1.5. Що розуміють під технологією в педагогічній науці та практиці

Розвиток науки і техніки дав учителям та учням нові форм комунікації, нові типи вирішення абстрактних і конкретна завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що вкладала* 1 б у схему учень — технологія — учитель, за якої викладач перетворюється на педагога — методолога, технолога, а учень стати активним учасником процесу навчання. Педагогічна майстерність сучасного вчителя має розвиватись «не через забезпече ня його великою кількістю рецептурних посібників і широ використання ним готових поурочних розробок. Йому потріб передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність»1, Ще на початку 20-х рр. минулого століття у працях відом

педагогів (Павлов І. П., Ухтомський А. А., Шацький С. Т., Бтерєв В. М. ) з'являються терміни «педагогічна технологія» та! «педагогічна техніка». Педагогічна техніка визначалась у педа-і гогічній енциклопедії 30-х рр. як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних за­нять1. Минуло майже сто років відтоді, а в сучасній педагогіч­ній літературі й досі не існує єдиних, вичерпних, уніфікованих визначень понять освітні, педагогічні, навчальні технології. Деякі дослідники2 нараховують близько 300 трактувань цих термінів, що різняться не лише за формою, а й за змістом, який у них вкладається. Одні науковці розуміють під терміном «тех­нологія»3 управління педагогічними процесами, інші — спосо­би організації діяльності учнів, різноманітні методи та прийо­ми досягнення педагогом навчальної мети тощо.

Оскільки визначення терміна «технологія навчання» над­звичайно важливе для розуміння суті запропонованих нами підходів, спробуємо розібратись.

Звернення до історії розвитку виробництва дає підстави при­пустити, що розвиток будь-якої галузі діяльності людини від­бувається за такою схемою:

Р емесло

Технологія

В ипадковий досвід

Ми бачимо, що виготовлення будь-якого продукту прохо­дить кілька етапів, починаючи від перших, невмілих спроб і за­кінчуючи певним, добре продуманим способом виробництва з використанням технічних чи якихось інших засобів вироб­ництва під керівництвом людини.

Можна припустити, що відмінність між технологією і мето­дикою в сфері освіти полягає в тому ж, в чому відмінність між технологією й ремісництвом у виробничій сфері. Тобто це від­мінність між високопродуктивним машинним виробництвом і порівняно низькоефективною ручною працею.

Оскільки в технології навчання важливу й провідну роль відіграють засоби навчання, розглянемо зміст цього поняття. В сучасній педагогічній науці все частіше зустрічаються визначення засобів навчання не в вузькому їх ро зумінні (матеріальні засоби-інструменти), а більш широко. Таї П. І. Підкатистий розуміє під засобом навчання матеріальниі чи ідеальний об'єкт, який використовується учителем чи учнед для засвоєння знань2. С. А. Смирнов поділяє засоби навчання на:

• матеріальні (підручники, навчальні посібники, дидактичв матеріали, книги-першоджерела, тестовий матеріал, з'асоб: наочності, технічні засоби навчання, лабораторне обладнає

ня);

• ідеальні (усне й письмове мовлення, нотна грамота, матем* тичний апарат, музика, живопис, навчальні комп'ютері програми, організуюча й координуюча діяльність учитель загальна культура вчителя, методи навчання й форми орп нізації навчальної діяльності учнів тощо).

На думку деяких дослідників, технологію від методики ві, різняють «два принципових моменти: гарантія кінцевого р зультату й проектування майбутнього навчального процес Педагогічна технологія — набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя і гарантують кінцевий запланований результат»1. Окрім того, за технологічного навчання від] сутні безліч «якщо»: якщо талановитий вчитель, талановиті діти, багата школа. «Методика виникає в результаті узагаль­нення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія проектується, виходячи з конкретних умов, та орієнтується на заданий, а не на передбачуваний результат».2 Технологія, на відміну від методик, не допускає варіативності, з неї не можна викинути якісь елементи. Технологічний підхід не допускає по­шукової діяльності, проб, тут не може бути помилок. Для техно­логічного навчання обов'язковим є постійний зворотний зв'язок, внесення виправлення та змін у подальшу діяльність. Таким чином, до наведеної вище схеми можна додати ще один елемент.

>	1		корекція			/
	^			\
Планування результатів		Блок мотива­ції й організа­ції учнів	Дія засобів навчання (про­цес навчання)		Блок контро­лю якості засвоєння

Оскільки певне розведення термінів «педагогічна техноло­гія» та «технологія навчання» важливе для розуміння суті за­пропонованого нами підходу, спробуємо розвести ці поняття.

У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття «педагогічна техноло-' гія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх про­цесів шляхом врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. Педагогічна технологія дає відповідь на запитання, як, яким чином (методами, прийомами, засобами) досягти поставленої педагогічної мети, установлюючи порядок використання різноманітних моделей навчання. Таким чином, технологія — це комплекс, що складається з:

запланованих результатів;

засобів оцінки для корекції та вибору оптимальних методів, прийомів навчання, оптимальних для даної конкретної си­ туації;

набору моделей навчання, розроблених вчителем на цій ос­ нові.

Розглянемо ці компоненти ґрунтовніше.

Для планування результатів застосовують рівневий підхід. Рівнів планування результатів може бути скільки завгодно. Основних, згідно з теорією розвивального навчання Л. С. Ви-готського, три: 1) орієнтація на випадкові одиничні ознаки (узнавання, згадування) —- мінімальний рівень (уповільне­ний); 2) орієнтація на локальні ознаки (зіставлення, порів­няння) -- загальний (оптимальний); 3) орієнтація на гло­бальні ознаки та властивості (перенесення знань на нову ситуацію) — прискорений рівень планування результатів.

Технологія має містити критерії для оцінки стану учнів, ви­бору моделі навчання.

Модель — найкоротший шлях від початкових умов до запла­ нованих результатів. В основі моделі — комплекс методів і засобів навчання.

Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретно­го навчального матеріалу в межах педагогічної технології. Де­які дослідники називають її ще й дидактичною технологією1.

Будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати основ­ним критеріям технологічності: системності (наявність логі­ки процесу, взаємозв'язку частин, цілісність), керованості ("можливість діагностики досягнення цілей, планування проце­су навчання), ефективності (технологія повинна вибиратисі відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання), відтворюваност (можливості застосування в інших однотипних навчальних за кладах іншими суб'єктами).

Виходячи з усього сказаного вище, будемо надалі говориті про інтерактивну модель навчально-виховного процесу, яка пе редбачає використання інтерактивних технологій за різни форм організації навчання.