма її роботи – проведення міжна­род­них конгресів і семінарів з актуальних проблем розвитку вимі­рювальної і діагностичної техніки.

ЮНІДО – організація системи ООН з промислового розвит­ку, головна мета якої – сприяння індустріалізації країн, що роз­виваються.

Таким чином, ділові контакти з організаціями, здавалося б, різного профілю спрямовані до однієї мети – сприяння науково-технічному прогресу і міжнародним економічним зв’язкам.

Форми співпраці МОЗМ з іншими міжнародними організа­ціями різні: обмін інформацією з проведених і запланованих робіт, участь у завданнях (з правом дорадчого голосу), утво­рен­ня змішаних комітетів. Усі вони переслідують одну мету – уник­нути дублювання в роботі та максимально використати зусилля і напрацювання інших організацій у виконанні поставлених завдань.

Сертифікати МОЗМ.

З 1 січня 1995 р. введена система сертифікатів МОЗМ.

Сертифікат МОЗМ – це документ, що підтверджує відповід­ність засобу вимірювань певній Міжнародній рекомендації (МР) МОЗМ. МР містить технічні вимоги, опис процедури випро­бувань і форму звіту з випробувань. Сертифікат МОЗМ дає гарантію виробнику засобів вимірювань у тому, що його виріб відповідає міжнародним вимогам, які визнаються більшістю країн світу.

На кінець 1995 р. у Системі сертифікатів МОЗМ діє 16 МР. У цьому ж році видано більше 160 сертифікатів МОЗМ 32 ви­робникам у 12 країнах.

З метою удосконалення Системи утворена технічна консуль­тативна група з сертифікації (ТАГсерт). У її роботі беруть участь: Австралія, Китай, Данія, Німеччина, Японія, Куба, Нор­вегія, Польща, Росія, Словаччина, Великобританія, США, Украї­на, Югославія. ТАГсерт щорічно доповідає перед МОЗМ, робота її організована в основному через листування. Секретаріат веде МБЗМ, робоча мова – англійська.

Завдання на найближчу перспективу включають: приско­рен­ня робіт з взаємного визнання шляхом порівняння і обміну ре­зультатами випробувань; розповсюдження Системи на несерійні засоби вимірювань; розповсюдження інформації про Систему; опрацювання процедур використання Системи сертифікатів МОЗМ для групи однотипних засобів вимірювання.

МЗБМ займається визначенням думок країн-членів МОЗМ щодо завдань розвитку Системи, розсилаючи для цього опиту­вальник, що стосується робочих доповідей ТАГсерт з пріоритет­них напрямів. Серед пропозицій підприємств (фірм)-виробників, зацікавлених у сертифікації своєї продукції у Системі серти­фі­кації МОЗМ, МБЗМ відмічає міжнародне визнання сертифікатів на засоби вимірювань усіма країнами-членами МОЗМ; роз­повсюдження Системи на автоматичні зважувальні пристрої та інше. Система сертифікації засобів вимірювання МОЗМ дає можливість будь-якій країні-члену отримати сертифікат про від­повідність конкретного приладу, який виробляється підприєм­ством у даній країні, вимогам певної МР МОЗМ. Інші країни-учасниці МОЗМ на добровільній основі приймають рішення про визнання (невизнання) такого сертифікату. Будь-яка країна, яка приєднається до Конвенції 1956 р., отримує всі права країни-члена МОЗМ, у тому числі відносно Системи сертифікатів МОЗМ.

У галузі метрології працюють також інші міжнародні орга­нізації:

МККР – Міжнародний консультативний комітет з радіо­зв’яз­ку;

МККТТ – Міжнародний консультативний комітет з телефонії та телеграфії;

ІКАО – Міжнародна організація цивільної авіації;

МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергії;

КОСПАР – Комітет з дослідження космічного простору.

2.3.3. Міжнародна конфедерація з вимірювань

Міжнародна конфедерація з вимірювання (ІМЕКО) дослі­джує теорію та практику вимірювальної техніки. Вона створена у 1958 р. і об’єднує 39 країн. ІМЕКО входить до складу 5 сві­то­вих наукових організацій (FIACC) і є конфедерацією національ­них науково-технічних товариств, які займаються вимірю­валь­ною технікою і спорідненими питаннями (IFAC – International Federation of Automatic Control –Международная федерация автоматического управления ИФАК (IFAC), IFIP – International Federation for Information Processing –Международная феде­рация по обработке информации, IFORS – Международная федерация обществ операционных исследований(International Federation of Operational Research Societies) та IMACS – Между­народная ассоциация применения математики и компьютеров в моделировании (International Association for Mathematics and Computers in Simulation).

Організацією-членом ІМЕКО може бути тех­нічне або наукове то­вариство країни, ос­новною галуззю діяльності якого є вимірювання і технологія приладобудування. Представником країни може бути лише одна організація.

Основною метою ІМЕКО є обмін досвідом між вченими різних країн з питань наукових основ і техніки вимірювань, а також наукового приладобудування. Формою діяльності ІМЕКО є проведення міжнародних конгресів і симпозіумів. У структурі ІМЕКО діють 16 тематичних ТК, наприклад: 1 – Вища освіта (Секретаріат усіх ТК в Угорщині); 2 – Фотонні детектори; 3 – Вимірювання сили та маси; 8 – Метрологія; 11 – Метрологічні рекомендації; 13 – Вимірювання в біології та медицині; 17 – Ви­мірювання у робототехніці та ін. Технічні комітети ІМЕКО сприяють обміну інформацією за своєю тематикою між спеціалі­стами різних країн.

Нині надзвичайно важливим стає регіональне співробіт­ництво національних метрологічних організацій, особливо у ме­жах європейських метрологічних організацій, до яких належать Західноєвропейське об’єднання із законодавчої метрології (WELMEC, ЗЄЗМ) і Метрологічна організація країн Західної Європи (EUROMET, ЄВРОМЕТ). ЗЄЗМ було засновано у жовт­ні 1989 р. у Брауншвайзі на організаційному засіданні представ­ників Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Євро­пейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Основним його зав­данням є гармонізація і координація діяльності регіональних і національних служб законодавчої метрології для усунення пере­шкод у міжнародній торгівлі та з метою вільного обігу товарів у Європі.

Метою діяльності ЗЄЗМ є створення таких умов діяльності національних служб законодавчої метрології, які б забезпе­чу­вали взаємне визнання сертифікатів випробувань і метрологіч­ної повірки засобів вимірювальної техніки.

2.3.4. Всесвітня метеорологічна організація

Всесвітня мете­орологічна органі­зація – ВМО (World Meteorological Orga­nization, WMO) – спеціалізований міжурядовий заклад ООН у галузі метеорології. Заснований у 1950 р. на базі Міжнародної метеорологічної організації (ММО), що діяла з 1873 р. Компе­тентний орган ООН з приводу спостереження за станом атмо­сфери Землі та її взаємодії з океанами. Штаб-квартира ВМО знаходиться в Женеві, Швейцарія.

Правовою основою для цього стала Конвенція про Всесвітню метеорологічну організацію 1947 р. (м. Вашингтон, США). Метою ВМО є сприяння: організації мережі станцій та центрів для метеорологічних і гідрологічних спостережень та служб; створенню і функціонуванню системи швидкого обміну мете­орологічною інформацією у цій сфері; стандартизації метеоро­логічних і пов’язаних з ними спостережень і забезпеченню публікації результатів цих спостережень та статистичних даних; застосуванню метеорології в авіації, мореплавстві, сільському господарстві для розв’язання проблем водних ресурсів тощо; діяльності у сфері оператовної гідрології; тісному співробіт­ництву метеорологічної і гідрологічної служб; дослідженню і підготовці фахівців цих галузей. За рекомендацією ВМО засно­вано Всесвітню службу погоди. Вона базується на використанні даних наземних спостережень, метеорологічних супутників і системи всесвітніх та регіональних метеорологічних центрів, що функціонують за допомогою національних служб погоди дер­жав-членів ВМО. 1979 р. у Женеві на Всесвітній конференції з проблем клімату прийнято Всесвітню кліматичну програму ВМО. Її основне призначення – поглибити знання щодо клімату, змін та їх наслідків, спричинених як природними, так і антро­погенними факторами. У 1989 р. році створено Глобальну систе­му спостережень за атмосферою. Це служба оперативного пові­домлення з метою з’ясування змін концентрації в атмосфері газів, що зумовлюють парниковий ефект, стану озонового шару, а також виявлення кислотних та інших дощів, що несуть хімічне забруднення.

Найвищим органом ВМО є Всесвітній метеорологічний кон­грес, де всі держави – члени організації представлені керівни­ками національних метеорологічних служб. Скликається кожні 4 роки. Визначає загальну політику ВМО, затверджує її бюджет і програму. Обирає робочі органи: Виконавчу раду, Секретаріат. Виконавча рада складається з 36 членів. Контролює виконання резолюцій конгресу та дотримання технічних регламентів, про­водить дослідження і дає рекомендації з питань, що потребують міжнародних дій. Скликається не рідше одного разу на рік. Секретаріат, який очолює генеральний секретар, є постійно діючим адміністративним органом.

У рамках ВМО функціонує шість регіональних метеороло­гіч­них асоціацій (Європи, Азії, Африки, Північної і Центральної Америки, Південної Америки та південно-західної частини Тихого океану). Вони координують метеорологічну та пов’язану з нею діяльність у відповідних регіонах. Працює також вісім технічних комісій, що складаються з експертів, які признача­ються державами – членами ВМО і відповідальні за вивчення авіаційної, сільськогосподарської та морської метеорології, атмосфери Землі, основних систем гідрології, кліматології, при­ладів і методів спостережень. Україна – член ВМО з 1951 р.

Всесвітня метеорологічна організація 23 березня, в день коли набула чинності Конвенція про заснування ВМО, відзначає Всесвітній метеорологічний день.

[Вгору] [Вниз]